Справа № 539/3114/25
Провадження № 1-кс/539/411/2025
26.06.2025
Слідчий суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , вивчивши скаргу ОСОБА_2 , яка подана в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст.206 КПК України, встановила: 26.06.2025 адвокат ОСОБА_2 звернулась до слідчого судді зі скаргою, в якій посилаючись на статтю 206 КПК України просила: -визнати незаконним затримання та позбавлення волі ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -зобов'язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 надати відомості (документи, а також довідку ВЛК), на підставі яких ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманий (якщо затриманий) та утримується (якщо утримується) у даній установі; -у випадку якщо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримується в ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зобов'язати начальника цієї установи надати відомості (документи, а також довідку ВЛК), на підставі яких ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманий (якщо затриманий) та утримується (якщо утримується) у даній установі.; -у разі перебування громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в одній із вказаних установ, зобов'язати уповноважену особу доставити останнього до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області для участі у розгляді справи; -постановити ухвалу, якою зобов'язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , або ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 негайно звільнити ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування скарги ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_5 є її клієнтом, якому вона як адвокат надає правову допомогу та його незаконно утримує начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 в цьому центрі на теперішній час. Одночасно вказує, що ОСОБА_5 по теперішній час знаходиться в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 є непридатним до військової служби. Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку. Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом. Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Відповідно до ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не можу бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Відповідно до ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосовувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого. Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням. Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Згідно ст.3 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема - терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення: 5) досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження; 10) кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; 18) слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Згідно ч.ч.1-4 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який державний орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав для позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Відповідно до ч.4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню. Відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», зокрема, попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішенням суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. Слідчий суддя встановила, що ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з клопотанням в порядку статті 206 КПК України, в якому повідомила про незаконне позбавлення свободи її клієнта ОСОБА_3 за відсутності судового рішення та незаконне утримання його в ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 зазначила в скарзі, що ОСОБА_5 є непридатним до військової служби та по суті не проходив військово-лікарську комісію. ОСОБА_2 не зазначила в скарзі, що відносно ОСОБА_3 або за його заявою про вчинення кримінального правопорушення будь-яким органом досудового розслідування здійснюється кримінальне провадження. ОСОБА_2 не зазначила в скарзі, що ОСОБА_5 є затриманим в будь-якому кримінальному провадженні. Слідчий суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , яку вона подала в порядку статті 206 КПК України, за наступних підстав. Згідно ст.ст.3,26 КПК України слідчий суддя має повноваження на здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. До повноважень слідчого судді не належить вирішення питань щодо законності позбавлення особи свободи для забезпечення виконання обов'язку, встановленого законом, в тому числі конституційного обов'язку громадянина України щодо захисту Вітчизни. Глава 18 Розділу ІІ КПК України, в якій міститься стаття 206, регулює заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи та затримання особи. За ст.206 КПК України слідчий суддя перевіряє законність підстав для позбавлення свободи, зокрема, підозрюваного за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили. Разом з цим ст.206 КПК України не включає процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності іншого органу, пов'язаного із утриманням особи поза межами кримінального провадження, в тому числі Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу». На теперішній час в України в зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію, яка продовжена до 06.08.2025. Одним з органів, який проводить загальну мобілізацію, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Слідчий суддя зазначає, що особа в разі порушення її прав чи інтересів службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних з мобілізацією, вправі звернутися зі скаргою на дії працівників ТЦК та СП до вищестоящого органу в порядку підпорядкованості; для судового захисту до адміністративного суду з позовом в порядку адміністративного судочинства; а у разі вчинення щодо цієї особи протиправних дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, ця особа має право звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України особа має право звернутися до слідчого судді зі скаргою не на будь-які дії будь-яких осіб, а лише на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Слідчий суддя вважає, що у поданій 26.06.2025 скарзі ОСОБА_2 не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, тому слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою на підставі ч.4 ст.304 КПК України. Керуючись ст.ст. 303, 304 КПК України, слідчий суддя постановила: Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , яка подана в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст.206 КПК України, на підставі ч.4 ст.304 КПК України. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження за скаргою надіслати особі, яка її подала. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1