СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9569/25
пр. № 2-а/759/196/25
26 червня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. Зміст позовних вимог.
До Святошинського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - Позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1288 від 29.04.2025 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а також про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.03.2025 року йому було повідомлено, що ним нібито скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв'язку з неявкою за повісткою до Голосіївського в м. Києві РТЦКтаСП на 07.03.2025 року. При цьому майор ОСОБА_2 у протоколі №1183 від 27.03.2025 року зазначив, що Позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зазначений термін по повістці на 07.03.2025 року, та був оповіщений 25.02.2025 року засобами поштового зв'язку. Позивач стверджує, що в протоколі не наведено жодних доказів його винуватості, а також відсутні відомості щодо надсилання повістки, часу виклику та мети виклику. Зазначає, що будь-які клопотання про ознайомлення з доказами у справі були проігноровані.
Крім того, Позивач вказує на те, що 29.04.2025 року йому було вручено копію постанови, в якій зазначена інша фабула правопорушення. Зокрема, у постанові №1288 від 29.04.2025 року зазначено, що Позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 по повістці на 13.03.2025 року, та був оповіщений 03.03.2025 року засобами поштового зв'язку. Таким чином, Позивач стверджує, що фабула обвинувачення в протоколі повністю відрізняється від фабули правопорушення, зазначеної в оскаржуваній постанові.
Позивач наголошує, що він не отримував жодної повістки про необхідність з'явитися до РТЦКтаСП. Вважає, що Відповідачем було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що призвело до винесення незаконного рішення.
ІІ. Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до статті 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові викладені різні фабули адміністративного правопорушення. Так, у протоколі №1183 від 27.03.2025 року зазначено, що Позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 07.03.2025 року, будучи оповіщеним 25.02.2025 року. Натомість, у постанові №1288 від 29.04.2025 року вказано, що Позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 13.03.2025 року, будучи оповіщеним 03.03.2025 року. Ця розбіжність є суттєвою.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували належне та своєчасне оповіщення позивача про місце та час розгляду справи, а також доказів вручення позивачу повістки згідно з вимогами законодавства. Відсутність таких доказів свідчить про порушення права позивача на захист та всебічний розгляд справи.
Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, зокрема: особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. У разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Жодного з перелічених доказів відповідачем надано не було.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови. Матеріали справи не містять достатньої сукупності належних, допустимих, достовірних доказів, з яких би вбачалося, що позивач, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк, не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.
Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а також його вина у вчиненні правопорушення не доведені.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, тому позов, в межах заявлених вимог, підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАСУ, при задоволенні позову суб'єкт владних повноважень зобов'язаний відшкодувати судові витрати Позивача. Позивачем надано докази сплати судового збору у сумі 605,60 грн. Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути ці витрати з Відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.2,5,7,126,245,251,252,254,256,268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 2,5,10,71-77,90,241,246,250,264 КАСУ суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №1288 від 29.04.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Провадження у адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 щодо скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути зі ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.О. Петренко