Справа №538/1937/24
Провадження по справі №2/538/97/25
04 червня 2025 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Бондарь В.А.
за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лохвицького районного суду Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
03.10.2024 року до Лохвицького районного суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 421884710 від 20.12.2018 року у розмірі 10748,36 грн, а також 3028,00 грн. сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовний вимог позивач зазначає, що 20.12.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 421884710. Кредитний договір підписано шляхом використання Логін Особистого кабінету та Пароль Особистого кабінету.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ТОВ «Таліон Плюс» укладено факторингу №28/118-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» перешло право грошової вимоги до відповідача.
03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №201900103 у відповідності вимог, до якого ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ'приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №8 від 28.05.2020 до Договору факторингу № 201900103 від 03.01.2019, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11442,16 грн., з яких: 9488,43 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1953,73 грн. - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 03.01.2019 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 07.10.2024 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить застосувати строки позовної давності у відповідності до вимог ст. 267 ЦК України та відповити позивачу у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.12.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 421884710. Кредитний договір підписано шляхом використання Логін Особистого кабінету та Пароль Особистого кабінету.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ТОВ «Таліон Плюс» укладено факторингу №28/118-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» перешло право грошової вимоги до відповідача.
03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №201900103 у відповідності вимог, до якого ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ'приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги №8 від 28.05.2020 до Договору факторингу № 201900103 від 03.01.2019, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11442,16 грн., з яких: 9488,43 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1953,73 грн. - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 03.01.2019 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язанні з нею.
Частиною 8 ст. 11 цього Закону встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, із вказаного вбачається, що кредитний договір та додаткова угода були укладені в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вирішуючи клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, суд враховує наступне.
20.11.2024 року відповідачем подано до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій зазначає, що заочним рішнням Лохвицького районного суду Полтавської області від 28.04.2022 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенка, приватний виконавець виконавчого округу Остапенко Є.М., за №56787 про примусове стягнення з ОСОБА_1 , як боржника на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості у розмірі 1079836 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню. Крім, цого встановлений строк позовної давності сплив 20.12.2018 року коли між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 421884710. Строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 14 днів. 18.01.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду до Договору №421884710, пунктом 1 якої продовжено строк, на який був наданий кредит, на наступну кількість днів: тридцять. Тобто, строк дії договору № 421884710 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - 18.07.2019. Відповідно до ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється три роки. В даному випадку строк права вимоги ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 сплинув 18.07.2022, що є підставою для відмови від позову. Просив відмовити ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» в задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 421884710 від 20.12.2018 стром виконання 20.12.2022 в розмірі 10748,36 грн., з яких: 9488,43 заборгованість за основною сумою боргу, 1259,93 сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, керуючись нормою ч. 1 ст. 261 ЦК України, строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання договору факторингу № 201900103 від 03.01.2019, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов'язань. Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 421884710 від 20.12.2018 року має часові рамки з 20.12.2018, з урахуванням договору факторингу з 03.01.2019 по 03.01.2023 року. Позивач, звернувшись до суду у 03.10.2024 року, застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строку позовної давності. Тобто підстави вважати, що строк пред'явлення позовних вимог був пропущений - відсутні.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
За статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2020 року у справі № 303/4448/15-ц.
Отже, судом встановлено, що право на позов щодо стягнення заборгованості за кредитним договором виникло у позивача саме з 02 лютого 2019 року (03.01.2019 +30 днів), і саме з цієї дати починає перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
При цьому, строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання договору факторингу 201900103 від 03.01.2019, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов'язань є помилковими, не відповідають вимогам закону та не заслуговують на увагу.
З даним позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся 03.10.2024 року, тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, про застосування наслідків якого під час розгляду справи в суді заявлено відповідачем ОСОБА_1 .
Клопотань про поновлення строку позовної давності із зазначенням поважних причин його пропуску від позивача не надходило.
Згідно із частинами 3,4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зроблено висновок, «що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону».
Враховуючи вищевикладене, з урахування клопотання сторони відповідача, суд приходить до висновку щодо позовні вимоги, в частині вимог про стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 9488,43 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 1259,93 грн., які суд визнав обґрунтованими, задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258-259, 263- 265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області В.А. Бондарь