Справа № 756/14471/24
Провадження № 2/756/1294/25
Іменем України
12 травня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Примак-Березовської О.С.,
за участі секретаря - Смоляр І.П.,
представника позивачів - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивачі звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування заяви посилається на те, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з 2008 року не проживають у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не сплачують комунальні послуги.
Представник позивачів у судовому засіданні адвокат Санамян О.О. зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просила задовольнити позов у повному обсязі.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не з'явилися, про місце, час та дату повідомленні належним чином.
Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердили факт, що відповідачі з 2008 року не проживають у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та не сплачують комунальні послуги.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши усі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 1982 року ОСОБА_10 отримала ордер №101321 серії Б на родину, яка складалася з 5 осіб, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що у зазначеній квартирі зареєстровані такі особи: ОСОБА_10 - 20 травня 1982 року; ОСОБА_2 - 28 січня 1986 року; ОСОБА_3 - 21 березня 1989 року; ОСОБА_2 - 2 липня 1998 року; ОСОБА_12 - 10 лютого 2005 року; ОСОБА_6 - 10 лютого 2005 року.
3 22 березня 2003 року позивач ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 . Під час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_6 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 4 липня 2018 року шлюб між ними розірвано.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з осені 2008 року не проживали у квартирі, не сплачували комунальні послуги, не створювали побут.
Згідно відомостей з бази даних Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 виїхала з території України 11 жовтня 2023 року, а ОСОБА_6 виїхала 11 березня 2022 року, що підтверджує той факт, що відповідачі фактично не проживають у вказаній квартирі тривалий час.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Відповідно до статті 12 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частина 1 статті 383 ЦК України передбачає, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім ї.
Згідно з частиною 1 статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вимоги частини 1 та 2 статті 405 ЦК України визначають, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 72 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності
інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Також, правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Отже, встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не проживають у зазначеній квартирі з 2008 року, таким чином, відповідно до статті 72 ЖК України суд вважає за необхідне визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
На підставі зазначеного та керуючись статтями 12, 13, 76, 89 ЦПК України, статтями 316, 383, 391, 405 ЦК України, статтею 72 ЖК України, суд -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк апеляційної скарги з дня оголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
СУДДЯ О.С. Примак-Березовська