Справа № 120/1473/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
26 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Човган А. В.,
представника Військової частини НОМЕР_1 - Ільїна О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю постанови головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хорошою Н.В. від 27.02.2024 ВП № 74029350 про закінчення виконавчого провадження.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.02.2024, прийняту головним державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хорошою Нателою Важанівною у виконавчому провадженні ВП № 74029350.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Обгрунтовуючи оскарження рішення у даній справі, скаржник посилається на норми частини 1 статті 293 КАС України, згідно якої, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Скаржник обгрунтовує підставу звернення до суду зі скаргою тим, що предметом спору в даному випадку є виконання Військовою частиною НОМЕР_1 судового рішення від 31.05.2023 року у справі №120/2857/23, щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Представник Військової частини НОМЕР_1 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з"явились.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Військової частини НОМЕР_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира транспортної авіаційної ескадрильї та з 11 жовтня 2019 року його виключено зі списків особового складу цієї частини та всіх видів забезпечення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №120/2857/23 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено. Цим рішенням зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2008 року.
30.11.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №120/2857/23.
На виконання вказаного судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 21.12.2023 року відповідно до платіжного доручення №629, виплачено ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2628,39 гривень.
Факт того, що на виконання судового рішення від 31.05.2023 року у справі №120/2857/23 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено грошові кошти в сумі 2628,39 гривень підтверджується також і наявною в матеріалах справи розрахунковою відомістю
01.02.2024 головним державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Хорошою Н.В. прийнято постанову, якою відкрито виконавче провадження ВП№ 74029350 з примусового виконання виконавчого листа № 120/2857/23, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 30.11.2023.
Постановою головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Хорошою Н.В. від 27.02.2024 закінчено ВП № 74029350 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення.
Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду із цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За результатом судового розгляду справи, суд першої інстанції, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 .
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Статтею 39 Закону №1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39).
Як свідчать матеріали справи, та слідує зі змісту оскаржуваної у цій справі постанови про закінчення виконавчого провадження, відповідач виходив виключно із повідомлених боржником даних у платіжному дорученні № 629 на виплату індексації згідно з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року.
Разом з тим, як вірно встановив суд першої інстанції, постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 74029350 від 27.02.2024. не містить відомостей про перевірку відповідачем базового місяця, врахованого військовою частиною НОМЕР_1 при обчисленні індексації грошового забезпечення, задля встановлення факту повного виконання рішення суду.
Водночас виконавчий лист №120/2857/23 від 30.11.2023, на підставі якого, державний виконавець відкривав виконавче провадження стосувався саме зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2008 року.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п. 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п. 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п. 22).
Суд зазначає, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
У справі № 826/14580/16 Верховний Суд дійшов висновку щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що за наслідками прийняття постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 року у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 року у справі № 286/1810/17, від 07.10.2020 року у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 року у справі № 554/10283/18, від 13.12.2021 року у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 року у справі № 457/359/21.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в межах спірних правовідносин, виконавець передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження і, відповідно, більше не вживав заходів з примусового виконання виконавчого листа №120/2857/23 від 30.11.2023 в частині нарахування та виплати стягувачу індексації грошового забезпечення саме із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2008 року.
Разом з тим, наведена представником позивача в позовній заяві сума індексації є значно більшою, аніж була виплачена ОСОБА_1 під час примусового виконання виконавчого листа від 30.11.2024 року № 120/2857/23-а, проте, виконавець, посилаючись лише на надане військовою частиною НОМЕР_1 платіжне доручення №629 передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та не перевірив чи дійсно сплачена боржником сума індексації свідчить про належне виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 120/2857/23.
Вказані обставини свідчать про те, що рішення суду у справі №120/1473 не виконано військовою частиною НОМЕР_1 в частині нарахування і виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 враховуючи базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення - січень 2008 року.
Колегія суддів вважає, що відповідач формально підійшов до виконання обов'язків та наданих йому законом повноважень в частині досягнення мети виконавчого провадження - виконання рішення суду та відновлення прав позивача, та зробив висновок про фактичне виконання рішення боржником в повному обсязі без фактичної перевірки такого виконання, що потягло за собою прийняття протиправної постанови про закінчення виконавчого провадження та порушення прав стягувача, який є позивачем у даній справі.
Оскільки висновок відповідача щодо виконання боржником судового рішення у справі №120/2857/23-а не є повним та об'єктивним, зроблений без належного дослідження виконавцем всіх обставин та доказів виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для закінчення виконавчого провадження ВП №74029350, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець здійснив всі необхідні заходи для перевірки виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №120/2857/23 у виконавчому провадженні.
Таким чином, постанова головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хорошої Н.В. від 27.02.2024 ВП № 74029350 про закінчення виконавчого провадження є такою, що прийнята з порушенням вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець неналежно провів перевірку фактичного виконання боржником рішення суду за виконавчим листом №120/2857/23-а, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі скаржник та в судовому засіданні його представник наполягають на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, встановлений статтею 287 КАС України.
При цьому, позивач в позовній заяві наголосив, що дізнався про наявність оскаржуваної постанови 01 лютого 2025 року. Доказів зворотнього відповідачем та скаржником не надано.
В свою чергу, колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду, оскільки доказів отримання оскаржуваної постанови позивачем сторонами не надано. Зокрема, 05.03.2025 на виконання вимог ухвали від 24.02.2025 відповідачем разом із листом від 27.02.2025 № 28248 подано витребувані судом першої інстанції документи. При цьому, зі змісту вказаного листа слідує, що докази надіслання та отримання ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 74029350 від 27.02.2024 надати неможливо, оскільки відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням.
Таким чином, колегія суддів не приймає аргументи скаржника про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, як необгунтовані та не доведені належними доказами.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відносно інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.