Номер провадження 2/754/1905/25
Справа №754/17468/24
Іменем України
11 червня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Буша Н.Д.,
секретарів с/з Зануди І.А., Поліщук Д.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Калинівської селещної ради Фастівського району Київської області про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Олійник В.В. звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.12.2024 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Деснянського районного суду міста Києва Буша Н.Д.
Ухвалою суду від 20.01.2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
28.05.2025 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме - висновоку Служби у справах дітей та сім'ї Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 29.05.2025 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
Позивач подав до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від представника третьої особи в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутності їх представника та ухвалення рішення на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Суд вважає за можливим проводити розгляд справи на підставі наявних в ній доказів без участі сторін.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.08.2016 року, який рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05.05.2020 року було розірвано.
Під час шлюбних відносин у позивача з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, після розірвання шлюбу син сторін залишився проживати разом з батьком, який самостійно займався вихованням та матеріальним забезпеченням дитини.
ОСОБА_2 самоусунулась від виховання та утримання сина, стосунків з дитиною не підтримує, участі в житті дитини не бере, матеріально не допомагає, не цікавиться долею хлопчика, станом його здоров'я.
Відповідно до копій актів обстеження умов проживання від 15.02.2023 року, від 01.11.2024 року, складеного Калинівською селищною радою встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 , який перебуває на його утриманні. Мати дитини не проживає за вказаною адресою з весни 2020 року, участі у вихованні та догляді за дитиною не бере.
Відповідно до інформації, наданої Плесецькою гімназією Калинівської селищної ради ОСОБА_4 навчається в 1 класі Плесецької гімназії, вихованням дитини займається батько, який приділяє належну увагу вихованню сина, мати не бере участі у житті та вихованні дитини.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з вимогами ст. 150 СК України, встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, до яких, серед інших, належить і обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно викладеного у висновку Служби у справах дітей та сім'ї Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 23.04.2025 року №95-06 зазначено «…вважаємо за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .».
Нормою ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлений обов'язки батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Так, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України, відповідно до положень якої мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року роз'яснює, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, а ін.), що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи зокрема ставлення батьків до дітей.
Пункт 16 зазначеної Постанови роз'яснює, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Пункт 17 зазначеної Постанови роз'яснює, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
Згідно частини 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсний обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 5 статті 19 СК України).
При цьому, суд може не погодитись із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).
Статтею 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, по досягненню чотирнадцяти років.
У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один з батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 батьківського піклування та обов'язків щодо дитини не виконує та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до положень ст. 164 СК України, мати, батько дитини можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлені суттєві порушення прав малолітнього ОСОБА_3 з боку його матері.
Невиконання матір'ю своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини негативно впливає на його здоров'я та розвиток, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-79, 81, 82, 95, 258, 259, 263-265, 284, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 164, 165, 166, СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Калинівської селещної ради Фастівського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 11.06.2025 року.
Суддя Н.Д.Буша