26 червня 2025 року м. Рівне №460/11316/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: представника позивача Лук'янчука С.М., представника відповідача Юхименко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач або контролюючий орган) у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем щодо позивача податкові повідомлення-рішення №13399/1700240523 від 11.09.2024, №13398/1700240523 від 11.09.2024, №13397/1700240523 від 11.09.2024, №13396/1700240523 від 11.09.2024, №13395/1700240523 від 11.09.2024 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13064/1700240523 від 04.09.2024 і рішення №13065/1700240523 від 04.09.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що відповідачем за наслідками документальної планової виїзної перевірки та документальної позапланової перевірки безпідставно нараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та застосовані штрафні санкції. Висновки контролюючого органу щодо неправомірності формування показників податкової звітності позивачем у період, що охоплювався перевірками, спростовуються первинними бухгалтерськими документами, а твердження відповідача щодо неспроможності контрагентами позивача здійснювати господарську діяльність є недоведеними нічим припущеннями. Водночас, позивач вказує на порушення процедури проведення перевірки, зокрема, відсутності висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки та письмової відповіді щодо розгляду заперечень позивача.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, де відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки перевіркою встановлено неможливість контрагентами позивача здійснювати господарську діяльність, що має наслідком безпідставність формування витрат останнім. Відповідач зазначає також про відсутність у нього обов'язку щодо розгляду заперечень до акту перевірки та складання висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки, оскільки після отримання заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки було прийнято рішення про проведення перевірки згідно підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПКУ або ПК України).
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 25.09.2024 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 25.09.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 визначено суддю Гудиму Н.С. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 30.09.2024 суд залишив позовну заяву без руху і встановив позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у сумі 15140,00 грн за подання позовної заяви.
02.10.2024 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав квитанцію про сплату судового збору у сумі 15140,00 грн
Ухвалою від 08.10.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі, встановив відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду 13.11.2024 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову, а 25.11.2024 відповідач подав до суду заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву.
Ухвалою від 25.11.2024 суд у підготовчому засіданні продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
27.11.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
У підготовче засідання 20.12.2024 до суду прибули уповноважені представники сторін та протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження у, а розгляд справи по суті призначив у відкритому судовому засіданні на 15.01.2025.
В судовому засіданні 15.01.2025 з участю уповноважених представників сторін суд заслухав вступні слова учасників справи та перейшов до дослідження доказів. Після дослідження частини доказів суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 03.02.2025.
В судовому засіданні 03.02.2025 з участю уповноважених представників сторін суд продовжив дослідження доказів і протокольною ухвалою оголосив перерву до 26.02.2025.
Розпорядженням керівника апарату суду від 26.02.2025 №105 на підставі пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/11316/24 у зв'язку з відрахування зі штату суду судді Гудими Н.С. (головуючого судді у справі).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 справу №460/11316/24 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою від 05.03.2025 суд у складі судді Максимчука О.О. прийняв до провадження адміністративну справу, а розгляд і вирішення цієї справи вирішив продовжити одноособово суддею за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, повторно розпочав розгляд цієї справи по суті, судове засідання з розгляду справи по суті призначив на 24.03.2025 у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, в судове засідання викликав сторін та їх уповноважених представників.
В судовому засіданні 24.03.2025 з участю уповноважених представників сторін після заслуховування вступних слів представників сторін оголосив перерву до 21.04.2025.
Ухвалою від 21.04.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача і відклав розгляд справи по суті на 15.05.2025, в судове засідання викликав сторін та їх уповноважених представників.
В судовому засіданні 15.05.2025 з участю уповноважених представників сторін суд заслухав доповнення представників сторін до їх вступних слів та перейшов до дослідження доказів, а дослідивши частину доказів (9 із 10 томів), суд за клопотанням представника відповідача оголосив перерву до 30.05.2025.
В судовому засіданні 30.05.2025 з участю уповноважених представників сторін суд після дослідження усіх інших доказів у справі оголосив перерву до 16.06.2025 за клопотанням представника позивача з метою підготовки сторін до судових дебатів.
В судовому засіданні 16.06.2025 з участю уповноважених представників сторін суд на підставі статті 227 КАС України після судових дебатів перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення і проголошення до 26.06.2025.
В судовому засіданні 26.06.2025 з участю уповноважених представників сторін суд під час проголошення повного рішення суду оголосив лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручив копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті,
Головним управлінням ДПС у Рівненській області (відповідачем) проведено планову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (позивача), за наслідками якої складено акт від 18.06.2024 №9135/Ж5/17-00-24-05-18/2754716790 про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 року по 31.12.2023 року (далі - Акт перевірки від 18.06.2024).
Згідно з висновками Акту перевірки від 18.06.2024 контролюючим органом встановлено порушення, зокрема:
- пункту 164.1 статті 164, пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5422165,48 грн в тому числі за 2019 рік на 758778,61 грн, за 2020 рік на 1819335,80 грн, за 2021 рік на 2090658,26 грн, за 2022 рік на 753392,81 грн;
- пункту 2 частини 1, пункту 3 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження єдиного внеску на загальну суму 576018,29 грн, в тому числі за 2019 рік - 154053,11 грн, за 2020 рік - 132981,90 грн, за 2021 рік - 213080,10 грн, за 2022 рік - 75903,18 грн;
- пункту 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 65923 грн, в тому числі за вересень 2020 року - 10585,00 грн, за березень 2021 року - 20815,00 грн, за травень 2021 року - 34523,00 грн;
- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 65923,00 грн, в тому числі за вересень 2020 року - 10585,00 грн, за березень 2021 року - 20815,00 грн, за травень 2021 року - 34523,00 грн;
- перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ФОП ОСОБА_1 у деклараціях за перевіряємий період від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах встановлено порушення платником пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування по деклараціях за жовтень 2020 року, квітень, червень, жовтень 2021 року на суму 70083,00 грн;
- підпунктів 1.1., 1.2, 1.3, 1.4, 1,5 пункту 161 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України, а саме заниження зобов'язань по військовому збору на суму 451847,12 грн, в тому числі за 2019 рік - 63321,55 грн, за 2020 рік - 151611,32 грн, за 2021 рік -174221,52 грн, за 2022 рік - 62782,73 грн.
Не погодившись із вказаним Актом перевірки від 18.06.2024 позивач 18.07.2024 подав до контролюючого органу свої заперечення до цього акту. За результатами розгляду заперечень відповідачем прийнято рішення призначити документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - ФОП ОСОБА_1 .
В період з 30.07.2024 по 05.08.2024 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт від 12.08.2024 №12229/Ж5/17-00-24-05-18/2754716790 (далі - Акт перевірки від 12.08.2024). Згідно з висновками цього Акту перевірки від 12.08.2024 контролюючим органом встановлено порушення, зокрема:
- пункту 164.1 статті 164, пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4422391,22 грн, в тому числі за 2019 рік на 706896,87 грн, за 2020 рік на 1211098,54 грн, за 2021 рік на 1755385,45 грн, за 2022 рік на 749010,36 грн;
- пункту 2 частини 1, пункту 3 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження єдиного внеску на загальну суму 576018,29 грн, в тому числі за 2019 рік - 154053,11 грн, за 2020 рік - 132981,90 грн, за 2021 рік - 213080,10 грн, за 2022 рік - 75903,18 грн;
- пункту 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 62344,00 грн, в тому числі за вересень 2020 року - 10585,00 грн, за березень 2021 року - 20815,00 грн, за травень 2021 року - 34523,00 грн;
- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 65923,00 грн, в тому числі за вересень 2020 року - 10585,00 грн, за березень 2021 року - 20815,00 грн, за травень 2021 року - 34523,00 грн;
- перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ФОП ОСОБА_1 у деклараціях за перевіряємий період від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, встановлено порушення платником пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування по деклараціях за жовтень 2020 року, квітень, червень, жовтень 2021 року на суму 62344,00 грн;
- підпунктів 1.1., 1.2, 1.3, 1.4, 1,5 пункту 161 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України, а саме заниження зобов'язань по військовому збору на суму 368532,60 грн, в тому числі за 2019 рік - 58908,07 грн, за 2020 рік - 100924,88 грн, за 2021 рік - 146282,12 грн, за 2022 рік - 62417,53 грн.
Не погодившись з такими висновками Акту перевірки від 12.08.2024 позивач 28.08.2024 подав до контролюючого органу свої заперечення на вказаний акт, які отримані відповідачем 02.09.2024.
16.09.2024 позивачем отримав прийняті відповідачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13064/1700240523 від 04.09.2024 на суму 576018,29 грн та рішення №13065/1700240523 від 04.09.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 151722,15 грн.
17.09.2024 позивач отримав прийняті відповідачем за результатами вказаних перевірок податкові повідомлення-рішення (далі - ППР):
- №13399/1700240523 від 11.09.2024, яким до позивача застосовані (нараховані) штрафні санкції в сумі 1020,00 грн;
- №13398/1700240523 від 11.09.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 368532,60 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 14727,02 грн;
- №13397/1700240523 від 11.09.2024, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 62344,00 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 15586,00 грн;
- №13396/1700240523 від 11.09.2024, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 1020,00 грн;
- №13395/1700240523 від 11.09.2024, яким позивач збільшено податок на доходи фізичних осіб на суму 4422391,22 грн та нараховано штрафні санкції в сумі 176724,22 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням, прийнятими відповідачем щодо позивача за результатами перевірок, позивач звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просить суд визнати їх протиправними та скасувати.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, а норми статті 67 Конституції України передбачають обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПКУ) (тут та надалі норми ПКУ наведені у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПКУ).
Згідно з приписами пункту 15.1 статті 15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ передбачено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Вході розгляду справи суд встановив, що за результатами проведених контролюючим органом перевірок позивача відповідач податковим повідомленням-рішенням №13395/1700240523 від 11.09.2024 збільшив позивачу податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 4422391,22 грн та нарахував штрафні санкції в сумі 176724,22 грн.
Приписами підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПКУ установлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
В силу вимог підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПКУ об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПКУ базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено статтею 177 ПК України. Так, згідно пунктів 177.2, 177.3 вказаної статті ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідачем у Акті перевірки від 12.08.2024 та ППР №13395/1700240523 зроблено висновок про завищення позивачем витрат у період, що підлягав перевірці, на суму 24568840,09 грн в тому числі в 2019 році - на 3927204,81 грн, у 2020 році - на 6728325,22 грн, у 2021 році - на 9752141,37 грн, у 2022 році - 4161168,69 грн, в зв'язку з неможливістю здійснення господарської діяльності постачальниками позивача, які є фізичними особами - підприємцями, що призвело до необґрунтованого формування витрат позивача.
Підставами для такого висновку контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентами позивача господарської діяльності податковий орган вказав, зокрема, неподання контрагентами повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП; відсутність, згідно інформації державних реєстрів у постачальників майна, де можна здійснювати господарську діяльність відсутність орендованого майна, приміщень; відсутність у постачальників дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці на виконання робіт підвищеної небезпеки; неотримання постачальниками дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Водночас, під час розгляду справи відповідач не надав для суду доказів на підтвердження такого висновку, які б підтверджували неможливість здійснення господарських операцій контрагентами, переліченими у додатку 4 до Акту від 12.08.2024, зокрема, актів будь-яких перевірок таких суб'єктів господарювання контролюючим органом.
Верховний суд у постановах від 19.06.2018 по справі №826/7704/16 та від 30.01.2018 по справі №2а/1770/3360/12 надав критичну оцінку посиланням контролюючих органів на відсутність у контрагентів платника податків власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. (Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.11.2020 по справі №320/1147/19, від 24.11.2020 по справі №813/3034/15).
В судовому засіданні судом досліджено документи, що стали підставою для віднесення відповідних сум коштів до витрат позивача, зокрема банківські виписки, а також документи, що підтверджують придбання товару та подальший його експорт: накладні на придбання товару, сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, митні декларації та міжнародні товарно-транспортні накладні. Відповідач суттєвих зауважень до вказаних документів, на підставі яких сформовані витрати позивача, не висловив.
За таких обставин суд вважає, що позивачем правомірно сформовані витрати у період, що підлягав перевірці, а відповідачем безпідставно збільшено чистий оподаткований дохід позивача та збільшено йому зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 4422391,22 грн з нарахуванням штрафних санкцій в сумі 176724,22 грн.
Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13064/1700240523 від 04.09.2024 на суму 576018,29 грн та рішення №13065/1700240523 від 04.09.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 151722,15 грн суд зазначає наступне.
Там, відповідно до вказаних актів відповідача контролюючим органом здійснено донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 576018,29 грн за період, що підлягав перевірці, внаслідок збільшення суми доходу позивача, що підлягає обкладанню податком на доходи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до приписів частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Враховуючи, що відповідачем було безпідставно збільшено оподатковуваний дохід позивача, про що судом зазначено вище, суд дійшов до висновку про те, що підстави для нарахування позивачу єдиного внеску відсутні, а тому нарахування недоїмки в сумі 576018,29 грн та штрафної санкції в сумі 151722,15 грн є необґрунтованим.
З приводу податкового повідомлення-рішення №13398/1700240523 від 11.09.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 368532,60 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 14727,02 грн, суд дійшов до таких висновків за результатами розгляду справи.
Відповідно до пункту 161 підрозділу 10, Розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Оскільки, як вже зазначалось, за наслідками перевірки контролюючим органом було необґрунтовано донараховано позивачу оподатковуваний дохід в сумі 24568840,09 грн, а тому суд дійшов до висновку, що нарахування для позивача військового збору в сумі 368532,60 грн здійснено контролюючим органом безпідставно, а отже податкове повідомлення - рішення відповідача №13398/1700240523 від 11.09.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу податкового повідомлення-рішення №13397/1700240523 від 11.09.2024 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 62344,00 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 15586,00 грн, за результатами розгляду справи суд дійшов до таких висновків.
У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Зі змісту приписів підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України слідує, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість, серед іншого, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачає, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 200.4. статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
В досліджених судом актах перевірки контролюючим органом зроблено висновки, що придбані позивачем ТМЦ у ФОП ОСОБА_2 на суму ПДВ 62344 грн, в тому числі за вересень 2020 року - 10585,00 грн, за березень 2021 року - 20815,00 грн, за травень 2021 року - 30944,00 грн, не використовувались в господарській діяльності ОСОБА_1 , а тому платник податку повинен нарахувати податкові зобов'язання, відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України.
Однак, в ході судового розгляду справи суд встановив, що придбані позивачем у вказаного контрагента товари були використані в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується дослідженими судом накладними на придбання товару, сертифікатами про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними, а суми за складеними податковими накладними: №1 від 16.09.2020 на суму 63510 грн з ПДВ, №2 від 25.03.2021 на суму 124892,40 грн з ПДВ, №3 від 31.05.2021 на суму 185664,24 грн з ПДВ правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту. При цьому вартість товарів оплачена позивачем для постачальника, що підтверджується копіями банківських виписок, а саме: 17.09.2020 здійснено оплату товару для ФОП ОСОБА_2 в сумі 63510,00 грн; 36.01.2021 оплачено вартість товарів для ФОП ОСОБА_2 в сумі 124892,42 грн; 24.05.2021 здійснено оплату товарів для ФОП ОСОБА_2 в сумі 185664,23 грн.
З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що сума ПДВ у розмірі 62344,00 грн правомірно заявлено позивачем до бюджетного відшкодування, а податкове повідомлення-рішення №13397/1700240523 від 11.09.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення №13399/1700240523 від 11.09.2024, яким застосовані (нараховані) штрафні санкції в сумі 1020,00 грн за порушення обов'язку зберігання первинних бухгалтерських документів та податкового повідомлення-рішення №13396/1700240523 від 11.09.2024, яким нараховано штрафні санкції в сумі 1020,00 грн за порушення обов'язку щодо подання та дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ (4ДФ), суд зазначає про відсутність доказів та недоведеність вчинення вказаних порушень позивачем.
Судом також встановлено порушення процедури проведення перевірки у зв'язку з неврахуванням контролюючим органом поданих платником податку заперечень на Акт перевірки від 18.06.2024 та Акт перевірки від 12.08.2024, які є окремою самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами перевірки рішень контролюючого органу, зважаючи на таке.
Відповідно до приписів пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Згідно пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.
Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:
- встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
- розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);
- досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом'якшують або звільняють від відповідальності;
- досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
- визначає розмір грошових зобов'язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.
За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв'язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Аналогічні за своїм змістом положення визначено Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженим наказом Мінфіну від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок №727).
Пунктом 5 розділу V Порядку №727 передбачено, що за результатами розгляду заперечень та/або додаткових документів і пояснень складається висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірок, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення та/або додаткові документи і пояснення платником податків, короткий зміст заперечень і пояснень, перелік документів та їх зміст.
У висновку наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях та/або додаткових документах і поясненнях, та підбиваються підсумки щодо обґрунтованості заперечень та/або можливості врахування додаткових документів і пояснень.
Висновок підписується посадовими особами, що входять до складу комісії з питань розгляду заперечень контролюючого органу та були залучені до розгляду заперечень та/або додаткових документів і пояснень до акта (довідки) документальної перевірки, та у день його підписання реєструється в Журналі реєстрації висновків, складених за результатами розгляду заперечень та/або додаткових документів і пояснень платника податків до акта (довідки) документальної перевірки (далі - Журнал реєстрації висновків), що ведеться зокрема, але не виключно, порядковий номер з Журналу реєстрації висновків, комплексний індекс структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки.
Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів документальної перевірки, які залишаються в контролюючому органі, та враховується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу при прийнятті податкового повідомлення-рішення.
На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень та/або додаткових документів і пояснень, яка підписується керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою), та надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу.
Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 Податкового кодексу України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов'язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов'язань.
Оскільки прийняттю податкових повідомлень-рішень повинно передувати складання висновку комісією з питань розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику, чого не дотримався відповідач, порушивши тим самим приписи підпункту 86.7.5. пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, то прийняті з порушенням відповідної процедури податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку зі складання висновку комісії з питань розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику в разі проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу не відповідають наведеним приписам ПКУ.
Так, у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №200/4704/21 викладено наступний висновок: «не вирішуючи наперед результат розгляду контролюючим органом наданих позивачем документів та пояснень, та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийнятні без врахування усіх обставин, що мають значення для його рішення (пункт 3), та без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9). Неврахування контролюючим органом при прийнятті податкових повідомлень-рішень своєчасно поданих заперечень на акт перевірки є підставою для їх скасування, як правильно про це зазначив суд апеляційної інстанції.
Водночас, Верховним судом неодноразово зроблено правовий висновок щодо такого застосування норм пункту 86.7 статті 86 ПК України у подібних правовідносинах у постановах від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19, від 15.01.2021 у справі 824/563/19-а, від 24.02.2022 у справі №560/8920/20 та інших.
5. Висновки суду по суті спору та позовних вимог.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права, суд дійшов до наступних висновків по суті спору та позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, в ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення щодо позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про те, що прийняті щодо позивача Головним управлінням ДПС у Рівненській області податкові повідомлення-рішення №13399/1700240523 від 11.09.2024, №13398/1700240523 від 11.09.2024, №13397/1700240523 від 11.09.2024, №13396/1700240523 від 11.09.2024, №13395/1700240523 від 11.09.2024, а також вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13064/1700240523 від 04.09.2024 та рішення №13065/1700240523 від 04.09.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, є протиправними та підлягають скасуванню.
Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду справи не довів правомірності своєї поведінки в спірних правовідносинах, а тому суд вважає, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про повне задоволення позову.
6. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 15140,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованими позовні вимоги позивача, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 15140,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 12, 72- 79, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Рівненській області №13399/1700240523 від 11.09.2024.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Рівненській області №13398/1700240523 від 11.09.2024.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Рівненській області №13397/1700240523 від 11.09.2024.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Рівненській області №13396/1700240523 від 11.09.2024.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Рівненській області №13395/1700240523 від 11.09.2024.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного Управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13064/1700240523 від 04.09.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління ДПС у Рівненській області №13065/1700240523 від 04.09.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 15140,00 грн (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 44070166).
Повний текст рішення складений і підписаний 26 червня 2025 року.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК