26 червня 2025 р. № 400/1491/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А. з розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаПенсійного Фонду України, вул. Бастіонна, 9,м. Київ,01104,
провизнання протиправним та скасування рішення від 21.01.2025 року № 2976-67676/Б-03/8-2800/25; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України від 21.01.2025 № 2976-67676/Б-03/8-2800/25 «Про відмову в переведенні пенсії з виду на вид», прийнятого за результатом розгляду заяви від 15.0.2024;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.10.2024 та здійснити розрахунок і виплату пенсії за віком позивачу із застосуванням середньої заробітної плати за 2020 - 2022 роки в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він пенсіонер державної податкової служби з 22.04.2002 року, отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723. Через отримання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 948010152187 від 18.03.2019 щодо переведення позивача з пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» на пенсію відповідно до Закону № 1058 без повідомлення позивача, яке на думку позивача є неправомірним, позивач 15.10.2024 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою. У заяві позивач просив вирішити питання щодо переведення пенсії призначеної в перше відповідно до Закону № 3723 на пенсію згідно з Законом № 1058, розмір якої обчислити із застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2020 -2022 роки. Однак, відповідач, також як і Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняв протиправне рішення. Позов просить задовольнити в повному обсязі.
Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 24.02.2024.
Ухвалою від 12.03.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що Головні управління та Пенсійний фонд України є різними самостійними юридичними особами з різною юрисдикцією та компетенцією. Функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями територіальних органів Фонду. Тому, вимоги Позивача, а саме: «Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву Позивача вiд 15.10.2024 року та здiйснити розрахунок i виплату пенсії за віком Позивачу із застосуванням середньої заробітної плати за 2020- 2022 роки в середньому на одну застраховану особу в цiлому по Україні з урахуванням вже отриманих сум пенсiї» не ґрунтуються на нормах матеріального права та виходять за межі повноважень Пенсійного фонду України. Пенсійним фондом України не приймалося рішення з питань пенсійного забезпечення Позивача. Щодо розгляду заяви позивача, то відповідач зазначив, що листом Пенсійного фонду України від 22.01.2025 № 2976-67676/Б-03/8-2800/25 (доданий до позову) Позивачу надано відповідь із відповідними роз'ясненнями: щодо застосування Закону України «Про державну службу» в різних його редакціях, пункту 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», а також проведено аналіз розміру пенсії заявника. Враховуючи зазначене, відповідь Пенсійного фонду України надана виходячи із правового регулювання питання, заявленого у зверненні, та дискреційних повноважень територіальних органів Фонду, що само по собі, як і незгода Позивача з відповіддю, не може слугувати підставою для висновку про протиправність дій Фонду. Лист Пенсійного фонду України від 22.01.2025 № 2976-67676/Б-03/8-2800/25 не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні КАС України, оскільки цей лист є відповіддю на звернення і має інформаційно - роз'яснювальний характер.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив обґрунтування відповідача та повністю підтримав позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач 15.10.2024 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою в якій він просив, зокрема: вирiшити питання щодо переведення його пенсії, призначеної вперше по ЗУ № 3723 на пенсiю по ЗУ № 1058 згiдно вимог ч.3 ст.45, розмiр якої обчислити по формулам ст. ст. 40,42 цього закону, iз застосуванням середньої заробiтної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки.
Листом від 22.01.2025 № 2976-67676/Б-03/8-2800/25 відповідач надав відповідь із відповідними роз'ясненнями: щодо застосування Закону України «Про державну службу» в різних його редакціях, пункту 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», а також проведено аналіз розміру пенсії заявника.
Позивач вважаючи лист відповідача протиправним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління (п. 7 Положення № 280).
Відповідно до абз. 4 п. 14 Положення № 280 Пенсійний фонд України є самостійною юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках.
Згідно з п.п 3 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21.12.2022 № 28-2), Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема: призначення (перерахунок) і виплату пенсій.
Відповідно до п. 12 Положення № 28-2 Головне управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
З огляду на зазначене, Головні управління та Пенсійний фонд України є різними самостійними юридичними особами з різною юрисдикцією та компетенцією. Функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями територіальних органів Фонду.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18.05.2022 у справі № 640/19528/19 зазначив, що Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії.
Відповідно до пп. 17 п. 4 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України.
Закон України «Про звернення громадян» передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Пенсійного фонду України з заявою, в якій він просив, зокрема: вирiшити питання щодо переведення його пенсії, призначеної вперше по ЗУ № 3723 на пенсiю по ЗУ № 1058 згiдно вимог ч.3 ст.45, розмiр якої обчислити по формулам ст. ст. 40,42 цього закону, iз застосуванням середньої заробiтної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки.
Листом від 22.01.2025 № 2976-67676/Б-03/8-2800/25 відповідач надав відповідь із відповідними роз'ясненнями, а саме: щодо застосування Закону України «Про державну службу» в різних його редакціях, пункту 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», а також проведено аналіз розміру пенсії заявника.
Суд ознайомився зі змістом листа та з урахуванням того, що Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії надав обґрунтовану відповідь позивачу. Тому, у суду відсутні підстави для визнання її протиправною. Крім того, суд звертає увагу, що лист Пенсійного фонду України від 22.01.2025 № 2976-67676/Б-03/8-2800/25 не є рішенням «Про відмову в переведенні пенсії з виду на вид», як помилково вважає позивач, а є відповіддю на звернення.
Також, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.10.2024 та здійснити розрахунок і виплату пенсії за віком позивачу із застосуванням середньої заробітної плати за 2020 - 2022 роки в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з урахуванням вже отриманих сум пенсії, адже як вже зазначалось судом вище по тексту, Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії.
Крім того, судом враховано, що позивач вже звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведенням перерахунку із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року його звернення за призначенням пенсії (2020 - 2022 рр.).
Листом від 08.09.2023 року відповідач повідомив, що з 01.03.2019 року його переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з доцільністю та відмовлено у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки.
Зазначену відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області позивач оскаржив до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 400/12000/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014 - 2016 роки при призначені ОСОБА_1 пенсії за віком у 2023 році; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року його звернення за призначенням пенсії (2020 - 2022 рр.) та здійснити її виплату з 25 серпня 2023 року з урахуванням різниці виплачених за цей період сум.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Пенсійного Фонду України (вул. Бастіонна, 9,м. Київ,01104 00035323) про визнання протиправним та скасування рішення від 21.01.2025 року № 2976-67676/Б-03/8-2800/25; зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя І. А. Устинов