Справа № 752/3947/25
Провадження № 2-др/752/100/25
іменем України
(додаткове)
25 червня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши заяву представника позивача - Куракси Юлії Ігорівни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-
в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала вказана цивільна справа.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.04.2025 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестбудгаличина» 44 074,60 грн заборгованості за утримання житла та комунальних послуг, а також судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
29.04.2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача Куракса Ю.І. звернулася до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестбудгаличина» 7 907,46 грн витрат на правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст заяви про ухвалення додаткового рішення, оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали доказі і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми/ присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Верховний Суд в постанові від 10.06.2021 року в справі № 820/479/18 зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи тафінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18.
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано суду Договір №SO6163 про надання правової (правничої) допомоги від 11.07.2024 року,Додаток № 2 від 11.07.2024 року до Договору №SO6163 про надання правової (правничої) допомоги від 11.07.2024 року, специфікацію № 3 (перелік боржників для подачі до суду позовних заяв), рахунок на оплату № INV/2024/10/0030 від 18.10.2024 року та платіжну інструкцію № 1567528618 від 22.10.2024 року.
Згідно з Додатком № 2 від 11.07.2024 року до Договору № SO 6163 про надання правової (правничої) допомоги від 11.07.2024 року,розмір основного гонорару складає 3 500,00 грн, з яких аванс складає 2 500,00 грн і 1 000,00 грн - залишок гонорару, крім того передбачено гонорар успіху в розмірі 10 % від суми заборгованості, яку фактично стягнуто.
Суд зазначає, що надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
В постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року в справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року в справі №910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічні висновки Верховним Судом викладенов постановах від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року в справі №420/4820/19, від 17.01.2024 року в cправі №910/2158/23.
Враховуючи особливості предмета спору та те,що справа є нескладною, виходячи з критеріїв виправданості витрат і обсягу реально виконаних адвокатом робіт, значення справи для сторін, відсутність публічного інтересу до справи, та розумності розміру професійної правничої допомогиіїх співмірності з ціною позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу, що в повній мірі відповідає переліченим вище критеріям.
На підставівикладеного, керуючись ст. ст. 137, 142, 260, 261, 270 ЦПК України, суд,-
заяву представника позивача - Куракси Юлії Ігорівни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.
В задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина», код ЄДРПОУ 36520848, місцезнаходження: вул. Печерський узвіз, буд. 19, м. Київ, 01011;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Додаткове рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко