Справа №705/3013/25
2/705/2342/25
26 червня 2025 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Душин О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу,
В провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
04 червня 2025 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи у порядку загального провадження та надання сторонам строку для примирення.В клопотанні відповідач просить надати сторонам строк для примирення на термін 6 місяців. Зазначила, що її чоловік та її діти та їхня родина - це сенс її життя. Вважає, що в них не має підстав для розірвання шлюбу.
17 червня 2025 року від позивача надійшло клопотання, в якому він просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про примирення, оскільки з грудня 2023 року позивач з відповідачем разом не проживають, жодних контактів з відповідачем не має, тому вважає що підстав для примирення немає, збереження шлюбу суперечить його інтересам.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши подану заяву відповідача та клопотання позивача, суддя дійшов наступного висновку.
Частинами 2, 4 - 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього Кодексу малознаними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, згідно ч.ч. 3-4 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вищезазначеними вимогами.
Крім того, відповідно до положень ч. 7 ст. 277 ЦПК України, частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В той же час, дана справа за своїм предметом та характером спірних правовідносин, в розумінні положень закону, не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Суд наголошує, що спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.
Сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, надавати суду свої докази на спростування взаємних вимог та заперечень у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ЦПК України.
Усі наявні у сторін докази безперешкодно можуть бути надані ними суду в межах розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмовому провадженні).
У поданій заяві відповідач зазначає, що дана цивільна справа не є для неї малозначною. Вона істотно впливає на все її життя і має для неї «винятковий «та особливо важливий характер і тому просить суд розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та з проведенням підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України до малозначних справ відносяться справи про розірвання шлюбу. У зв'язку з цим вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає положенням статті 274 ЦПК України.
Доводи відповідача, якими він обґрунтовував необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження і неможливість її розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, на думку суду, є необґрунтованими.
Суд жодним чином не позбавлений можливості дослідити будь-яку кількість доказів по справі, при цьому розгляд справи в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, жодним чином не позбавляє сторін чи їх представників права висловлювати свої доводи та міркування щодо досліджуваних доказів або будь-яких інших питань, що можуть виникнути під час судового розгляду, та акцентувати увагу суду на положеннях документів, які встановлюють обставини, що входять до предмету доказування. Розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, жодним чином не свідчить про неможливість ухвалити правильне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин суд не вбачає підстав для зміни порядку розгляду цієї справи, що має наслідком відмову в задоволенні клопотання в цій частині.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Статтею 111 СК України встановлено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Частиною 7 статті 240 ЦПК України встановлено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Як вбачається з роз'яснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 7 ст. 240 ЦПК України).
За таких обставин, оскільки відповідач заперечує проти розірвання шлюбу та має намір врегулювати непорозуміння з метою збереження сім'ї, суд вважає за можливе надати сторонам строк для примирення.
Враховуючи позицію позивача, який наполягає на розірванні шлюбу та вважає, що подальше спільне життя подружжя є неможливим, а збереження шлюбу суперечить його інтересам, а також позицію відповідача, яка наполягає на зупиненні провадження у справі та наданні сторонам строку на примирення, суд вважає, що в даному випадку два місяці буде достатнім строком для того щоб сторони визначилися щодо подальшої перспективи існування їхнього шлюбу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі в зв'язку з наданням сторонам строку для примирення два місяці.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 111 СК України, ст. ст. 251, 253, 353 ЦПК України, суд, -
Клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку для примирення по цивільний за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу у порядку загального позовного провадження відмовити.
Надати подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для примирення - 2 (два) місяці.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинити до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
Ухвала в частині відмови у розгляді справи за правилами загального позовного провадження та надання сторонам строку на примирення оскарженню не підлягає.
Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.
Повний тексвт ухвали складено 26 червня 2025 року.
Суддя О.В. Душин