Справа № 240/3682/25
26 червня 2025 року м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Драчук Т. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено .
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 червня 2025 року залишив її без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк виконати вимоги ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.
16 червня 2025 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Дубка С.М. про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій представника апелянта просить суд звільнити позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" на підставі наявного у позивача статусу учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 .
Надаючи оцінку поданій заяві, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Суд зазначає, що пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що хоча указана норма (пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір») не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене протоколом від 12.05.2020 № 38 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2020 № 766 в частині зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;
- зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині НОМЕР_1 з 14.05.2005.
Позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку № 1081, та інших нормативно-правових актах, які регламентують порядок забезпечення житлом військовослужбовців.
При цьому, посвідчення учасника бойових дій видано позивачу 19.05.2015, тобто після його зарахування на квартирний облік (у 2005 році), що є ключовим при визначенні наявності зв'язку між спірними правовідносинами та статусом учасника бойових дій.
Отже, апелянтом та його представником не обґрунтовано, яким чином поновлення ОСОБА_1 та членів його сім'ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, стосується прав позивача як учасника бойових дій, оскільки матеріали апеляційної скарги не містять доказів, що позивач перебував на вказаному обліку як учасник бойових дій, а відтак предмет позову не є таким, що випливає з прав чи гарантій, наданих позивачу у зв'язку із набуттям статусу учасника бойових дій.
Ураховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, суд дійшов висновку, що судовий збір за звернення з апеляційною скаргою належить сплаті на загальний підставах, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 296 КАС України, якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору
Враховуючи викладене, а також положення ч.2 ст.121 КАС України, згідно якої встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, вважаю за можливе продовжити апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
При цьому, ч.2 ст.169 КАС України регламентовано, що строк, наданий на усунення недоліків, не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки ухвалою від 09.06.2025 надано апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги 10 днів, суд вважає, що продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги не має його перевищувати.
З огляду на вказані обставини вважаю за необхідне продовжити скаржнику строк усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.121, 298 КАС України, суд
відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про усунення недоліків апеляційної скарги.
Продовжити ОСОБА_1 термін для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Драчук Т. О.