Справа № 756/4847/25
Номер провадження № 1-кп/756/1291/25
13 червня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 15 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження за обвинувальним актом № 12025100050000149 від 16.01.2025 року у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Києва, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 17.01.2000 року Залізничним районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 140, 46-1 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці;
-10.07.2000 року Залізничним районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 229-6, 43 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- 05.08.2003 року Святошинським районним судом м. Києва за ст. 15, ч. 3 ст. 85, ст. 81 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;
- 13.11.2008 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- 19.08.2011 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 395, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
- 17.11.2016 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;
- 02.10.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки
- 21.09.2020 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців.
- 26.04.2021 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 9 місяців;
- 11.04.2023 року Шевченківським районним судом м.Києва за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Звільнений 05.042024 по відбуттю строку покарання,
за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
15.01.2025, близько 13:30 год., ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину «ТЦ «Плазма», розташованого за адресою: м. Київ, пр-т С. Бандери, буд. 20-Б, маючи умисел, спрямований на повторне таємне викрадення майна ДП «Адідас-Україна», в умовах воєнного стану та реалізуючи його, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, скориставшись неуважністю працівників магазину, шляхом вільного доступу, взяв з торгівельної вітрини куртку чоловічу, загальною вартістю 3 332 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ), та направився до примірочної кімнати, де дану куртку заховав до власного рюкзаку, який на той час був при ньому. Після чого ОСОБА_5 вийшов з примірочної кімнати та направився до каси, розташованої у даному у магазині. Виконавши всі дії, які ОСОБА_5 , вважав за необхідне, на касі не розрахувавшись за вказаний товар, який знаходився у його власному рюкзаку, направився до виходу з магазину, однак свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки пройшовши антикрадіжні рамки, які розташовані на виході з магазину, був зупинений працівниками магазину «Адідас».
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_5 міг спричинити ДП «Адідас-Україна» майнову шкоду на загальну суму 3 332 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ).
Отже, ОСОБА_5 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 15.01.2025, в денний час доби, зайшов в «ТЦ «Плазма», зайшов в магазин «Адідас», взяв куртку, пішов в примірочну, поклав в свій рюкзак, не розрахувавшись пішов на вихід, де його зупинила охорона магазина. Майно, яке він намагався викрасти, вилучили. У вчиненому ОСОБА_5 розкаюється, просить суд не призначати сувору міру покарання.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку свого підзахисного, просив суд призначити покарання ОСОБА_5 із застосуванням ст. 75 КК України.
Представник потерпілого в судове засідання не з'явився, однак надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , без його участі.
Прокурор у судовому засіданні зазначила, що беззаперечно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити покарання за ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_5 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченого та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено захисником та прокурором у судовому засіданні. У зв'язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття. При цьому судом було не встановлено обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжкого злочину, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, вид та вартість майна, яким мав намір заволодіти обвинувачений, наслідки вчинення злочину, зокрема, відсутність у потерпілого претензій матеріального характеру до обвинуваченого, який не заявив цивільний позов, а викрадений обвинуваченим одяг було повернуто. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав, але раніше неодноразово судимий, в тому числі за корисливі злочини, офіційно не працевлаштований, перебуває на обліку у лікаря нарколога, та вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто при призначенні покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1, 75 КК України, не встановлено.
Суд призначає покарання на підставі внутрішнього переконання і оцінки особистості обвинуваченої, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігти вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Слід урахувати, що ОСОБА_5 раніше вже призначалось покарання за вчинені кримінальні правопорушення, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Такі обставини не дають суду підстав для застосування більш м'якого покарання, або покарання з іспитовим строком, оскільки таке покарання не досягне визначеної ст. 50 КК України мети.
У рамках вказаного кримінального провадження щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а саме з моменту затримання останнього 20.02.2025. У зв'язку з чим, на думку суду, вказаний запобіжний захід щодо ОСОБА_5 необхідно залишити без змін до набуття вироком законної сили.
Крім того, відповідно до ст. 72 КК України, слід зарахувати в якості відбутого ОСОБА_5 за цим вироком покарання, строк попереднього ув'язнення, починаючи з 20.02.2025 і до набуття вироком законної сили, виходячи з того, що 1 (одному) дню попереднього ув'язнення відповідає 1 (один) день позбавлення волі.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Процесуальні витрати в провадженні відсутні.
Долю речових доказів по справі, вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з дня набуття вироком законної сили.
Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 , починаючи з 20.02.2025 до набуття вироком законної сили, виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України, одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Речові докази: куртку чоловічу, яку передано на відповідальне зберігання ДП «Адідас-Україна», залишити у володінні останнього.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1