25 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/3604/25 пров. № А/857/11868/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року про забезпечення позову у справі №380/3604/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Хома О. П.,
час ухвалення судового рішення - 10 березня 2025 року,
місце ухвалення судового рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту судового рішення - не зазначено,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП» звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №10620 від 16 січня 2025 року; зобов'язати ГУ ДПС у Львівській області виключити ТОВ «ЛЕКСКОРП» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.
25 лютого 2025 року та повторно 07 березня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП» подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку на додану вартість ТзОВ «ЛЕКСКОРП» критеріям ризиковості платника податку №10620 від 16 січня 2025 року до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/3604/25.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що прийняття оскаржуваного рішення створює перешкоди в господарській діяльності контрагентів позивача. Так, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Народницьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТзОВ «ЛЕКСКОРП» про стягнення збитків в розмірі суми ПДВ 127000, 00 грн, у зв'язку із зупинкою реєстрації податкової накладної, справа №914/2970/24. З цим контрагентом заблокована накладна №200 від 26 жовтня 2024 року. У квитанції про зупинення реєстрації накладних зазначено підставу: «ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку)». Зазначає, що з аналогічних підстав зупинено реєстрацію накладних і з іншими контрагентами. Звертає увагу, що умовами договорів з контрагентами, де заблоковано накладні, передбачено неустойку та відповідальність за несвоєчасну реєстрацію/не реєстрацію податкових накладних. Такі умови договорів поставки продукції є звичними для компаній, а відсутність можливості реєструвати податкові накладні фактично зупиняє виконання ТзОВ «ЛЕКСКОРП» як раніше укладених договорів, так і підписання договорів з новими контрагентами. Вказує, що деякі компанії повідомляють про припинення оплати відвантаженого товару, інші вимагають компенсувати вартість заблокованого податкового кредиту з ПДВ. Контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між підприємством та контрагентами і, як наслідок, займатись господарською діяльністю та застосування контрагентами позивача штрафних санкцій відповідно до умов договорів. Через перебування ТзОВ «ЛЕКСКОРП» в переліку ризикових платників податків контрагенти відмовляються від співпраці та укладення договорів. Вважає, що прийняття такого очевидно безпідставного та протиправного рішення фактично блокує роботу заявника та створює суттєву загрозу нормальної роботи його контрагентів, зумовлює настання для нього негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних усіх без винятку податкових накладних/ розрахунків коригувань, що передбачає покладення додаткового обов'язку щодо надання пояснень та документів по кожній податковій накладній, реєстрацію якої зупинено та призводить до збільшення строку їх реєстрації, ставить під загрозу здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин з контрагентом. Припинення діяльності підприємства та неотримання прибутку призведе до того, що у позивача будуть відсутні кошти на виплату заробітної плати, сплати митних та податкових платежів. Також зазначав, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення заподіяна заявнику шкода внаслідок блокування господарської діяльності товариства у зв'язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових зв'язків та нормалізація ведення господарської діяльності, з урахуванням введення воєнного стану, призведе до значних зусиль та витрат. На думку позивача, вказані підстави застосування заходів забезпечення позову у своїй сукупності доводять необхідність тимчасового зупинення дії оскаржуваного рішення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю. Зупинено дію рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП» критеріям ризиковості платника податку №10620 від 16 січня 2025 року до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що ані в заяві позивача, ані в оскаржувані ухвалі про забезпечення позову не наводиться жодних змістовних (конкретних) економічних та будь-яких інших обґрунтувань (розрахунків) та доказів, що внаслідок прийняття ГУ ДПС у Львівській області рішення Товариство зазнало яких-небудь негативних наслідків як-то скорочення обсягів виробництва та реалізації, відмови контрагентів від співпраці. Зазначає, що для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Звертає увагу на те, що доводи позивача, викладені ним у заяві про забезпечення позову, зводяться лише до того, що зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань буде мати виключно негативні для ТОВ «ЛЕКСКОРП» наслідки та він буде позбавлений можливості нормально здійснювати діяльність, проте не наведено жодних доводів, що у випадку задоволення позову виконання рішення ускладненим. По суті всі доводи позивача зводяться до можливих у майбутньому порушень його прав, тобто фактично до припущень. Таким чином, вважає, що підстави для забезпечення позову відсутній, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи положення ст.312 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, об'єктивно дослідивши надані до заяви докази, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, дійшов висновку про обґрунтованість заяви і доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку на додану вартість ТзОВ «ЛЕКСКОРП» критеріям ризиковості платника податку №10620 від 16 січня 2025 року до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та зазначив, що таким способом забезпечення позову фактично не спричиняється будь-якої шкоди учасникам справи, не завдаються збитки; натомість запобігається завдання суттєвої та невиправданої матеріальної шкоди як стороні позивача, так і його контрагентам, що цілком відповідає завданню адміністративного судочинства та меті забезпечення позову.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з ч.1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме: із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Крім того, забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем (заявником) та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Необхідно зазначити, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити чи наявна хоча б одна з передбачених ч.2 ст.150 КАС України обставин та оцінити чи не призведе застосований судом захід забезпечення позову до заподіяння ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти шляхом його застосування.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Також суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП» звернулося в суд з позовом про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №10620 від 16 січня 2025 року; зобов'язати ГУ ДПС у Львівській області виключити ТОВ «ЛЕКСКОРП» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить здійснити забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку на додану вартість ТзОВ «ЛЕКСКОРП» критеріям ризиковості платника податку №10620 від 16 січня 2025 року до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/3604/25. Зауважує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення заподіяна заявнику шкода внаслідок блокування господарської діяльності товариства у зв'язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових зв'язків та нормалізація ведення господарської діяльності, з урахуванням введення воєнного стану, призведе до значних зусиль та витрат.
Пунктом 201.16 ст.201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Постанови Кабінету міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», далі - Порядок №1165, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас, за змістом пп.3 п.11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. №520.
Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.
При цьому, відповідно до п.5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Щодо негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які покликається суд першої інстанцій, колегія суддів зазначає, що, безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно, разом з тим, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При цьому, покликання позивача на те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені будь-якими належними доказами. Крім того, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб'єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування.
Разом з тим, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.
Колегія суддів також критично оцінює покликання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості реєстрації податкових накладних при реалізації товарів, що, в свою чергу, зумовить позбавлення контрагентів права на формування податкового кредиту та їх відмову від подальшої співпраці та, як наслідок, згортання повноцінної господарської діяльності позивача, для відновлення якої потрібно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки позивача не було позбавлено права надати податковому органу додаткові документи та пояснення з метою реєстрації податкових накладних, виписаних на покупців.
Аналогічна правова позиція, зокрема, але не виключно викладена у постановах Верховного Суду у справі №380/13157/24 від 03 грудня 2024 року, у справі №560/8847/24 від 29 січня 2025 року, у справі №160/26885/24 від 09 квітня 2025 року.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 ст.150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам ч.2 ст.151 КАС України, а тому правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову у вказаний спосіб у спірних правовідносинах відсутні.
Доводи апеляційної скарги є підставними, такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, прийняв судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.150, 151, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року про забезпечення позову у справі №380/3604/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 25 червня 2025 року.