Справа № 554/11610/21 Номер провадження 22-з/814/77/25 Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
23 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Пилипчук Л.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя гаража та визнання права власності на 1/2 частину.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя гаража та визнання за нею права власності на 1/2 частину, просила визнати гараж, який розташований в АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на його частину.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя гаража та визнання права власності на 1/2 частину задоволено.
Визнано гараж, який розташований в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину гаража, що розташований в АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 1 816 гривень.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Ковжоги О.І. задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя гаража та визнання права власності на 1/2 частину задоволено.
Визнано гараж, який розташований в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину гаража, що розташований в АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 1 816 грн, по 908 грн з кожного.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя гаража та визнання права власності на 1/2 частину.
Просила роз'яснити судове рішення, вказавши, що постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року визнано за ОСОБА_1 право власності на частину гаража, який розташований в АДРЕСА_2 , в якому розміщений погріб літ. «А-І» пл.17,6 кв.м.
В обґрунтування заяви вказувала, що при винесенні постанови в резолютивній його частині не зазначено нумерацію гаражу, а також не вказано про поділ погребу, який знаходиться у гаражі і побудований ними під час сумісного проживання.
23 червня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційному суду заяву про відкладення судового засідання, посилаючись на те, що її представника адвокат Павленко О.А., перебуває у відпустці.
Відповідно до ч.3 ст.271 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз?яснення рішення суду, тому підставі для задоволення поданої заяви відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заяви, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі №904/2526/18 (провадження №12-272гс18) зазначено, що роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі №233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Виходячи із системного тлумачення положень чинного законодавства, рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Отже, за змістом ст.271 ЦПК України роз'яснення рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих пунктів рішення, які підлягають виконанню та розуміння яких викликає труднощі.
Діюче процесуальне законодавство визначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. В силу зазначеної норми процесуального права, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.
Суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
У постанові ВП ВС від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 зазначено, що:
«117. Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом «суд знає закони», при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.
118. Разом із тим, суд вирішує спір, виходячи з тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та не повинен відшукувати та досліджувати всі інші можливі обставини для задоволення позову, про які не заявляв позивач. У свою чергу, позивач, який заявив позовні вимоги, обґрунтував їх певними обставинами, і суд вирішив такий спір, не позбавлений права звернутись до суду з такими самими вимогами, проте зазначивши інші обставини для їх задоволення.»
Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду з позовом, позивачка не уточнювала позовні вимоги та не просила у прохальній частині позову зазначити номер спірного гаража та не вказувала про наявність у ньому погребу, а також не просила викласти резолютивну частину рішення суду саме з зазначенням номеру гаражу та зазначенням наявності в ньому погребу.
Постанова Полтавського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, про роз'яснення якої подано заяву, викладена чітко та зрозуміло, не допускає кількох варіантів тлумачення, є вмотивованою та прийнята у межах повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених статтею 374 ЦПК України, а тому підстави для роз'яснення судового рішення відсутні.
Окрім того, слід звернути увагу, що гараж, щодо якого вирішений спір, є головною річчю у розумінні ст.186 ЦК України, підвал - складовою частиною речі, тому ухвалення судом рішення стосовно головної речі (гаражу) розповсюджується і на приналежність головної речі (підвалу), стосовно якого у справі відсутні належні і допустимі докази, що він (підвал) є відокремленим майном.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя гаража та визнання права власності на 1/2 частину задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 271 ЦПК України, апеляційний суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя гаража та визнання права власності на 1/2 частину - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено 23 червня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: Л.І. Пилипчук
В.М.Триголов