26 червня 2025 року
м. Київ
справа №560/15136/24
адміністративне провадження № К/990/26548/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №560/15136/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані в позовній заяві від 05 листопада 2024 року. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повернуто позивачеві.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що недоліки можуть бути усунені позивачем шляхом подання письмової заяви, із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду із цим позовом, якщо вони є, та надання доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані в позовній заяві від 29 жовтня 2024 року. Продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали строк для усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі №560/15136/24.
На виконання вимог ухвали надійшла заява, в якій позивач просить поновити строк на оскарження постанови. Заява мотивована тим, що 05 вересня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в межах строку встановленого статтею 287 КАС України подано до Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі №560/12117/23 із клопотанням про відстрочення терміну для сплати судового збору у зв'язку з відсутністю необхідних коштів. Проте ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №560/12959/24 позовну заяву повернуто позивачеві. Тобто позивач діяв швидко та відповідно до ситуації, без невиправданих зволікань. Також зазначено, що запровадження воєнного стану є поважними причинами для поновлення процесуального строку.
Суди виходили з того, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У постанові від 28 березня 2023 року по справі №420/9405/22 Верховний Суд дійшов висновку, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Зі змісту положень Закону України «Про судовий збір» та Кодексу адміністративного судочинства України надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.
Пунктами 5, 6 частини п'ятої статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Судами вказано, що поважними причинами пропущення строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Неспроможність позивача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору суд не визнає поважною причиною пропущення строку звернення до суду.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене, зокрема, встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Необхідність сплати судового збору певне обмеження при зверненні до суду, однак воно є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, яка як одну із засад судочинства визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суди виходили з того, що вимоги про дотримання строку звернення до суду і сплату судового збору, не можуть бути визнані надмірним формалізмом і обмеженням доступу позивачу до суду.
Суди вказали, що позивач посилається на дотримання ним строку звернення до суду при поданні первинного позову та вказує про застосування статті 120 КАС України.
Суди звернули увагу на те, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України, яка передбачає десятиденний строк звернення до суду.
Крім того строк звернення до суду, не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху чи поверненням позову, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинного позову.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що посилаючись на введення на території України воєнного стану скаржник не зазначив яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на роботу пенсійного органу в Хмельницькій області, що позбавило його можливості вчасно звернутися до суду із позовом відповідно до КАС України.
Сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, з урахуванням тієї обставини, що позивач не забезпечує заходів правового режиму воєнного стану в Україні, вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання позовної заяви.
Суди дійшли висновку, що позивач не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законодавством строку.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані в позовній заяві від 05 листопада 2024 року. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повернуто позивачеві.
Суди дійшли висновку, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, повертаючи позов, правильно застосували положення статті 169 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених ними обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №560/15136/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді М. В. Білак
Л. О. Єресько