Справа № 120/14227/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
26 червня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 401000/2024/000317/1 від 15.10.2024 року;
- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2024/001280.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для митного оформлення товару, ввезеного на підставі договору, позивач подав до Вінницької митниці електронну митну декларацію ВМД №24UA401020051764U0 та необхідний пакет документів, що зазначений в додатках до ВМД, зокрема: контракт, рахунок-фактуру (інвойс), платіжне доручення, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копію митної декларації країни відправлення. Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, за ціною договору. При цьому, позивач вказує, що вимога щодо надання додаткових документів повинна стосуватися виключно тих документів, відсутність яких не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Окремо вказано й на те, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідач не зазначив, які саме відомості (інформація) щодо складових митної вартості були відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу, не врахував наявний в нього документ, зазначивши, що він позивачем не поданий. Відтак, у відповідача не могло бути обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів. В свою чергу, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, а отже спірні рішення і картка є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.01.2024 року між позивачем (покупець) та VICTORIA PKW/LKW GmbH (Німеччина) (продавець) укладено контракт № 01/01/2024 (контракт).
Згідно п. 1.1 контракту продавець виконує по замовленню покупця підбір та продаж покупцеві засобів наземного транспорту, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так і таких, що були у використанні (товар), а покупець зобов'язується оплатити вартість товару.
Загальна сума контакту складає 2 000 000 Євро (п.1.3 контракту).
Відповідно до п.2.3 контракту товар поставляється своїм ходом або перевезенням до місця призначення представником продавця не пізніше 30 днів після підбору.
П.4.1, 4.3, 4.4 контракту передбачено, що розрахунок за доставлений товар проводиться за безготівковим рахунком; умови оплати товару: оплата протягом 180 днів з моменту поставки товару (можлива передоплата); датою оплати вважається дата зарахування грошей на поточний рахунок продавця.
Продавцем виставлено інвойс №AR.2024.188 від 04.10.2024 року на суму 10 400 Євро стосовно товару напівпричіп -цистерна, марка BERGER, модель SATA, календарний рік виготовлення 2015, номер шасі VA9USLAKTFFZT0275. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
У подальшому, для здійснення митного оформлення отриманого товару позивач звернувся до відповідача з митною декларацією №24UA401020051764U0, до якої були додані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №AR.2024.188 від 04.10.2024 року, контракт від 02.01.2024 року №01/01/24, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 18.09.2024 року, довідка про транспортні витрати від 14.10.2024 року.
15.10.2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2024/000317/1, яким були збільшені суми митних платежів. У вказаному рішенні зазначено, що в процесі митного оформлення було встановлено, що надана довідка про транспортні витрати від 14.10.2024 року № 1410-2 містить фразу “Страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (ст. 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). Отже, позивачем не надано документи, які, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ та ч.1 та ч.3 ст.335 МКУ в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості, а надані документи згідно ч.3 ст.53 МКУ не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Крім того в ДМВ встановлений взаємозв'язок між продавцем та покупцем, що могло вплинути на вартість товару. Також в результаті порівняння рівня заявленої позивачем митної вартості товару “ напівпричіп -цистерна, марка BERGER, модель SATA, календарний рік виготовлення 2015, номер шасі VA9USLAKTFFZT0275…» з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, було встановлено, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації. В той же час на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, тип кузова, рік виготовлення) напівпричепів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом. З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи вищезазначене та положення ч.2, 3, 4 ст.53 МКУ, 06.02.2024 року декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.2, 3, 4 ст.53 МКУ. Декларантом листами 15.10.2024 року були надіслані відповіді, що інші документи надаватись не будуть. У зв'язку з цим, були підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо “дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ. Таким чином, враховуючи, що позивачем подано неповний пакет документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, а використані відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст.58 МКУ застосовувалися другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст.59 та 60 МКУ) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ та ст.63 МКУ) не було можливим з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відтак, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ, а джерелом числового значення митної вартості є МД від 30.11.2023 року №UA400040/2023/039733, за якою оформлено тим самим суб'єктом ЗЕД “Напівпричі-цистерна BERGER, модель SATA бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2013. Вартість складає 31 891 Євро.
Вказане рішення про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 401020/2024/001280.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом оскарження рішень.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно зі ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За приписами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно із ч.6 та 7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями ч.2 та 3 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
За приписами ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст.53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені ч.2 ст.53 МК України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності винесення оскаржуваних рішень, колегія суддів зважає на наступне.
Як встановлено судом, 02.01.2024 року між позивачем (покупець) та VICTORIA PKW/LKW GmbH (Німеччина) (продавець) укладено контракт № 01/01/2024.
Згідно п. 1.1 контракту продавець виконує по замовленню покупця підбір та продаж покупцеві засобів наземного транспорту, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так і таких, що були у використанні (товар), а покупець зобов'язується оплатити вартість товару.
Відповідно до Інвойсу №AR.2024.188 від 04.10.2024 року вартість напівпричіпу цистерни зазначено 10 400 євро.
При цьому, митна вартість товару за митною декларацією №24UA401020051764U0 була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору 10 400 євро.
В той же час, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що митний орган дійшов висновку, що на момент митного оформлення, додані до ЕМД документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Зокрема, відповідач вказав, що позивачем не надано документи щодо страхування, які, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ та ч.1 та ч.3 ст.335 МКУ в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. Також, що встановлений взаємозв'язок між продавцем та покупцем, що могло вплинути на вартість товару. Окрім того, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації.
Надаючи оцінку доводам митного органу відносно того, що покупець та продавець пов'язані між собою особи, що могло вплинути на вартість товару, то суд вказує наступне.
Відповідно до положень частин 12 - 23 статті 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:
1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Із процитованого видно , що за наявності достатніх підстав вважати, що факт того, що продавець і покупець пов'язані між собою особи вплинув на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
В свою чергу, згідно наявної на сайті товариства інформації, засновником ТОВ "Тракс-Вінн" є ОСОБА_1 , який також є директором фірми продавця Victoria PKW/LKW GmbH.
Проте, суд акцентує увагу, що відповідачем не надано письмові обґрунтування митного органу про вплив на ціну транспортного засобу внаслідок того, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, що вимагає митне законодавство. Також відсутні документальні порівняння вартості операцій.
Більш того суд вказує, що чинне законодавство не забороняє відповідних взаємозв'язків між покупцем та продавцем товару.
Відтак, за відсутності обґрунтувань з боку митного органу слід вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Крім того, твердження про вплив даної обставини на визначення декларантом митної вартості товару, відповідачем ґрунтуються виключно на припущеннях без наведення належних та допустимих доказів.
Стосовно використання відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів цінової інформації з відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації з відкритих інтернет-ресурсів, оскільки порядок використання таких даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Суд також вказує, що відомості з відкритих інтернет-ресурсів є інформативними та орієнтовними і не можуть бути повністю достовірними. Відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану, тому, що ввозився позивачем. В свою чергу, ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.
Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Щодо аргументів відповідача про страхування транспортного засобу, то суд враховує, що таке страхування було здійснено продавцем, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, дозволом від 07.10.2024 року, оформленим Датським автомобільним агенством. У вказаному дозволі зазначено, напівпричіп -цистерна, марка BERGER, номер шасі НОМЕР_1 має чинну страховку цивільної відповідальності.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем надано документи, які містять відомості про вартість транспортних витрат, а отже доводи викладені в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів щодо відсутності документів про транспортування не знайшли підтвердження.
Відтак, рішення про коригування митної вартості № UA 401000/2024/000317/1 від 15.10.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню, як наслідок , слід скасувати й картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2024/001280.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.