справа №380/412/25
26 червня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в підтвердженні факту перебування в полоні та видачі довідки про перебування позивача у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року №55;
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати довідку про перебування позивача у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року №55.
Посилається на те, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив, що під час проходження військової служби безпосередньо брав участь в антитерористичній операції поблизу АДРЕСА_1 в період з 16.06.2014 року по 08.08.2014 року, в ході якої його було взято у полон. Вказав, що перебував у полоні орієнтовно п'ять днів, до 08.08.2014 року, однак відсутній у списках осіб, які були захоплені в полон та перебували у заручниках в районі проведення антитерористичної операції в період її проведення. 29.11.2024 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати довідку про перебування позивача у полоні (місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України) в період з 03.08.2014 року по 08.08.2014 року, однак у відповідь отримав відмову. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що з наданих позивачем документів не вбачається за можливе надати запитувану довідку. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 15.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.11.2014 року №10/40, позивач в період з 16.06.2014 року по 08.08.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції поблизу н.п.Червонопартизанськ Луганської області.
29.11.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати довідку про перебування позивача у полоні (місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України) в період з 03.08.2014 року по 08.08.2014 року.
Листом відповідача від 13.12.2024 року №03.3/І-15435/17275 відмовлено позивачу у наданні запитуваної довідки з підстав неподання передбачених п.6 Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року №55, документів.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови в підтвердженні факту перебування його в полоні та видачі відповідної довідки, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», дія цього Закону поширюється на громадян України: яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року.
Частиною 5 ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» визначено, що для цілей цього Закону держава-агресор, її органи, підрозділи, формування, інші утворення означають державу, яка у будь-який спосіб окупувала частину території України або яка вчиняє агресію проти України, визнану в установленому порядку державою-агресором або державою-окупантом, збройні формування такої держави, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих силовим відомствам держави-агресора, іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані державою-агресором, а також окупаційною адміністрацією держави-агресора, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні державі-агресору самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону є такі документи: 1) заява особи або її законного представника, або члена сім'ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України; 2) один із таких документів: а) довідка Міністерства оборони України, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, утвореним відповідного законів України, або правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, оформлена за зразком та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України, про те, що військовослужбовець або інша особа, визначена пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону, перебуває (перебувала) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, або інтернована у нейтральних державах; б) документ, що підтверджує участь особи як члена добровольчого загону (формування) в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку перебування в місцях несвободи, або інтернована у нейтральних державах; 3) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи); 4) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.
Відповідно до підпункту «а» п.2 ч.1, п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» та абз.3 ч.4 ст.20 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Кабінет Міністрів України видав постанову від 20.01.2023 року №55 «Про затвердження Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах» (далі - Порядок №55).
Згідно з абз.1 п.2 цього Порядку, довідка оформляється, зокрема: громадянам України з числа осіб, яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 р. за зразком згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. №55 «Про затвердження Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах».
За змістом положень п.3 Порядку №55, для отримання довідки особа звертається особисто або через законного представника чи члена сім'ї із заявою в довільній формі про видачу відповідної довідки до Міноборони, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до закону військового формування чи органу, що належить до складу сил безпеки і сил оборони України.
Заява може бути подана в електронній або в паперовій формі.
У заяві або листі Українського національного центру розбудови миру обов'язково зазначаються військове (спеціальне) звання (у разі наявності) особи, його прізвище, ім'я, по батькові (у разі наявності), спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), військове формування чи правоохоронний або інший державний орган (із зазначенням структурного підрозділу, якщо така інформація відома особі), у штаті (штатному розписі) якого перебувала особа на момент позбавлення особистої свободи, період перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування у нейтральних державах. У разі відсутності у заяві зазначених відомостей особі, яка подала таку заяву, довідка не оформляється, про що їй повідомляється письмово.
До заяви або листа Українського національного центру розбудови миру додається копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, єДокумента або довідка про подання документів для оформлення паспорта громадянина України, видана центром надання адміністративних послуг, державним підприємством, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремленим підрозділом, територіальним органом або територіальним підрозділом ДМС за формою згідно з додатком 3 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст.2296; 2015 р., №70, ст.2312; 2022 р., №55, ст.3246), для осіб, яких ідентифіковано за відомостями Єдиного державного демографічного реєстру або відомчої інформаційної системи ДМС.
Довідка оформляється протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви (п.4 Порядку №55).
Підставою для оформлення довідки зазначається заява особи або лист Українського національного центру розбудови миру з датою і номером реєстрації, а також документ (відповідне повідомлення, офіційна інформація, списки осіб тощо) з його реєстраційними даними, який підтверджує факт перебування особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах (п.6 Порядку №55).
Як видно з матеріалів справи, предметом спору є відмова відповідача у наданні позивачу довідки про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України в період з 03.08.2014 року по 08.08.2014 року з підстав неподання останнім передбачених п.6 Порядку №55 документів.
Даючи оцінку спірним діям відповідача, суд вважає, що такі відповідають критеріям правомірності повідки суб'єкта владних повноважень, адже вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» та Порядком оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах.
При цьому, суд не приймає до уваги надані позивачем «показання свідків», оскільки Порядком №55 чітко визначено документи, які підтверджують факт перебування особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, а саме: відповідне повідомлення, офіційна інформація, списки осіб тощо. Натомість, такі позивачем не надані.
Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
Більше того, адміністративний суд не встановлює факти, що мають юридичне значення, його завданням є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.