СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/25269/24
пр. № 1-кп/759/726/25
26 червня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання -ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12024100080003126 від 04.10.2024 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого 07.02.2023 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання строком на 3 роки; ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2024 звільнений від покарання, призначеного вироком від 07.02.2023 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням караності вчиненого ним діяння, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
інші учасники провадження: потерпілий, цивільний позивач - ОСОБА_7 ,
представник цивільного позивача - ОСОБА_8 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
ОСОБА_3 18.08.2024, близько 22 год. 00 хв., перебуваючи на другому поверсі загального коридору будинку АДРЕСА_2 , використовуючи дерев'яну биту, умисно заподіяв ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Так, 18.08.2024, близько 22 години, ОСОБА_3 прийшов за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 . Двері відчинив ОСОБА_7 , він мав при собі дерев'яну биту. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розпочався словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 , будучи обуреним поведінкою ОСОБА_7 , відчуваючи до нього раптово виниклу особисту неприязнь, вирішив заподіяти останньому тілесні ушкодження.
Безпосередньо реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 , близько 22 години 00 хв., продовжуючи перебувати в приміщенні загального коридору другого поверху будинку АДРЕСА_2 , вихопивши з рук ОСОБА_7 дерев'яну биту та утримуючи її своїми руками, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що вказана дерев'яна бита за своїми характеристиками здатна заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, наніс два удари в область голови та один удар в область лівої верхньої кінцівки ОСОБА_7 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді:
а) закрита черепно-мозкова травма: підшкірний крововилив в скроневій ділянці зліва; перелом скроневої кістки зліва, епідуральна гематома (крововилив між твердою мозковою оболонкою та кістками черепа) зліва над полюсом скроневої кістки, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження;
б) закрита травма кісток лицевого черепу: синці в ділянці підборіддя та в ділянці лівого кута, в перелом нижньої щелепи в ділянці лівого кута та між 3 та 4 зубами щелепи справа, яка відноситься до ушкодження середнього ступеню тяжкості;
в) підшкірний крововилив на тильній поверхні лівого передпліччя у середній третині, який відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Одразу після цього ОСОБА_3 , не надавши будь-якої допомоги потерпілому, з місця події пішов.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що в будинку АДРЕСА_2 , проживають його батьки, до яких він заїхав в гості 18.08.2024, привіз продукти. В цьому ж під'їзді, на другому поверсі, проживає потерпілий ОСОБА_7 , якого він знає з дитинства, та ОСОБА_9 , яку знає тривалий час, і з якою вони півтора року проживали разом в цивільному шлюбі. Проходячи повз дверей ОСОБА_7 він вирішив зайти в гості, знав, що там також знаходиться ОСОБА_9 , хотів поспілкуватися з ними обома, постукав кілька разів, зателефонував, але потерпілий, перебуваючи в квартирі та почувши ОСОБА_3 , грубо послав його, використавши при цьому вкрай ненормативну лексику, що його обурило. Незважаючи на відмову потерпілого спілкуватися, ОСОБА_3 почав вимагати у ОСОБА_7 щоб той вийшов для розмови, але він не вийшов. Тоді ОСОБА_3 , залишивши свій велосипед на другому поверсі, піднявся на верхній поверх до батьків, заніс продукти, через пару хвилин повернувся на другий поверх, де його чекав ОСОБА_7 з битою в руках. Обвинувачений спитав, чи збирається він його бити битою, робив зауваження з приводу грубих слів, вони стали один навпроти одного, живіт біля живота, а потім ОСОБА_3 трохи штовхнув ОСОБА_7 животом об живіт, на що той вдарив його по голові битою, тобто бійку почав потерпілий. ОСОБА_3 схопив биту, намагався вирвати її з рук сусіда, але не вийшло, після чого він застосував больовий прийом: взяв потерпілого за шию, всунув пальці в рот, той поперхнувся, тоді він перейняв биту. Від цієї штовханини ОСОБА_3 похитнувся з битою в руках, а потерпілий, намагаючись його задушити, накинувся, але він відбився битою. Після нанесення ударів обвинувачений пішов по своїх справах, биту чомусь взяв з собою. При цьому, ОСОБА_3 визнав, що наносив потерпілому тілесні ушкодження, але по голові не бив, вдарив в щелепу, спеціально наміру нанести тілесні ушкодження він не мав, так вийшло тому що він оборонявся. Обвинувачений ОСОБА_3 в цій справі вважає себе жертвою нападу ОСОБА_7 , але за медичною допомогою він не звертався, заяв до поліції з приводу нанесення тілесних ушкоджень не подавав. Зранку він зателефонував ОСОБА_7 , питав як його справи, це було після того як подзвонили батьки і розповіли, що його шукає поліція.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення доводиться доказами, які були безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні і які суд вважає належними та допустимими.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 показав, що проживає в квартирі АДРЕСА_4 , що розташована на другому поверсі будинку, а ОСОБА_3 приходиться йому сусідом. Раніше стосунків або спільних проблем у них не було, обвинувачений постійно нав'язував спілкування, але він не хотів спілкуватись. 18.08.2024 він знаходився вдома з сусідкою ОСОБА_10 ), приблизно о 23-й годині, йому зателефонував ОСОБА_3 , сказав, що зараз прийде, на що він відповів, що нікого не запрошував і не хоче бачити гостей. ОСОБА_3 побіг на вулицю, під вікна квартири потерпілого, що змусило його хвилюватись за своє майно, тому що обвинувачений раніше бив вікна сусідам, залазив в чужі квартири через вікна. ОСОБА_7 зателефонував обвинуваченому, просив щоб не чіпав його, але той погрожував, побіг з вулиці на другий поверх. Коли ОСОБА_3 піднявся на другий поверх, його в загальному коридорі зустрів потерпілий з дерев'яною битою, але він не тримав її в руках, поставив в кут, биту взяв тому що сусід погрожував, казав: «Зараз ви всі в мене охренєєтє». Обвинувачений накинувся на ОСОБА_7 , сильно вдарив кулаком в груди, на що потерпілий схопив биту і вимагав припинити сварку, не провокувати бійку. ОСОБА_3 відштовхнув його в протилежний кут загального коридору, вихопив з рук биту, заскочив на кілька сходів, які ведуть на верхній поверх, взяв биту двома руками і кілька разів вдарив битою, в тому числі по голові. ОСОБА_7 вдалося втекти в свою квартиру і закрити двері на замок. ОСОБА_10, яка в цей час була в квартирі, викликала «швидку допомогу». Коли приїхала поліція, ОСОБА_3 в квартирі батьків не виявили, бита залишилась з ним.
Додатково ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_3 знає з дитинства, він був завжди агресивний, постійно встрягав в сварки, бійки, тому він не хотів з ним зв'язуватись. ОСОБА_3 постійно докучав сусідам своєю агресивною поведінкою, ті викликали поліцію, але результатів це не дало, тому потерпілий в даній ситуації відчував загрозу для свого життя.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що проживає в сусідній з ОСОБА_7 квартирі в будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 теж проживає в їх будинку, кількома поверхами вище, обох вона знає близько 15-ти років. Крім сусідства, у них з ОСОБА_3 були близькі стосунки на початку війни, він її підтримував, кілька разів у неї ночував, але потім сосунки припинились. ОСОБА_3 в тверезому стані нормальна людина, але коли вип'є алкоголь або прийме препарати, стає агресивним, чіпляється до людей, всіх вважає ворогами, раніше бив вікна сусідам, один раз заліз в її квартиру через вікно, розбив ноутбук, а коли протверезів, то вибачався. В серпні 2024 року ввечері, вони з ОСОБА_7 відпочивали у нього вдома, дивилися фільм, випили по пляшці пива, пішли на балкон палити. Раптом вони почули грохот, в двері хтось бив, вона одразу зрозуміла, що це ОСОБА_3 і запропонувала викликати поліцію, але ОСОБА_7 сказав, що сам розбереться, двері не відчиняв. Через деякий час на телефон ОСОБА_7 прийшов телефонний дзвінок від ОСОБА_3 , той вимагав відкрити двері, поговорити, але потерпілий сказав йому йти геть і поклав слухавку. Через кілька хвилин ОСОБА_3 вибіг під балкон, кричав, потім знову зателефонував і сказав, якщо ОСОБА_7 не відкриє двері, то він залізе через балкон, на що той погодився вийти в під'їзд, взяв з собою биту, вийшов, закрив двері, а вона залишилась в квартирі. На площадці була бійка, метушня, вона чула удари, але не виходила, а через хвилин 15 в квартиру зайшов ОСОБА_7 , тримався за обличчя, він був весь в крові, на голові велика гуля, щелепа +пошкоджена, тому вона викликала «швидку допомогу».
Додатково свідок ОСОБА_9 показала, що сварка ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виникла через те, що потерпілий не хотів виходити з квартири, але вони розуміли, що якби він залишився вдома, то обвинувачений заліз би до квартири через вікно, або побив би вікна, як вже було раніше. ОСОБА_7 сам прийняв рішення вийти з квартири, при цьому не дозволив їй викликати поліцію, хотів розібратися сам, вона не думала, що настануть настільки тяжкі наслідки суперечки чоловіків.
Також судом в судовому засіданні досліджені письмові документи, які є доказами вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також документи та рішення з приводу процесуальних питань в ході досудового розслідування.
19.08.2024, о 00:58 год. згідно рапорту надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.08.2024, о 00:58 за адресою: АДРЕСА_3 лікарем бригади 166 обслідувано потерпілого ОСОБА_7 , поставлено попередній діагноз: зчмт, перелом нижньої щелепи, підозра на алкогольне сп'яніння (а.с. 112-114).
03.10.2024 ОСОБА_7 подав до поліції заяву про те, що 18.08.2024, приблизно о 22 годині за адресою: АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_3 наніс йому тілесні ушкодження (а.с. 129).
Відповідно до виписки із медичної карти від 05.09.2024, ОСОБА_7 з 19.08.2024 по 05.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП КМКЛШМД з діагнозом забій головного мозку, оболонкові нашарування крові скроневої кістки зліва. Пневмоцефалія. Перелом скроневої кістки зліва. Забій м'яких тканин скроневої ділянки зліва. Забій м'яких тканин лівого передпліччя. Забій м'яких тканин в ділянці нижньої щелепи зліва. Травматичний перелом нижньої щелепи і ділянці лівого кута та симфізу (а.с. 130-131).
04.10.2024 внесено до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення за № 12024100080003126, а саме що 18.08.2024, близько 22:00 год., ОСОБА_3 , перебуваючи на першому поверсі загального коридору буд. АДРЕСА_2 , використовуючи невстановлений предмет, умисно заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння (а.с. 106-107);
Згідно протоколу огляду місця події від 03.10.2024 року, а саме ділянки місцевості/загального коридору, розташованої на другому поверсі буд. АДРЕСА_2 , виявлено площадку, на яку виходять двері квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , які зачинені, також виявлено ліфт (а.с. 115-124).
Згідно протоколу огляду місця події від 04.10.2024 року, а саме ділянки місцевості/загального коридору, розташованої на другому поверсі буд. АДРЕСА_2 , де виявлено громадянина ОСОБА_3 , 1987 р.н.,з адвокатом ОСОБА_5 ОСОБА_3 в присутності понятих добровільно видав працівникам поліції биту та зазначив, що цією битою він наніс тілесні ушкодження ОСОБА_7 в приміщенні коридору на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 18.08.2024 (а.с. 125-128).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 04.10.2024 за участі ОСОБА_7 , в ході даної слідчої дії в загальному коридорі другого поверху будинку АДРЕСА_2 , було відтворено обстановку, хід подій 18.08.2024 за участі ОСОБА_3 та потерпілого. Так, ОСОБА_7 показав місце вчинення кримінального правопорушення, де стояв він та ОСОБА_11 , як останній наносив йому удари рукою в груди, від яких він відступив вглиб коридору, спосіб, яким обвинувачений заволодів битою, а також місце та спосіб, яким наносив удари битою по голові потерпілого. Відеозапис слідчої дії було відтворено в судовому засіданні (а.с.с 132-137).
04.10.2024 слідчим було проведено огляд мобільного телефону ОСОБА_7 , добровільно наданого ним поліції, в ході якого виявлено переписку з користувачем « ОСОБА_12 », у якому останній демонструє предмет схожий на бейсбольну биту та просить вибачення у потерпілого ОСОБА_7 (а.с. 139-141).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 04.10.2024 за участі ОСОБА_3 , в ході даної слідчої дії в загальному коридорі другого поверху будинку АДРЕСА_2 , було відтворено обстановку, хід подій 18.08.2024 за участі ОСОБА_3 та потерпілого. Так, ОСОБА_3 показав місце вчинення кримінального правопорушення, де стояв він та ОСОБА_13 , коли обвинувачений спускався з верхніх поверхів, а потерпілий стояв з битою на другому поверсі. Обвинувачений продемонстрував як ОСОБА_7 почав душити його за горло після початку словесної перепалки, на що він перехопив биту, а також місце та спосіб, яким наніс два удари битою по голові потерпілого (збоку та зверху). Відеозапис слідчої дії було відтворено в судовому засіданні (а.с.с 142-147).
За висновком експерта № 042-1807-2024 від 28.11.2024 року, у ОСОБА_7 , мали місце ушкодження: а) закрита черепно-мозкова травма: підшкірний крововилив в скроневій ділянці зліва; перелом скроневої кістки зліва, епідуральна гематома (крововилив між твердою мозковою оболонкою та кістками черепа) зліва над полюсом скроневої кістки, які за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжкого тілесного ушкодження; б) закрита травма кісток лицевого черепу: синці в ділянці підборіддя та в ділянці лівого кута, в перелом нижньої щелепи в ділянці лівого кута та між 3 та 4 зубами щелепи справа, яка, за критерієм тривалості розладу здоров'я, відноситься до ушкодження середнього ступеню тяжкості; в) підшкірний крововилив на тильній поверхні лівого передпліччя у середній третині, який за критерієм тривалості розладу здоров'я, відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Характер, морфологія, локалізація виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від 3-х дій тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) за даними медичної документації визначити не представляється можливим. Морфологія виявлених тілесних ушкоджень, а також часові дані, наведені в медичній документації, дозволяють вважати спроможними термін їх утворення у строку, вказаний в описовій частині постанови, тобто 18.08.2024. Характер та локалізація виявлених ушкоджень більш відповідають обставинам їх отримання, продемонстрованим ОСОБА_3 при проведенні слідчого експерименту (а.с. 148-156).
Висновок експерта було виконано на підставі наданої слідством медичної документації, зокрема історії хвороби № 16179, отриманої згідно ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.10.2024, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 01.11.2024 з описом вилученого (т. 1 а.с. 167-171).
Суд відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_3 , які полягали в тому, що висновок експерта є недопустимим доказом так як в матеріалах досудового розслідування частково відсутня медична документація, на підставі якого експертом було зроблено висновок, зокрема висновок експертного дослідження № 041-1634 від 10.09.2024, і ця медична документація не була відкрита стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Так, за практикою Верховного Суду, яка висловлена в постановах від 02.11.2021, справа № 757/3303/15-к, від 13.09.2022, справа № 189/676/17, відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті статті 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом.
Також, не заслуговують на увагу посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на невідповідність висновку експерта в частині кількості ударів його показанням (що ударів було два, а у висновку експерта -3) та ОСОБА_7 так як потерпілий в судовому засіданні не повідомляв кількість нанесених йому ударів, зазначив, що їх було декілька.
Таким чином, розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження дані, які на думку сторони обвинувачення та сторони захисту є доказами, суд дійшов наступних висновків.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях й ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення. Підставою для обвинувального вироку суду є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні та є достатніми для безспірного висновку про те, що подія кримінального правопорушення мала місце, наявні ознаки складу кримінального правопорушення, вчинив це діяння обвинувачений і його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена судом. Забезпечення доведеності вини є одним з основних конституційних принципів основ судочинства (п.3 ч.3 ст.129 Конституції України, п.10 ч.1 ст.7, ст.17 КПК України).
Згідно ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого та прокурора.
У відповідності до ст.22 КПК України одна із засад кримінального провадження - змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд, заслухавши покази обвинуваченого, потерпілого, свідка, дослідивши письмові докази, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вважає поза розумним сумнівом доведеним належними та допустимими доказами винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він умисно наніс ОСОБА_7 тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Суд відхиляє доводи ОСОБА_3 про невірність кваліфікації і свою невинуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 КК України, які полягали в тому, що ОСОБА_7 першим наніс йому тілесні ушкодження, його дії були самозахистом, оскільки вони спростовуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону», № 1 від 26.04.2002р., щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.
Так, потерпілий ОСОБА_7 в своїх показаннях суду категорично заперечував, що наносив побої ОСОБА_3 , і його покази підтверджуються слідчими експериментами як за його участі, так і за участі обвинуваченого. Зокрема, в ході слідчого експерименту ОСОБА_3 показав, як ОСОБА_7 почав його душити однією правою рукою, в лівій руці тримав биту, відтіснив обвинуваченого в кут площадки, але він одразу перехопив у потерпілого биту, піднявся на сходинку вище, почав наносити битою удари по голові: один справа, другий зверху. Отже, сам ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні не повідомляв, що ОСОБА_7 наносив йому тілесні ушкодження у вигляді побоїв частинами тіла або предметами під час конфлікту, а зазначив, що потерпілий тримав його за горло однією лівою рукою, про інші насильницькі дії щодо нього не стверджував, а версія про захист від нападу ОСОБА_7 озвучена обвинуваченим лише в ході судового розгляду. Також, суд бере до уваги, що слідчим було оглянуто мобільний телефон потерпілого ОСОБА_7 , де в переписці, ОСОБА_3 наступного після події дня написав повідомлення з вибаченнями; надіслання такого повідомлення та свій дзвінок по телефону з цього приводу обвинувачений в судовому засіданні не оспорював.
Про умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і відсутність самозахисту, а тим більше, необхідної оборони, свідчать дії ОСОБА_3 , який, маючи реальну можливість не тільки припинити, а й не допустити конфлікту з потерпілим, почав і продовжив з'ясовувати стосунки і наніс кілька ударів предметом, віднесеним до спортивного знаряддя, при цьому, тримаючи биту обома руками, тобто зі значною силою, зайнявши більш вигідну для нанесення ударів позицію на вищій від площадки сходинці, що з огляду на його добру фізичну підготовку дає додаткові підстави вважати ці удари особливо небезпечними а також указує на розуміння вчинених ним суспільно небезпечних дій і передбачення можливості настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого.
Крім того, слід взяти до уваги, що ОСОБА_7 , хоча і в грубій формі, але чітко дав ОСОБА_3 зрозуміти, що не бажає спілкуватись, знаходячись при цьому в себе вдома, вийшов з квартири за наполяганням обвинуваченого, який мав репутацію людини агресивної, здатної на фізичну розправу та нанесення матеріальної шкоди, що пояснює наявність при потерпілому бити, який сусідкою ОСОБА_9 характеризувався як людина спокійна, неконфліктна.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про порушення стороною обвинувачення ст. 290 КПК України, фактичне невідкриття матеріалів досудового розслідування належним чином, спростовуються матеріалами справи: а саме 28.11.2024 ОСОБА_3 та його захиснику ОСОБА_5 було повідомлено про завершення досудового розслідування та доступ до матеріалів кримінального провадження; відповідно до протоколів надання доступну та ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, 28.11.2024 ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5 ознайомилися з матеріалами досудового розслідування в 1 томі згідно реєстру матеріалів, в тому числі відеозаписами згідно опису, речовими доказами без зауважень, додаткових клопотань та обмежень в часі. Сам ОСОБА_3 раніше судимий, тому процедуру ознайомлення з матеріалами досудового розслідування проходив не вперше, знав порядок. Додатково суд звертає увагу, що остаточний обсяг матеріалів досудового розслідування не містить медичної документації, на підставі якої було проведено експертне дослідження, ці документи залишились у експерта, а тому і не могли бути відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України після завершення досудового розслідування.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено до категорії тяжких злочинів, відношення до скоєного, особу обвинуваченого, який раніше судимий, вчинив злочин в період відстрочки виконання попереднього вироку суду, в скоєному не розкаявся, відносно нього в Дарницькому районному суд м. Києва перебуває на розгляді обвинувальний акт за ч. 2 ст. 263 КК України (відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 17.02.2023), що свідчить про його небезпеку для суспільства, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, не працює. Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що для виправлення винного та попередження нових кримінальних правопорушень необхідним й достатнім буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, на строк 6 років. Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дане покарання буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд при призначенні покарання не застосовує ст. 71 КК України до покарання, призначеного вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.02.2023 так як ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2024 ОСОБА_3 звільнено від покарання, призначеного вироком від 07.02.2023 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням караності вчиненого ним діяння.
В строк покарання згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати попереднє ув'язнення з 07.10.2024 по 25.06.2025.
Витрати на залучення експерта відсутні.
До початку судового розгляду потерпілий ОСОБА_7 пред'явив цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 44583 грн. 00 коп. та моральної шкоди в розмірі 50000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов не визнав, вважав, що невинуватий у вчиненні злочину, але погодився відшкодувати з часом витрати ОСОБА_7 на лікування.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільного позову з додатками, суд дійшов висновку про задоволення цивільного позову, з наступних підстав.
Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Верховний Суд в постанові від 28.01.2020 року № 639/1910/19 зазначив, що суд, приймаючи рішення в частині, що стосується задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні, повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди, а під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди - навести в рішенні відповідні мотиви.
Так, суд вважає встановленим, що кримінальним правопорушенням, яке вчинив ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_7 спричинено матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на проведене лікування, купівлю ліків, послуги таксі тощо, в загальному розмірі 44583,00 грн., доказом чого цивільним позивачем було надано чеки.
Стосовно вимог цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд ураховує, що потерпілому ОСОБА_7 було нанесено тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що призвело до фізичних страждань, хвилювання за своє життя та здоров'я, необхідності операцій та подальшого лікування, а, отже, і змін у життєвих і виробничих стосунках. Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 не намагався врегулювати конфлікт, визначити розмір відшкодування і хоча б частково його сплатити. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 обгрунтовано визначено розмір моральної шкоди в сумі 50000грн., який слід стягнути з обвинуваченого.
Питання речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України: биту, яка є власністю ОСОБА_7 - повернути останньому а належністю.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376, 615 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України як відбуте покарання попереднє ув'язнення: з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 07.10.2024 по 25.06.2025
Початком відбування покарання вважати день проголошення вироку 26.06.2025.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 з утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор», до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Речові докази:
- биту, яка зберігається в камері збереження речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві (квитанція 5098) - повернути ОСОБА_7 за належністю.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 44583 (сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку вручається сторонам в порядку ч. 15 ст. 615 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1