Справа № 161/21298/24 Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А.
Провадження № 22-ц/802/757/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
24 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Бовчалюк З. А., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення в порядку спадкування суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю за апеляційною скаргою відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2025 року
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/29333/23 що набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) у Волинській області здійснити ОСОБА_2 з 09 серпня 2023 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). На підставі зазначеного рішення суду та на його виконання ГУ ПФУ у Волинській області здійснило ОСОБА_2 нарахування підвищення до пенсії у розмірі 20 086 грн 71 коп. За життя зазначену доплату ОСОБА_2 не отримала.
Позивач зазначав, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої увійшла сума нарахованої додаткової пенсії відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/29333/23 у розмірі 20 086 грн 71 коп. За життя ОСОБА_2 заповіт не складала. Він у встановлений законом строк прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом подання до Маневицької державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. 03 жовтня 2024 року державний нотаріус Маневицької державної нотаріальної контори видав йому свідоцтво про право на спадщину за законом № 699, а саме на грошову суму, нараховану згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі 140/29333/23 у розмірі 20 086 грн 71 коп.
Позивач також вказував, що у встановленому порядку звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про виплату йому вказаних грошових коштів на підставі виданого свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідач ГУ ПФУ у Волинській області своїм листом від 31 жовтня 2024 року № 14386-13380/М-02/8-0300/24 відмовило йому у виплаті, мотивуюче відсутністю коштів. Вважає таку відмову відповідача у здійсненні виплати протиправною.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ГУ ПФУ у Волинській області на свою користь в порядку спадкування неодержану за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму додаткової пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 20 086 грн 71 коп. згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом № 699, виданим 03 жовтня 2024 року державним нотаріусом Маневицької державної нотаріальної контори.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ГУ ПФУ у Волинській області на користь ОСОБА_1 неодержану за життя спадкодавця пенсію у розмірі 20 086 грн 71 коп. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ у Волинській області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .
Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подав.
Представник відповідача ГУ ПФУ у Волинській області в судове засідання не з'явився, однак, у поданій апеляційній скарзі просив суд проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , матір позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14 грудня 2023 року (а.с.16).
За життя спадкодавця рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/29333/23 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_2 з 09 серпня 2023 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року відповідач ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок пенсії, нарахування проведено за період з 09 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року (а.с.14, 15).
ОСОБА_2 за життя зазначена грошова сума не була виплачена у межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок Державного бюджету України.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 та у встановленому законом порядку прийняв спадщину після її смерті.
03 жовтня 2024 року державний нотаріус Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області Сахнік О. О. видав ОСОБА_1 , як спадкоємцю після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з права на грошову суму, нараховану відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/29333/23 у розмірі 20 086 грн 71 коп. (а.с.12).
Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78605726 від 03 жовтня 2024 року, до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину: номер у Спадковому реєстрі 73076853; дата видачі свідоцтва - 03 жовтня 2024 року; номер в реєстрі 699; спадкодавець - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; спадкоємець - ОСОБА_1 ; спадкове майно - кошти (рухоме майно), грошова сума у розмірі 20 086 грн 71 коп. (а.с.13).
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про виплату йому вказаних грошових коштів на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом, однак, відповідач листом від 31 жовтня 2024 року №14386-13380/М-02/8-0300/24 відмовив ОСОБА_1 у виплаті, мотивуючи це тим, що ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця першої черги після смерті матері права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у ч. 1 цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у ч. 1 цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений ч. 2 цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Приписи частин 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21 (провадження № 61-10575св21) зазначено, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії). Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження №14-95цс19).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що:
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень ст. 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Позивач в установлений законом строк прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , а відтак, за правилами ст. 1261 ЦК України, належить до першої черги спадкоємців за законом,
Таким чином, позивач, як спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману нею пенсію, а тому відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що виплата належних позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 жовтня 2024 року грошових коштів у розмірі 20 086 грн 71 коп. не проведена відповідачем у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач успадкував право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі ст. 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мала право на їх виплату на момент своєї смерті. Судом правильно встановив, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії після смерті матері відповідачем порушено і підлягає судовому захисту, оскільки у позивача відсутня інша можливість захистити порушене право. Позивач, як спадкоємець за законом, який прийняв спадщину, має право на спадкове майно, тобто пенсію своєї матері відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а дії відповідача щодо невиплати донарахованої пенсії відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/29333/23 порушують право позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.
Зважаючи на вищенаведене, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.
У доводах апеляційної скарги відповідач ГУ ПФУ у Волинській області посилалося на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Суд залишив поза увагою те, що виплата заявлених сум здійснюється в межах бюджетних асигнувань на поточний рік. Заборгованість за рішеннями судів існує через відсутність в достатній кількості асигнувань з Державного бюджету України та її погашення не залежить від управлінських рішень керівника та посадових осіб ПФУ у Волинській області, у зв'язку з чим підстави для виплати коштів в порядку спадкування відсутні.
Проте, такі доводи колегією суддів до уваги не приймаються. Відсутність бюджетних асигнувань для виконання відповідачем свого зобов'язання не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки виконання судового рішення проводиться відповідно до встановленого законом порядку. Про те, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання наголошував Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, Верховний Суд у постановах від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного вирішення судом першої інстанції спору не знайшли свого підтвердження. На підтвердження обставин, викладених в апеляційний скарзі, відповідач належних та допустимих доказів не надав, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішив спір по суті.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: