Справа № 552/341/24 Номер провадження 22-ц/814/1791/25Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
17 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Галушко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 січня 2025 року, ухвалене суддею Кузіною Ж.В.
у справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради про встановлення порядку користування квартирою
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником 1/6 частини вказаної квартири, іншим співвласником 5/6 частин квартири є відповідач ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 вказала, що проживає та зареєстрована у квартирі з дитинства, а її діти з самого народження.
У даній квартирі також зареєстровані відповідач, третя особа ОСОБА_4 та її повнолітній син ОСОБА_6 .
Позивач немає іншого житла, її право на проживання у квартирі не визнається відповідачем, тому просила суд встановити порядок користування квартирою, а саме виділити їй у користування кімнату площею 12.6 кв.м, лоджію площею 5.9 кв.м. Відповідачу виділити у користування кімнати площею 9.1 кв.м. 17.0 кв. м., вбудовану шафу»2», вбудовану шафу «5». Кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор залишити у спільному користуванні.
У серпні 2024 року представником ОСОБА_2 адвокатом Васильєвою Л.М. подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить встановити порядок користування квартирою відповідно до варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 11 від 01.04.2024. а саме виділити ОСОБА_2 у користування у спірній квартирі кімнату «6» площею 9.1 кв.м, лоджію площею 3.6 кв.м., у спільне користуванні співвласників коридор «1» площею 9.2 кв.м, кухню «3» площею 9.0 кв.м, кімнату «4» площею 17.0 кв.м, ванну кімнату «7» площею 2.5 кв.м, вбиральню «8» площею 1.0 кв.м. Відповідачу ОСОБА_1 виділити у користування вбудовану шафу «2» площею 0.4 кв.м, вбудовану шафу «5» площею 0.5 кв.м, кімнату «9» площею 12.6 кв.м, лоджію площею 5.9 кв.м.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог в інтересах ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради про встановлення порядку користування квартирою задоволено.
Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 згідно варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 11 від 11 квітня 2024 року.
Виділено у користування ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 кімнату «6» площею 9,1 м?, лоджію площею 3,6 м?, а всього 12,7 м?.
Виділено у користування ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 вбудовану шафу «2» площею 0,4 м?, вбудовану шафу «5» площею 0,5 м?, кімнату «9» площею 12,6 м?, лоджію площею 5,9 м?.
У спільному користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено коридор «1» площею 9,2 м?, кухню «3» площею 9,0 м?, кімнату «4» площею 17 м?, ванну кімнату «7» площею 2,5 м?, вбиральню «8» площею 1 ,0 м?.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 24211 грн. 20 коп.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач, як співвласник нерухомого майна, має право на користування належною їй часткою спірної квартири, а визначений варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи порядок користування квартирою, з урахуванням частки позивача у праві спільної часткової власності, буде найбільш наближеним до розміру частки позивача.
Не погодившись з даним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки на момент звернення до суду з даним позовом позивач вже користувалася спірною кімнатою у належній їм квартирі.
Вказала на наявність конфліктних відносин між сторонами, внаслідок чого ОСОБА_2 позбавила її права користування більшою частиною спірного житла.
Суд, встановлюючи порядок користування квартирою у запропонований позивачем спосіб, не врахував баланс інтересів співвласників спріної квартири.
Окрім того, посилається на упереджене ставлення судді першої інстанції, з огляду на перебування у дружніх стосунках з представником позивача адвокатом Васильєвою Л.М., та безпідставну відмову у призначенні судової експертизи.
Від представника ОСОБА_2 адвоката Васильєвої Л.М. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правову допомогу надану в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
Від представника виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 09.03.2023 у справі № 552/2853/22 належить 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 24-29).
Відповідач ОСОБА_1 є власником 5/6 частини вказаної квартири на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності від 29.01.2003 виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення (т. 1, а.с. 23).
Згідно довідки обслуговуючого кооперативу «Ударник» № 95 від 27 лютого 2024 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але не проживає за вказаноданою адресою з 2006 року. Разом з нею зареєстровані та не проживають: дочка ОСОБА_4 (третя особа по справі), онук ОСОБА_6 . Друга дочка з онуками зареєстровані і проживають за цією адресою: дочка ОСОБА_2 , онуки ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 56).
Квартира за адресою: АДРЕСА_2 є трикімнатною, загальною площею 70.8 кв.м, житлова площа 38.7 кв.м, складається із: коридору 1 площею 9.2 кв.м, вбудованої шафи 2 площею 0.4 кв.м, кухні 3 площею 9.0 кв.м, кімнати 4 площею 17.0 кв.м, вбудованої шафи 5 площею 0.5 кв.м, кімнати 6 площею 9.1 кв.м, ванної 7 площею 2.5 кв.м, вбиральні 8 площею 1.0 кв.м., кімнати 9 площею 12.6 кв.м, лоджії площею 3.6 кв.м, лоджії площею 5.9 кв.м.
Між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 і третьою особою ОСОБА_4 склалися неприязні відносини, що підтверджується листом Служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради від 16.02.2023 № 04-16/25, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 11 виконаної 01.04.2024 на замовлення ОСОБА_2 , запропоновано 2 варіанти встановлення порядку користування квартирою між співвласниками.
Відповідно до варіанту № 1 позивачу ОСОБА_2 пропонується виділити приміщення у комунальні квартирі кімнату «6» площею 9.1. кв.м, лоджію площею 3.6 кв.м = 12.7 кв.м, а у спільне користування співвласників виділити коридор «1» площею 9.2 кв.м, кухню «3» площею 9.0 кв.м, кімнату «4» площею 17.0 кв.м. ванну кімнату «7» площею 2.5 кв.м, вбиральню «8» площею 1.0 кв.м.
По варіанту № 2 висновку експерта позивачу ОСОБА_2 пропонується виділити приміщення у комунальній квартирі: кімнату «9» площею 12.6 кв.м, лоджію площею 5.9 кв.м = 18.5 кв.м. (т. 1, а.с. 87-92).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що визначений варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи порядок користування квартирою, з урахуванням частки позивача у праві спільної часткової власності, буде найбільш наближеним до розміру частки позивача.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
У постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить, так звана, ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема наявність у сторін конфліктних відносин та недосягнення згоди щодо користування належним їм на праві спільної часткової власності майном, обґрунтовано виходив з того, що права позивачки підлягають захисту шляхом встановлення порядку користування спірною житловою квартирою.
При вирішенні спору місцевим судом враховано експертний висновок від 01.04.2024 року № 11, яким встановлено технічну можливість відокремити житлові приміщення для комфортного проживання сторін спору у спірній квартирі, а також дотримано баланс інтересів, враховуючи належні їм частки у праві спільної часткової власності на спірну квартиру.
Встановлюючи порядок користування квартирою за варіантом № 1 висновку експерта, згідно якого позивачу виділена у користування кімната площею 9.1. кв.м, лоджія площею 3.6 кв.м, з урахуванням частки позивача у праві спільної часткової власності, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що такий порядок користування квартирою буде найбільш наближеним до розміру частки позивача.
Відповідачка не запропонувала іншого альтернативного варіанту користування спірними приміщеннями, не навела обґрунтованих аргументів з приводу того, що вирішення спору у обраний позивачкою спосіб буде порушувати її права.
Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності предмету спору, з огляду на те, що ОСОБА_2 самостійно визначила порядок користування квартирою та сама зайняла житлову кімнату площею 9,1 кв.м., враховуючи оскарження відповідачем даного рішення, є необгрунтованими.
Окрім того, ОСОБА_2 , як співвласник спірної квартири, має конституційне право на звернення до суду з позовом у випадку порушення чи оспорення її права користування належною їй часткою у нерухомому майні.
Факт перебування сторін у конфліктних відносинах, внаслідок чого відбуваються порушення права позивача на користування даною квартирою підтвержено наявними в матеріалах справи письмовими доказами та встановлено під час судового розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги щодо упередженого ставлення судді першої інстанції, з огляду її перебування у дружніх стосунках з представником позивача адвоката Васильєвою Л.М. колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаним обставинам надано належну правову оцінку в ухвалі Київського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про відвід судді з аналогічних підстав.
Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права апеляційна скарга не містить.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував норми процесуального права та постановив рішення, яке відповідає закону, тому підстави для задоволення даної апеляційної скарги відсутні.
Отже, враховуючи вищевказане, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Васильєва Л.М. просила стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу надану в суді апеляційної інстанції у сумі 10000 грн.
На підтвердження наданої правової допомоги було надано договір про надання правничої допомоги від 25.03.2025; детальний опис робіт (наданих послуг) наданих адвокатом Васильєвою Л.М.; квитанцію № 26 про оплату гонорару у сумі 10000 грн. (т. 2, а.с. 48-49, 51).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При досліджені детального опису робіт виконаних адвокатом Васильєвою Л.М., вбачається, що нею під час розгляду справи в суді апеляціної інстанції були надані наступні послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою, аналіз викладених обгрунтувань апеляційної скарги 1 година - 500 грн.; складання відзиву на апеляційну скаргу 4 години 3500 грн.; участь у судових засіданнях (3 по 2000 грн.).
З огляду на те, що адвокат Васильєва Л.М. приймала участь в одному судовому засіданні, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи та її реальність,відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 січня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук