26 червня 2025 року
м. Київ
справа №607/1810/22
адміністративне провадження № К/990/24800/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі №607/1810/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправними дій,
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 607/1810/22.
Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, просив: скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №610412 від 19 січня 2022 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2022 року позов задоволено.
25 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, якою просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи, а саме, стягнути з ГУНП в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на його користь понесені ним витрати в рахунок сплати судового збору в сумі 992,40 гривень та 15 гривень комісії за прийнятий банківською установою платіж судового збору.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 березня 2025 року заяву задоволено. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у виді судового збору у сумі 992, 40 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задоволено. Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 березня 2025 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
06 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року, яка мотивована тим, що зазначене судове рішення для заявника цілком є неясне, незрозуміле та суперечливе в резолютивній частині щодо його виконання: стягнення на його користь у сумі 536,80 грн буде проводитись за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту патрульної поліції, чи за рахунок бюджетних асигнувань із Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 607/1810/22.
Відповідно до статті 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Суд виходив з того, що в мотивувальній частині постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року вказано, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності (пункт 8 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції зі змінами). Департамент фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання (пункт 9 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції із змінами).
Суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №757/52466/18-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17. У вказаних справах зазначено, що Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує бюджетних коштів, отже не являється їх розпорядником, а відтак судові витрати підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції.
Суд наголосив, що стягнення судових витрати на користь позивача необхідно здійснювати з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що немає підстав роз'яснювати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 607/1810/22, оскільки це судове рішення є чітким та зрозумілим.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в роз'ясненні рішення суду, правильно застосував положення статті 254 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі №607/1810/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправними дій.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді М. В. Білак
Л. О. Єресько