Справа № 620/17141/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
26 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської обласної ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури до Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської обласної ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Чернігівської обласної ради щодо оформлення права власності на пам'ятку архітектури національного значення "Вознесенська церква" (охоронний №839), балансовою вартістю 11 943 400,00 грн, що знаходиться по вул. Вознесенська, 19, смт. Короп, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області;
- зобов'язати Чернігівську обласну раду вжити заходів щодо оформлення права власності на пам'ятку архітектури національного значення "Вознесенська церква" (охоронний №839), балансовою вартістю 11 943 400,00 грн, що знаходиться по вул. Вознесенська, 19, смт. Короп, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано доказів, які підтверджують передачу спірного об'єкта з державної у комунальну власність (рішення власника, уповноваженого органу). Крім того, судом першої інстанції не враховано, що спірне нерухоме майно, з огляду на приналежність його до пам'яток культури національного значення має особливий режим використання та відчуження, водночас пам'ятка культури національного значення не може бути передана у власність чи користування без відповідного дозволу органу влади у сфері охорони культурної спадщини.
Звернув увагу суду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 сформовано базовий перелік об'єктів права комунальної власності, водночас не визначено перелік культових споруд які підлягали передачі у комунальну власність, "Вознесенська церква" до переліку культових споруд не віднесена.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що пам'ятка архітектури національного значення "Вознесенська церква" перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації на підставі розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 №231 та включена до переліку об'єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 №87-23/VII.
Додатково зазначив про те, що до Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності відомості про пам'ятки архітектури національного значення "Вознесенська церква" до державної власності не вносилися, до Фонду державного майна України відповідні звернення не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку спрощеного провадження, введення в України воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до паспорта пам'ятки архітектури національного значення, об'єкт культурної спадщини національного значення "Вознесенська церква" (охоронний №839), балансовою вартістю 11 943 400,00 грн, що знаходиться по вул. Вознесенська, 19, смт Короп, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, перебуває у комунальній власності Чернігівської обласної ради (а.с. 31-38).
Згідно з рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 №87-23/VII "Вознесенська церква" включена до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (а.с. 25-26).
Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури від 03.08.2023 №02.1-09/1080 та постанови Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 №970 ''Вознесенська церква'' - пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 839, є комунальною власністю Чернігівської обласної ради та перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації відповідно до розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 №231 (а.с. 23).
Відповідно до листа Коропського бюро технічної інвентаризації від 14.09.2023 №61 право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано, інформація щодо власників - відсутня (а.с. 40).
Вважаючи, що відповідач не виконує наявний у нього обов'язок щодо оформлення у встановленому законом порядку речових прав на об'єкт нерухомого майна - пам'ятку архітектури, яка перебуває у спільній власності територіальних громад, прокурор звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що Чернігівська обласна рада є органом уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, саме на неї покладено обов'язок по вжиттю заходів, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на пам'ятку архітектури національного значення ''Вознесенська церква'' (охоронний №839), балансовою вартістю 11 943 400,00 грн, що знаходиться по вул. Вознесенська, 19, смт. Короп, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Пунктом 14 ч. 1 до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводиться на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.
Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Згідно з п. 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
Пунктом 44 Порядку №1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01.01.2013, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються:
витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);
документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об'єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);
документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об'єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Отже, об'єкт "Вознесенська церква", охоронний номер 839 - пам'ятка архітектури національного значення, має бути зареєстрований у Державному реєстрі прав відповідно до приписів законодавства.
Разом з тим, зміст положень ст. 27 Закону № 1952-IV та п.п. 40 та 44 Порядку №1127 свідчить про те, що правовою підставою для проведення державної реєстрації права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна, який раніше перебував у державній власності, є рішення уповноваженого органу про передачу такого об'єкта з державної у комунальну власність.
Якщо у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності відсутня інформація про цей об'єкт та за умови відсутності іншого документа, який посвідчує набуття права державної власності, реєстрація права комунальної власності може здійснюватися на підставі документа, що підтверджує факт перебування об'єкта в комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування.
Такий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №620/14361/23 та підтримано у постановах від 20.11.2024 у справі № 620/11807/23 та від 25.11.2024 у справі № 620/8772/23.
Як встановлено судом першої інстанції "Вознесенська церква" включена до Переліку об'єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради "Про затвердження Переліків об'єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області" від 22.05.2020 №87-23/ VII.
Задовольняючи позов прокурора суд першої інстанції дійшов висновку, що Чернігівська обласна рада є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, а тому саме на неї покладено обов'язок вживати заходи, спрямовані на оформлення та державну реєстрацію права власності на пам'ятку архітектури національного значення "Вознесенська церква" (охоронний №839), що знаходиться в смт. Короп, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області.
Водночас, відповідач акцентував увагу на тому, що згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 №970 "Вознесенська церква" перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури національного значення.
Розпорядженням Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22.04.1997 №231 "Про передачу пам'яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації" затверджено перелік нерухомих пам'яток архітектури, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, до якого була включена пам'ятка архітектури національного значення "Вознесенська церква" (охоронний №839).
Згідно з положеннями ст. 4 та 5 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.1978 № 3600-IX (закон втратив чинність на підставі Закону від 08.06.2000 №1805-III, далі - Закон № 3600-IX) пам'ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.
Всі виявлені на території Української РСР об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі №910/3044/18 дійшов висновку про те, що держава є належним власником культових будівель і майна. Державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об'єктів будь-які дії, що не суперечать закону, а тому в господарських судів немає підстав для задоволення позовних вимог релігійних організацій до відповідних державних органів про визнання права власності на культові будівлі і майно або про зобов'язання цих органів передати зазначені будівлі і майно у власність або в користування, оскільки інше рішення порушує право державної власності, виходячи із змісту чинного законодавства.
Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" Кабінет Міністрів України 05.11.1991 прийняв постанову №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (далі - Постанова №311), якою затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
Однак, у Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) згідно з Постановою №311 відсутня пам'ятка архітектури національного значення "Вознесенська церква", охоронний номер 839.
Водночас в Переліку загальнодержавного майна, яке передається до комунальної власності Чернігівської області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.1992 №577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя", також відсутні культові споруди та пам'ятки архітектури національного значення, в тому числі і пам'ятка архітектури національного значення "Вознесенська церква" (охоронний номер 839).
З матеріалів справи не вбачається наявності згоди уповноважених органів, рішення та акту приймання-передачі, підписаних уповноваженими особами, які засвідчували б передачу пам'ятки архітектури національного значення "Вознесенська церква" (охоронний номер 839) з державної до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Відтак, у Чернігівської облради відсутні правові підстави щодо оформлення правовстановлюючих документів на цей об'єкт та реєстрації права власності.
Відповідно до ст. 17 Закону №1805-III пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.
Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 18 Закону №1805-III об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Пам'ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Частиною 1 ст. 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 №185-V (далі - Закон №185-V) Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема приймає рішення про передачу відповідно до закону об'єктів державної власності в комунальну власність, дає згоду на передачу об'єктів з комунальної в державну власність.
Пунктом 18 ч. 1 ст. 6 Закону №185-V передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об'єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.
Відповідно до ст.ст. 4 та 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 №147/98-ВР (далі - Закон №147/98-ВР) передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням, зокрема, Кабінету Міністрів України Кабінету, погоджуються з органом охорони культурної спадщини - щодо передачі об'єктів культурної спадщини, які є пам'ятками. Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Згідно з ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Частиною 5 ст. 60 Закону №280/97-ВР передбачено органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
У постанові від 24.10.2024 у справі №620/14361/23 за наближених обставин Верховний Суд зазначив:
" 51. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси громад області (обласні ради), уповноважені здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження саме об'єктами комунальної власності. Порядок набуття права комунальної власності на об'єкти, що перебували у державні власності, з урахуванням правового статусу такого об'єкта як пам'ятки архітектури національного значення, визначається сукупністю законодавчих актів, а саме законами №147/98-ВР, №185-V, №1805-III та № 280/97-ВР, зі змісту яких вбачається, що належною правовою підставою для передачі об'єкта державної до комунальної власності є рішення уповноваженого органу за погодженням у встановленому порядку з органом охорони культурної спадщини, а також акт приймання-передачі за підписом відповідних уповноважених органів. При цьому норми законодавства не містять положень про те, що ініціатором такої передачі зобов'язаний бути орган місцевого самоврядування".
Подібна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2024 у справі №620/11807/23, від 20.12.2024 у справі №620/17140/23.
Щодо рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 №87-23/VII "Про затвердження Переліків об'єктів спільної власності територіальних громад сіл селищ, міст Чернігівської області" колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 та від 01.02.2020 у справі №922/614/19, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.
Також за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади "…" здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У даній справі не встановлено наявність рішення про передачу пам'ятки архітектури національного значення "Вознесенська церква" (охоронний номер 839) з державної у комунальну власність. Відповідно, зазначена пам'ятка архітектури безпідставно включена до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення Чернігівської облради від 22.05.2020 № 87-23/VII.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.10.2024 у справі №620/14361/23, від 20.11.2024 у справі №620/11807/23, від 10.12.2024 у справі №620/17139/23.
На цій підставі колегія суддів зазначає про недотримання передбаченої законодавством України процедури передачі спірної пам'ятки архітектури національного значення у комунальну власність, а тому об'єкт "Вознесенська церква" (охоронний номер 839) не переданий у встановленому порядку у комунальну власність.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2024 №1015 нерухому пам'ятку "Вознесенська церква" (охоронний номер 839), що знаходиться в смт. Короп, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області включено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України національного значення.
Отже пам'ятка архітектури національного значення "Вознесенська церква" (охоронний номер 839), що знаходиться в смт. Короп, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області не передавалася у встановленому законом порядку з державної у комунальну власність.
Як встановлено судом зазначений об'єкт відсутній у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, однак з 1963 року вищезазначена пам'ятка була власністю Української РСР, а тому за Законом № 3600-IX (який був чинним на момент до 12.07.2000) об'єкт перейшов у державну власність України.
Встановлені обставини виключають можливість реєстрації права комунальної власності на підставі п. 44 Порядку №1127 (за рішенням органу місцевого самоврядування про віднесення об'єкта до комунальної власності), через те, що у такому порядку може бути здійснена державна реєстрація права комунальної власності за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної власності на такий об'єкт.
У цій справі таким документом фактично є постанова Ради Міністрів Української від 24.08.1963 №970, а також розпорядження Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22.04.1997 №231 "Про передачу пам'яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації".
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладені обставини в сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для їх задоволення.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Чернігівської обласної ради - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 26 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма