25 червня 2025 року м. Рівне №460/8512/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2000-0304-9/33890 від 04.03.2025 року про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати в страховий стаж необхідний для призначення пенсії ОСОБА_1 , час роботи в СП «Великомежиріцький плодоовочевий консервно-сушильний завод» з 02.03.1979 року (прийнята згідно наказу №34 від 02.03.1979 року) по 14.05.2001 року (звільнена згідно наказу №24 від 14.05.2001 року) та час отримання виплати допомоги по безробіттю в Корецькому районному центрі зайнятості з 16.05.2001 року (наказ №136п від 16.05.2001 року) по 17.05.2002 року включно (наказ №139б від 18.05.2022 року); 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 року про призначення пенсії за віком, врахувавши до страхового стажу періоди з 02.03.1979 року по 14.05.2001 року та з 16.05.2001 року по 17.05.2002 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.02.2025 звернулася до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За наслідками розгляду такої заяви та доданих до неї документів, відповідач рішенням від 04.03.2025 відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з таким рішення відповідача та зазначає що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, підтверджується записами трудової книжки, яка була долучена нею при зверненні з заявою від 25.02.2025. Таким чином не врахування періодів трудової діяльності згідно записів її трудової книжки до страхового стажу є протиправним. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказав на правомірність прийнято ним рішення від 04.03.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, оскільки страховий стаж останньої становить 1 рік 2 дні (за необхідних - не менше 22 років). За наведеного, просить суд позов залишити без задоволення.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини, встановлені судом:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.02.2025 звернулася до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися відповідачем.
Рішенням відповідача від 04.03.2025 відмовлено у призначенні позивачу пенсії. Зазначено, що вік заявника становить 63 роки (за необхідних - 60 років). Страховий стаж - 1 рік 2 дні (за необхідних - не менше 22 років). За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.09.1980 року з 02.03.1979 по 14.05.2001 - перший запис про роботу передує з датою заповнення трудової книжки та засвідчено печаткою, в якій відсутній код підприємства ЄДРПОУ(постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118), що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 р. №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110. Не взято до уваги довідку №19-028/23 від 17.02.2025 року за період роботи з 05.03.1979 року, оскільки відсутні дані про звільнення. Враховуючи викладене, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно частини 2 цієї статті у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Досягнення позивачем пенсійного віку сторонами не оспорюється. Натомість спірним є наявність у неї необхідного страхового стажу (не менше 22 років).
Як встановлено судом зі змісту спірного рішення відповідача, до страхового стажу позивача зараховано 1 рік 2 дні, що є недостатнім для призначення їй пенсії за віком на умовах ч. 2 ст. 26 Закону №1058.
Щодо не зарахування періоду трудової діяльності з 02.03.1979 по 14.05.2001 до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Зі змісту спірного рішення відповідача від 04.03.2025 слідує, що такий період не зараховано до стажу позивача, оскільки перший запис про роботу передує з даті заповнення трудової книжки та засвідчено печаткою, в якій відсутній код підприємства ЄДРПОУ (постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118), що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 (дата заповнення - 01.09.1980) позивач з 02.03.1979 року (прийнята згідно наказу №34 від 02.03.1979 року) по 14.05.2001 року (звільнена згідно наказу №24 від 14.05.2001 року) працювала на Великомежиріцькому консервному заводі.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі -Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідач суду не надав, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу позивача для призначення пенсії за віком.
Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що записи трудової книжки позивача є чіткими, послідовними, не містять виправлень, спосіб внесення записів у трудову книжку позивача за період його трудової діяльності не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача, то період роботи з 02.03.1979 по 14.05.2001 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду з 16.05.2001 по 17.05.2002, то суд зазначає, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки такий період вже зарахований до стажу позивача, що підтверджується формою РС-право.
Відтак, підсумовуючи викладене суд вважає, що пенсійним органом протиправно не було зараховано спірний період роботи позивача (з 02.03.1979 по 14.05.2001) до її стажу, відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області області №172750008330 від 04.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Так, повноваженнями щодо призначення та виплати пенсії за віком наділений виключно відповідний орган Пенсійного фонду України, а тому зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду заяви про призначення пенсії є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи викладене, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 про призначення пенсії за віком, врахувавши до страхового стажу період з 02.03.1979 по 14.05.2001, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи частково довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 605,60грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №172750008330 від 04.03.2025 про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 про призначення пенсії за віком, врахувавши до страхового стажу період з 02.03.1979 по 14.05.2001.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у сумі 605,60грн (шістсот п'ять гривень, 60 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 25 червня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3, під. 2, м. Харків, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ/РНОКПП 14099344)
Суддя Т.О. Комшелюк