Справа № 301/1606/24
Провадження № 2-др/756/100/25
24 червня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павлишина І.М. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди,
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05.06.2025 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди, відмовлено.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17.06.2025 заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павлишина І.М. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди - повернуто заявнику без розгляду.
19.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» повторно надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павлишина І.М., в якій просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн.
Заява мотивована тим, зокрема, що 05.06.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Вирішивши справу по суті позовних вимог, судом не вирішено питання про судові витрати, про які представником заявлялося у ході розгляду справи, зокрема, повідомлялося, що після проголошення рішення суду, представником сторони відповідача буде подано заяву про стягнення судових витрат. 18.06.2025 до електронного кабінету представника відповідача надійшов повний текст рішення від 05.06.2025 та ухвала суду від 17.06.2025 (провадження №2-др/756/95/25). Відповідно до ухвали суду від 17.06.2025 заяву представника відповідача залишено без розгляду. На думку представника відповідача, можливо в системі «Електронного суду» та/чи Електронному кабінеті стався збій, оскільки при направленні сторонам заяви про ухвалення додаткового рішення, є відомості про направлення такої заяви відповідачу - ОСОБА_1. Враховуючи, що представником відповідача вчасно було подану заяву 12.06.2025 про прийняття додаткового рішення, а також, що ухвала суду про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення постановлена 17.06.2025, відтак відповідачу та/чи його представнику не були відомі обставини відносно прийнятого рішення/ухвали по суті, беручи до уваги, що представником протягом декількох годин з часу отримання ухвали (18.06.2025) усунуто недоліки, просив суд поновити строк на подання заяви про прийняття додаткового рішення та ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛАН» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн.
У підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви про ухвалення додаткового рішення представник відповідача долучив договір про надання правової допомоги (юридичне обслуговування) від 03.01.2024, укладений між ФОП Павлишин Ігорем Мирославовичем та ОСОБА_1 , додаткову угоду №1 від 05.05.2024 до договору про надання правової допомоги (юридичне обслуговування) від 03.01.2024, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09.06.2025, платіжну інструкцію від 10.06.2025, ордер на надання правничої (правової) допомоги.
24.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ «Сілан» - адвоката Маркусь М.І. надійшло клопотання, в якому, серед іншого, просив залишити заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення без розгляду з підстав, викладених у клопотанні. У разі розгляду заяви по суті, просив зменшити розмір судових витрат до 4000,00 грн.
Учасники судового провадження у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись.
Дослідивши матеріали справи, заяву та додані до неї документи, суд доходить до наступного висновку.
Згідно з ч.3 та ч. 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05.06.2025 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди, відмовлено.
З урахуванням положень ст. 265 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду, за загальним правилом, судові витрати розподіляються під час ухвалення рішення суду, за умови надання стороною до ухвалення такого рішення доказів понесення відповідних витрат.
Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. (п.1 ч.2 ст.133 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. (ч.2 ст.137 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.120 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з письмових пояснень представника відповідача від 03.01.2025, серед іншого представник просив, стягнути з позивача витрати понесені відповідачем на отримання правової допомоги. Водночас, доказів, які б свідчили про понесений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідачем та його представником не було надано.
У судовому засіданні 28.05.2025 представником відповідача до переходу суду до стадії ухвалення судового рішення було заявлено про намір подати заяву про стягнення з позивача понесених судових витрат.
05.06.2025 Оболонським районним судом міста Києва було проголошено вступну та резолютивну частину рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди, повний текст рішення суду був складений 16.06.2025.
Слід зазначити, що в судовому засіданні 05.06.2025 під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення були присутні представники сторін, відтак представник відповідача був обізнаний про ухвалення судового рішення по справі.
Крім того, згідно із довідки про доставку електронного документу, про отримання документу з «Електронного суду» учасником справи, яка міститься в матеріалах справи, документ в електронному вигляді «Рішення-резолютивна» від 05.06.2025 по справі № 301/1606/24 була доставлена адвокату Павлишин І.М. до електронного кабінету 05.06.2025 о 14:49:41.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Як зазначалося вище, 05.06.2025 судом по справі було проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
За таких обставин, кінцевим строком подачі доказів понесених судових витрат на правову допомогу по справі є 10.06.2025 (включно).
Доказів, які б свідчили про понесений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідачем та його представником взагалі не було надано суду до закінчення розгляду справи. Між іншим, стороною відповідача не було подано до суду разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павлишин І.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу по справі була подана через систему «Електронний суд» лише 19.06.2025. Відповідно до штампу канцелярії Оболонського районного суду міста Києва, заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу по справі була зареєстрована уповноваженою особою 19.06.2025 за вх. №36405.
Таким чином, докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу подані суду з пропуском строку, визначеного ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Обгрунтовуючи поважність причин неподання вказаних доказів впродовж п'яти днів з дня ухвалення у справі судового рішення і до 19.06.2025, представник відповідача, зазначив, що у зв'язку із м о ж л и в о некоректною роботою системи «Електронний суд» до заяви про ухвалення додаткового рішення, яка була подана 12.06.2025, не було долучено докази її надіслання іншим учасникам справи, у зв'язку з чим ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17.06.2025 заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди було повернуто заявнику без розгляду.
Інших поважних причин неподання заяви та доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу у визначені законом строки стороною відповідача не наведено, а судом не встановлено.
При цьому, до заявленого клопотання про поновлення процесуального строку представником відповідача не додано докази, які б підтверджували поважність пропуску такого строку.
Одночасно, слід зазначити, що звертаючись до суду 12.06.2025 з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Павлишин І.М. було пропущено строк подання показів понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вище вказувалося відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для представника відповідача чи відповідача подати до суду певний процесуальний документ у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Суд вважає, що наведені доводи про наявність поважних причин пропущення процесуального строку, не є поважними та істотними, оскільки ніяким чином не перешкоджали представнику відповідача незалежно від цих обставин подати відповідну заяву з дотриманням вимог ЦПК України.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.
Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13-ц.
Відмова суду у поновленні встановленого законом процесуального строку ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу рівності сторін. Таким чином, у передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу суду надані не були, такі докази надійшли до суду лише 19.06.2025 разом із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Так згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципам рівності сторін та юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про поновлення строків для вчинення процесуальних дій.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/17563/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 557/94/19.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту абзацу 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України у разі неподання стороною доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Ураховуючи наведені обставини, клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання доказів понесених витрат з надання правничої допомоги у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди, задоволенню не підлягає, а заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павлишина І.М. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 126, 127, 137, 141, 259, 260, 270, 353-354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павлишина І.М. у частині поновлення процесуального строку на подання доказів понесених витрат з надання правничої допомоги у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди - відмовити.
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павлишина І.М. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя М. М. Ткач