26 червня 2025 р. № 400/3767/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВиконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54005,
треті особиСлужба у справах дітей Інгульського району Миколаївської міської ради, просп. Богоявленський, 1,м. Миколаїв,54003,
провизнання протиправним та скасування п.5 рішення від 24.01.2024 року № 173; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом в інтересах неповнолітнього інваліда дитинства ОСОБА_2 (далі по тексту- Позивач ) до Виконавчого комітету Миколаївського міської Ради (далі по тексту - Відповідач) за участю третьої особи на боці Позивача без заявлення позовних вимог на предмет спору Служби у справах дітей адміністрації Інгуського району Миколаївської ММР (далі по тексту - 3 особа) з вимогами про визнання протиправним та скасування п. 5 рішення Виконавчого комітету ММР № 173 від 24.01.2024 року та зобов'язання Виконавчий комітет ММР поставити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартирний облік з урахуванням пільг встановлених для осіб з числа дітей - інвалідів дитинства, дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач при розгляді клопотання Служби у справах дітей адміністрації Інгуського району Миколаївської ММР від 02.01.2024 року протиправно прийняв рішення про відмову у задоволенні клопотання Служби у справах дітей про постановку на квартирний облік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину інваліда дитинства та дитину - сироту. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 як дитина - інвалід дитинства та як сирота, та як особа, яка потребує поліпшення житлових умов в силу ст. 46 ЖК України , ст. 25 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 4, 33 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, що позбавлених батьківського піклування », абз. 5 п. 15 Постанови КМУ № 365 має право бути забезпечений соціальним житлом, для чого така дитина має бути поставлена на соціальний квартирний облік.
Ухвалою суду від 23.04.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, та Ухвалою суду задоволено клопотання Позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду на оскарження Рішення ММР№ 173 від 24.01.2024. (а.с. 14-15: 16-17)
09.05.2025 року від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що Відповідач позовні вимоги не визнає, та вважає, що оскаржуване Рішення Виконкома ММР № 173 прийнято правомірно та в межах компетенції. Окрім того, Відповідач зазначає, що, оскільки, неповнолітній дитина - інвалід та сирота ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , та будинок має достатньої кількості житлової площі (64,5 кв. м), тобто на кожного члена родини хто зареєстрований в цьому будинку (5 осіб) припадає 12, 9 кв.м, це є достатньою нормою для проживання, яка встановлена постановою Виконкому Миколаївської обласної Ради № 4 від 23.01.1992 року. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. (а.с.31-34) Окрім того у Клопотанні від 09.05.20205 року Відповідач просить суду закрити провадження по справі, вважаючи, що даний спір є цивільно- правовий, оскільки стосується житлових правовідносин.(а.с.44-45).
Від представника тертої особи відзива щодо позовних вимог не надходило, але в судових засіданнях, представник Служби у справах дітей адміністрації Інгуського району Миколаївської ММР підтримала позовні вимоги, та зазначила, що дитини - інвалід ОСОБА_2 потребує поліпшення житлових умов, та не має власного житла. Окрім того, відповідно до Акту обстеження умов проживання дитини- інваліда , сирота яка постраждала внаслідок військових дій , ОСОБА_4 з 26.08.2020 року не проживає за місцем своєї реєстрації , а проживає з опікуном ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 , у будинку який належить дружні ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .
Фактичні обставини справи :
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є дитиною інвалідом дитинства , який потребує постійної сторонньої допомоги (а.с. 9)
З 13.11.2012 року, по теперішні час, неповнолітній ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , де водночас зареєстровані ще чотири особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 11, 37 )
Будинок АДРЕСА_4 належить на праві спільної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 37а)
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської Ради № 658 від 12.08.2020 року, після смерті обох батьків (батька - дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері - дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), надано статус дитини - сироти, та тимчасово влаштовано в сім'ю ОСОБА_1 - позивача по справі (а.с.9а )
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської Ради № 741від 26.08.2020 року встановлено опіку над ОСОБА_2 , та призначено його опікуном ОСОБА_1 - дідуся по материнській лінії, тобто батька покійної матері ОСОБА_2 , (а.с. 8)
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської Ради № 1950 27.12.2023 року ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (а.с.9а)
24.01.2024 року Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської Ради №173 розглянуто клопотання Служби у справах дітей адміністрації Інгуського району Миколаївської ММР про взяття на квартирний облік ОСОБА_2 , яким відмовлено Службі у справах дітей адміністрації Інгуського району у взяття на квартирний облік дитини-інваліда сироти ОСОБА_2 (а.с.10)
Рішення Відповідача № 173 вмотивоване тим , що відсутні підстави для постановки на квартирний облік ОСОБА_2 , що передбачені ст. 34 Житлового кодексу України, ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», абз. 1 п. 64 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності , пов'язаної із захистом прав дитини , затвердженого Постановою КМУ № 866 від 24,09,2008 року, та п. 13 Правил обліку громадян, п. 1 постанови виконкому Миколаївської обласної Ради № 4 від 23.01.1992 року
Релевантні джерела права
Частинами 1, 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виниклі між сторонами правовідносини врегульовані положеннями Житлового кодексу Української РСР (у редакції від 19.11.2022 року, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення виконкомом ММР )
Статтею 1 Житлового кодексу Української РСР (у редакції, чинній станом на час постановлення позивача на облік) (далі ЖК Української РСР) регламентовано, що відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
За правилами статті 14 ЖК Української РСР виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території області (міста республіканського підпорядкування): 1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); 2) керують житловим господарством, підпорядкованими підприємствами, установами та організаціями цієї галузі, забезпечують комплексний розвиток житлового господарства; 3) здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад (частина перша статті 18) і забезпечують його схоронність, правильну експлуатацію, капітальний і поточний ремонт; 4) здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду, вживають заходів до передачі його до відання місцевих Рад; 5) приймають рішення про переобладнання і знесення непридатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду (частина друга статті 7); 6) здійснюють контроль на підприємствах, в установах організаціях за станом обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (стаття 41), а також за правильністю розподілу жилих приміщень; 7) здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків (стаття 138); 8) здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам (стаття 154).
Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів вирішують й інші питання в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Виконавчі комітети міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів здійснюють також відповідні права і обов'язки, передбачені статтею 15 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Згідно із частиною 1 статті 34 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР (ч. 2 ст. 34 ЖК Української РС)
Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР (ч. 1 ст. 38 ЖК Української РСР).
Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті (абз. 1 ч. 1 ст. 39 ЖК Української РСР).
Між тим, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання регулюється Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими Постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470 (далі Правила №470).
Згідно із пунктами 2, 3 Правил №470 (у редакції від 24.05.2022 року чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення ) жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності
Рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень приймаються за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті у складі голови або заступника голови виконавчого комітету (голова комісії), представника профспілкового органу (заступник голови комісії), депутатів Ради, представників громадських організацій, трудових колективів. Склад комісії затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради. З питань, що розглядаються, комісія підготовляє пропозиції і вносить їх на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради.
Пунктом 8 Правил №470 визначено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
До членів сім'ї інвалідів належать: дружина (чоловік), їх малолітні (до 14 років) та неповнолітні (до 18 років) діти; неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідамигрупи; особа, яка проживає разом з інвалідом війнигрупи та доглядає за ним, за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.
Згідно із пунктом 12 Правил №470 у виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів ведення квартирного обліку покладається на відділи по обліку і розподілу жилої площі, а там, де таких відділів нема, - на службових осіб, призначених рішенням виконавчого комітету. На підприємствах, в установах, організаціях облік ведеться житлово-побутовими (житлово-комунальними) відділами, а в разі їх відсутності - працівниками, призначеними адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації за погодженням з профспілковим комітетом.
В розрізі положень пункту 13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 11 - 14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Разом з цим, у відповідності до пункту 18 Правил №470 заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 8 цих Правил, - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об'єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.
Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому комітетові місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілковому комітетові. На засідання комісії при необхідності запрошується заявник.
Щодо статусу інвалідності неповнолітнього ОСОБА_2 .
Статтею 33 Закону України від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (надалі - Закон № 2342) встановлено, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання. Перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови їм у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.
Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.
Порядок забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа затверджується Кабінетом Міністрів України.
Соціальне житло, що надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа для проживання, має відповідати санітарним і технічним вимогам.
Відповідно до статті 39 Житлового кодексу України, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа беруться відповідними органами місцевого самоврядування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем їх походження або проживання до влаштування в сім'ї громадян, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Аналогічне положення закріплено у пункті 15 затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470 «Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їх жилих приміщень в Українській РСР» (надалі - Правила).
У статті 10 Закону України від 12.01.2006 № 3334-IV «Про житловий фонд соціального призначення» (надалі - Закон № 3334) вказано, що соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян (для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - за місцем походження або проживання дітей такої категорії до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, для зазначеної категорії дітей та осіб, які перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, - за місцем обліку внутрішньо переміщених осіб), які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, після набуття ними повної цивільної дієздатності відповідно до закону.
Перебування громадянина на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.
Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 682 «Порядку взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку на зняття з нього» (надалі - Порядок № 682), діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, беруться на облік відповідними органами місцевого самоврядування за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Таким чином, нормами Житлового кодексу України, Закону № 2342, Закону № 3334, Правил, Порядку № 682 встановлено, що взяття на облік дитини-сироти здійснюється органом місцевого самоврядування за місцем походження або проживання дитини до влаштування в прийомні сім'ї.
В той же час, пунктом 64 Порядку провадження, органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язані із захистом прав дитини» передбачено, що у разі коли у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або якщо повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини з урахуванням її бажання подає районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органові міської, районної у місті, сільської, селищної ради, у тому числі об'єднаної територіальної громади документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті, сільської, селищної ради, у тому числі об'єднаної територіальної громади за місцем походження або проживання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі відсутності у неї житла після закінчення (припинення) її перебування під опікою, піклуванням, у прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, медичному, навчальному, виховному закладі, іншому закладі або установі, в яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, позачергово забезпечує її житловим приміщенням.
Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.
Так відповідно до положень ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 5 статті 25 Закону України "Про охорону дитинства - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які до переда опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, при сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування не мали впорядкованого житла або вселення яких у приміщення зберігалося за ними, неможливе внаслідок його знищення чи пошкодь або з інших поважних причин, що унеможливлюють проживання таї дітей, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за місцем походження або проживання до влаштування в сім'ї громадян, відпс заклади в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У статті 10 Закону України від 12.01.2006 N 3334-ІV "Про житловий фонд соціального призначення" (надалі Закон N 3334) вказано, що соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян (для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - за місцем походження або проживання дітей такої категорії до встановлення опіки, піклування. Перебування громадянина на соціальному квартирному обліку підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредит будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.
Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 9 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року N 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування", діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, у тому числі ті, що перебувають під опікою (піклуванням), після закінчення (припинення) перебування у державному навчально-виховному, вищому навчальному закладі, навчання у професійному навчально-виховному, вищому навчальному закладі, а також молодь цієї категорії після проходження строкової служби в Збройних Силах України забезпечуються позачергово впорядкованим житлом.
Указом Президента України "Про затвердження Заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків" від 17 жовтня 1997 року № 1153/97, визначені Заходи спрямовані на виконання Національної програми "Діти України", які передбачають розв'язання таких завдань, як, зокрема, вдосконалення системи соціальної адаптації дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, розвиток сімейних форм улаштування цієї категорії дітей, розширення соціально- правових гарантій неповнолітніх, захист майнових, житлових та інших інтересів дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків.
У відповідності до Житлового кодексу України, - громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Згідно ст. 46 Житлового кодексу України та п. 46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, - поза чергою жиле приміщення надається зокрема дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Статтею 47 ЖК УРСР норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу. При цьому така норма являє собою розрахунковий норматив забезпеченості житловою площею в громадському та державному житловому фонді на одну особу, у даному випадку мається на увазі розмір житлової площі - без урахування площі нежитлових приміщень (кухонь, коридорів, комор і т.д.).
Положеннями ч. 1 ст. 48 ЖК УРСР передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
Водночас облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР іУкрпрофради від 11 12.1984 р. №470 (далі - Правила №470).
Пунктом 13 даних Правил визначено, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Так, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються серед іншого громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних. Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами (п.п. 1 п. 13).
У статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини 1989 року, що 27.09.91 набула чинності для України, зазначено: "в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державним чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх необхідних законодавчих і адміністративних заходів".
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Україною Законом № 8475/97-ВР від 17.07.1997, кожен чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб і юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було і вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Висновки суду
Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що неповнолітній ОСОБА_2 є дитиною інвалідом дитинства, який потребує постійної допомоги, дитиною сиротою та має статус дитини постраждалої від війни.
Над ОСОБА_2 з 26.08.2020 року встановлено опіку, опікуном призначено ОСОБА_1 , та з моменту смерті матері малолітнього ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), тобто о з 06.07.2020 року дитина та його опікун фактично проживають в будинку АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності другій дружині опікуна (дідуся) хлопчика ОСОБА_5 , яка не є рідною бабусею дитини.
ОСОБА_12 та неповнолітній ОСОБА_2 не зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 .
Опікун - ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 не мають у власності жодного житла.
Органами опіки та піклування не були здійсненні виходи за місцем фактичного проживання дитини сироти та його опікуна АДРЕСА_3 .
В матеріалах справи міститься Акт обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_2 від 03.06.2025 року , з яркого вбачаєтеся , що ОСОБА_2 за даною адресою не поживає з липня 2020 року, але зареєстрований за даною адресою з 2012 року та має право на проживання.
ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 ні коли не проживав.
Суд критично оцінює позицію відповідача , яка зводиться до того , що за адресою реєстрації неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), виходячи з загальної площі будинку (64,5 кв. м.) та всіх зареєстрованих там п'яти осіб, на кожного приходиться по 12,9 кв.м - що є достатньою нормою для проживання, з оглядом на затверджені норми проживання в 7кв.м на одну особу постановою Виконкому Миколаївської обласної Ради № 4 від 23.01.1992 року., а від так неповнолітній ОСОБА_2 не потребує поліпшення житлових умов , а від так Рішення про відмову в постановці на квартирний облік прийнято правомірно.
Так при прийнятті Рішення Відповідач дійшов хибних висновків , що неповнолітній ОСОБА_2 не потребує поліпшення житлових умов.
Відповідачеві достеменно було відомо , що неповнолітній ОСОБА_2 фактично не мешкає за місцем реставрації. А фактично мешкає з опікуном за адресою АДРЕСА_3 .
Неповнолітній не може бути знятий з реєстрації самостійно або за бажанням власників помешкання де зареєстрований ( АДРЕСА_2 ), а від так з моменту реєстрації по час настання повноліття ОСОБА_3 має бути зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ., та формально до моменту зняття з реєстрації має право на проживання.
Власники будинку за адресою АДРЕСА_2 не є опікунами ОСОБА_13 .
З Урахуванням захворювання неповнолітній ОСОБА_2 не може самостійно проживати та обслуговувати себе , а віт так він повинен бути під постійним наглядом опікуна ОСОБА_1 та проживати разом зі своїм опікуном, який не має права на проживання за адресою АДРЕСА_2 .
У ОСОБА_2 та у ОСОБА_1 відсутнє законне право на проживання та користування житловою площею за адресою АДРЕСА_3 ., де вони на теперішній час проживають.
З урахуванням фактичних обставин справи , суд вважає , що посилання Відповідача на постановою Виконкому Миколаївської обласної Ради № 4 від 23.01.1992 року є не доречним.
На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку , що у неповнолітньої дитини ОСОБА_2 інваліда з дитинства , сироти є всі законні підставі для постановки на квартирний облік.
Щодо позиції відповідача , про непідсудність даного спору адміністративній юрисдикції , суд вважає за необхідне зазначити , що оскільки предметом спору є протиправність прийняття Рішення суб'єктом владних повноважень та оскарження прийнятого Рішення суб'єктом владних повноважень , то з оглядом на положення п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судом поширюється на такі публічно-правові спори.
У своїх рішеннях Верховинний суд України неодноразово вказував, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку не виконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
З огляду на правовий статус неповнолітнього ОСОБА_13 , як особи із числа дітей позбавлених батьківського піклування, дитини -інваліда дитинства, дитини , яка постраждала в наслідок війни, зважаючи на обов'язок державних органів щодо захисту дітей-сиріт, суд приходить висновку , що п. 5 Рішення Виконавчого комітету ММР № 173 від 24.01.2024 рокує протиправним та належить скасуванню.
З метою захисту порушеного права, суд вважає правомірним та допустимим зобов'язати відповідача вчинити дії щодо взяття неповнолітнього ОСОБА_13 (2007 року народження) на соціальний квартирний облік при виконавчому комітеті Миколаївської міської ради позачергово з часу досягнення останніми 16-річного віку, як особу, яка потребує поліпшення житлових умов з урахуванням пільг встановлених для осіб з числа дітей - сиріт.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього інваліда дитинства ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Миколаївського міської Ради, за участю третьої особи на боці Позивача без заявлення позовних вимог на предмет спору Служби у справах дітей адміністрації Інгуського району Миколаївської ММР - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати п. 5 Рішення Виконавчого комітету ММР № 173 від 24.01.2024 р.
3. Зобов'язати Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54005, ідентифікаційний код 04056612) взяти ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на соціальний квартирний облік при виконавчому комітеті Миколаївської міської ради позачергово з часу досягнення останніми 16-річного віку, як особу, яка потребує поліпшення житлових умов з урахуванням пільг встановлених для осіб з числа дітей - інвалідів дитинства, дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 26.06.2025 р.
Суддя Н.В. Лісовська