Справа № 560/22027/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
26 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, набувши право на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом, позивач неодноразово звертався до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Однак згідно з рішенням відповідача №80 від 24.12.2020, №75 від 06.09.2021 було відмовлено у надані дозволу в зв'язку з ненаданням витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно-документу, що засвідчує право власності на спадкове майно ОСОБА_2 , та ненаданням нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки (земельної частки паю).
Згідно з рішенням № 46 від 08.08.2023 про відмову у надані дозволу причиною відмови зазначено ненадання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Таким чином, при неодноразовому зверненні були прийняті рішення про відмову в наданні дозволу.
Звертає увагу, що у статті 123 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та на неприпустимість його розширення.
Таким чином, вказує, що відповідач чинить перешкоди та створює штучні бар'єри для оформлення ОСОБА_1 права власності на вказану земельну частку (пай). Тобто, в даному випадку мають місце протиправні дії відповідача.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:
-визнано протиправним та скасовано рішення Летичівської селищної ради Хмельницької області №46 від 08.08.2023;
-зобов'язано Летичівську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області протягом одного місяця прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована за межами с.Снітівка Хмельницького району Хмельницької області (землі колишнього КСП "Поділля"), відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) ХМ №058288;
-у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом правильно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору від 02.06.2020 купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, придбав у ОСОБА_2 (громадянина російської федерації) право на земельну частку (пай), яке перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля», місцезнаходження якого за адресою: Хмельницька обл.. Летичівський р-н., с. Снітівка; розміром 3,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належить продавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №058288, виданого 17.03.1997 Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області згідно з рішенням Летичівської районної державної адміністрації від 12.03.1997 №63 та зареєстрованого 18.03.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №228, із змінами, внесеними до сертифіката у зв'язку з передачею права на земельну частку (пай) 24.09.2019 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24.09.2019 приватним нотаріусом Летичівського районного нотаріального округу Хмельницької області Островською Г.І.. за реєстровим №924.
23.06.2020 перехід права на підставі договору купівлі-продажу був посвідчений у сертифікаті головою Летичівської РДА.
Позивач звертався у 2020-2021 роках до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно з рішенням відповідача №80 від 24.12.2020 та №75 від 06.09.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації в зв'язку з ненаданням витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно-документу, що засвідчує право власності на спадкове майно гр. ОСОБА_2 та ненаданням нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки (земельної частки паю).
У подальшому позивач повторно звертався до відповідача із тим же проханням.
Зокрема, у заяві від 10.07.2023 позивач просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі, та передати її у власність відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) ХМ № 058288, із земель колишнього КСП «Поділля» на території Снітовецького старостинського округу.
Додатками до заяви вказано, зокрема, копія сертифікату на право на земельну частку пай, копія договору купівлі-продажу земельної частки (паю).
Згідно з рішенням №46 від 08.08.2023 відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 2,1000 га - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами с. Снітівка Летичівського району Хмельницької області, у зв'язку з неподанням нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Статтею 3 Закону № 899-IV визначено, що підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
За ст. 5 Закону № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):
-розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;
-приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
-розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
-організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
-оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Верховний Суд у п. 51-53 постанови від 26.02.2020 у справі № 360/1498/19 сформулював висновок щодо застосування норм Закону № 899-IV у питанні виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) про те, що власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) мають « гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), подавши до Селищної ради відповідну заяву.
За результатом розгляду заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) Селищна рада, реалізуючи надані їй повноваження, приймає рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), отримання заявником Витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
У випадку ж, якщо заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) подані більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства , то прийняттю рішення передуватиме процедура, визначена у статтях 7-10 Закону № 899-IV, а саме: прийняття Селищною радою рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); погодження Селищною радою проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), розробленого суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, і його затвердження на зборах більшістю власників земельних часток (паїв), оформлення цих дій відповідним протоколом; здійснення Селищною радою розподілу (за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування) земельних ділянок за місцем їх розташування на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); оформлення результатів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідним протоколом і його затвердження Селищною радою.».
Таким чином, для виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) особа має отримати сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку та подати до селищної ради заяву про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості).
Після цього закінчення процедури виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) залежить виключно від селищної ради, яка має замовити проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), погодити розроблений суб'єктом господарювання проєкт землеустрою, організувати затвердження проєкту на зборах більшістю власників земельних часток (паїв); здійснити розподіл земельних ділянок за місцем їх розташування за згодою власників земельних часток (паїв) або шляхом жеребкування, оформити всі ці дії протоколами та затвердити результати розподілу.
Закон № 899-IV не визначає підстав, за яких селищна рада може відмовити власнику сертифікату на право на земельну частку (пай), який подав заяву, у виділенні йому в натурі (на місцевості) земельної ділянки.
Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачені такі повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
Згідно із ст. 49-1 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.
У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).
Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із ч.1, ч.2 та ч. 3 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішенням № 46 від 08.08.2023 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв'язку з неподанням нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує також те, що згідно зі ст.132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Так, за предметом договору купівлі-продажу від 02.06.2020 до позивача перейшло право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом. Задля оформлення права власності на землю (земельну ділянку) за цим сертифікатом позивачу ще необхідно виконати вимоги чинного земельного законодавства, зокрема, Земельного кодексу та Закону №899-IV.
Крім того, також відповідно до ст.209 ЦК України (нотаріальне посвідчення правочину) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
За бажанням фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
При цьому, положення чинного законодавства, наведені в апеляційній скарзі в обґрунтування її вимог, не містять посилання на пряму норму закону з вимогою щодо обов'язкового нотаріального посвідчення укладеного позивачем договору.
Дозвіл органу місцевого самоврядування на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є рішенням про передачу земельної ділянки у власність, а направлений на ідентифікацію та формування земельної ділянки, яка в подальшому може стати об'єктом цивільних прав.
Таким чином, відмова у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі в розмірі частки (паю) без врахування усіх підстав та умов розгляду такої заяви порушує права позивача щодо реалізації сертифіката про право на земельну частку (пай).
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повторного розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду по суті спірних правовідносин та прийняття відповідного рішення.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.