справа №380/5384/25
26 червня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області до Турківської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
Керівник Самбірської окружної прокуратури Львівської області звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Турківської міської ради Самбірського району Львівської області щодо невжиття заходів до розроблення, виготовлення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця - м.Турка Самбірського району Львівської області;
- зобов'язати відповідача вжити заходів щодо розроблення, виготовлення та затвердження у визначеному законом порядку історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця - м.Турка Самбірського району Львівської області.
Посилається на те, що 26.07.2001 року з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України Кабінетом Міністрів України видано постанову №878, якою затверджено Список історичних населених місць України. Зазначив, що до цього Списку включено м.Турка Львівської області (дата заснування або перша писемна згадка - 1431 рік), однак, як вказано прокурором, станом на момент звернення до суду з даним позовом, історико-архітектурний опорний план м.Турка у визначеному законом порядку не розроблений та не затверджений. Зазначена бездіяльність відповідача, на думку прокурора, є протиправною, що дає йому підстави набувати статус позивача та представляти інтереси держави у суді.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що починаючи з 2023 року, Турківською міською радою було вчинено ряд послідовних, формально закріплених дій щодо реалізації обов?язку з розроблення історико-архітектурного опорного плану, а саме: 31.01.2024 року - прийнято рішення №2558, яким затверджено Програму розроблення історико-архітектурного опорного плану м.Турка на 2024 рік; 10.05.2024 року - прийнято рішення №2711 «Про розроблення історико-архітектурного опорного плану м.Турка», яким визначено замовника (виконавчий комітет), координуючий відділ, обсяг фінансування (1,5 млн грн), механізм реалізації через закупівлю; підготовлено проект бюджету на 2025 рік з наміром врахування витрат на розробку історико-архітектурного опорного плану; скеровано звернення до спеціалізованих суб?єктів господарювання щодо надання пропозицій та попередніх кошторисів. Враховуючи викладене, вважає, що відсутня «повна бездіяльність», тобто невиконання міською радою обов'язку, покладеного законом. Крім того, вказав, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з 24.02.2022 року в державі діє правовий режим воєнного стану. У зв?язку із цим, Турківська міська рада, виконуючи вимоги ст.19 Конституції України (діяти лише у межах повноважень і у спосіб, визначений законом), змушена була: змінити пріоритетність бюджетного фінансування; протягом 2023-2024 років значну частину коштів спрямовувати на потреби ЗСУ, ТРО, забезпечення мобілізованих мешканців громади технікою, транспортом, обладнанням; в окремих випадках такі рішення ухвалювалися на вимогу обласної військової адміністрації і на запити військових частин. Отже, на думку відповідача, наявні об?єктивні форс-мажорні обставини, які не дозволили вчасно реалізувати Програму у повному обсязі. просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 24.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №878, м.Турка Львівської області (дата заснування або перша писемна згадка - 1431 рік) включено до Списку історичних населених місць України.
01.02.2024 року окружною прокуратурою направлено запит в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» до Турківської міської ради про надання інформації з приводу стану розроблення і затвердження історико-архітектурного опорного плану м.Турка.
Листом відповідача від 20.02.2024 року №381-02.17 повідомлено про те, що рішенням сесії Турківської міської ради №2558 від 31.01.2024 року затверджено Програму «Про розроблення історико-архітектурного опорного плану м.Турки».
У подальшому, листом відповідача від 12.09.2024 року №1561-02.17 повідомлено про те, що загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, складає 1,5 млн.грн. Крім того, повідомлено, що на засіданні сесії Турківської міської ради прийнято рішення №2711 від 10.05.2024 року «Про розроблення історико-культурного опорного плану міста Турки Самбірського району Львівської області». Указом Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан в Україні, та передбачено тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, що, необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Пріоритетним, враховуючи закінчення бюджетного року, є виділення коштів з бюджету міської ради для забезпечення належного матеріально-технічного стану ЗСУ ти сил ТРО, у яких несуть службу жителі нашої громади. Тому на даний час у бюджеті Турківської міської ради відсутні кошти для розроблення історико-архітектурного опорного плану м.Турки. Однак, при затвердженні бюджету міської ради на 2025 рік буде розглянуте питання щодо фінансування робіт по розробленню історико-архітектурного опорного плану м.Турки.
Листами відповідача від 30.01.2025 року №192.02-17 та від 18.02.2025 року №337.02-17 повідомлено, серед іншого, що: відповідно до підп.4.1 п.4 ДБН Б.2.2-3:2021 «Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного пункту», історико-архітектурний опорний план виконують у складі генерального плану населеного пункту для всіх населених пунктів що занесені до Списку історичних населених місць України; оскільки історико-архітектурний опорний план м.Турка не розроблений, відповідно, не вживались заходи щодо його затвердження та погодження; виконавчий комітет Турківської міської ради не є окремою юридичною особою; Турківською міською радою не приймалися рішення про замовлення історико-архітектурного опорного плану м.Турка; Турківською міською радою не приймалися рішення про надання дозволу на затвердження історико-архітектурного опорного плану м.Турка; прийнято рішення Турківської міської ради №1920 від 28.02.2019 року «Про затвердження концепції генерального плану м.Турка»; межі та режим використання історичного ареалу м.Турка не затверджувався, оскільки історичний ареал м.Турка не розроблявся.
Посилаючись на нерозроблення та незатвердження історико-архітектурного опорного плану міста, прокурор подав до суду цей позов, вважаючи, що Турківська міська рада допустила бездіяльні
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Конституція України встановлює, що культурна спадщина охороняється законом (частина четверта статті 54); держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами (частина п'ята статті 54); кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст.66).
19.09.2013 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства, підписану Україною 31.10.2007 року, шляхом прийняття Закону України від 19.09.2013 року №581-VII.
У преамбулі Закону України від 08.06.2000 року №1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-III) передбачено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Таким чином, Закон №1805-III закріпив основи охорони культурної спадщини в Україні, визначивши, що об'єкти культурної спадщини на території України охороняються державою, і встановив пріоритетність цього завдання для суб'єктів владних повноважень.
У ч.4 ст.32 Закону №1805-III передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України.
У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал.
Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Такий Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 року №926 (тут і далі - Порядок №926 у редакції, чинній до 11.01.2025 року). Зазначений Порядок визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.
Історико-архітектурний опорний план - науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI), містить відомості про об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території (підп.12 п.2 Порядку №926).
Науково-проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали історико-архітектурного опорного плану, в яких містяться результати проведення наукових досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення і якими визначаються наявність, розташування, характеристики об'єктів нерухомої культурної спадщини, їх територій та зон охорони, межі історичних ареалів (підп.16 п.2 Порядку №926).
Історико-архітектурні опорні плани з визначенням меж історичних ареалів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, розробляються одночасно із генеральними планами та включаються до комплексного плану як невід'ємні складові генеральних планів відповідних населених пунктів (підп.23 п.2 Порядку №926).
Отже, історико-архітектурний опорний план є обов'язковою складовою генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць, і розробляється як його невід'ємний розділ відповідно до Закону №3038-VI, який входить до переліку містобудівної документації поряд із комплексним планом просторового розвитку територіальної громади та детальним планом території.
Основна мета історико-архітектурного опорного плану - захист традиційного характеру середовища історичного населеного місця, тобто збереження його історично успадкованого вигляду та об'ємно-просторової структури. План слугує інструментом для встановлення обмежень господарської діяльності в межах історичних ареалів, що допомагає запобігати руйнуванню чи спотворенню цінних історичних і культурних об'єктів.
Статтею 25 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Затвердження містобудівної документації є виключною компетенцією міської ради (п.42 ч.1 ст.26 Закон №280/97-ВР).
Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують організацію розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (ч.1 ст.8 Закону №3038-VI).
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №3038-VI додатково визначено, що фінансування робіт з планування території, що включає розроблення науково-проєктної документації, здійснюється за рахунок місцевого бюджету або інших джерел.
Згідно з п.35 Порядку №926, виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.
Відповідно до п.41 Порядку №926, розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, оновлення та внесення змін до неї здійснюється трьома організаційними етапами: підготовчий, основний, завершальний, які реалізуються у послідовності, визначеній пунктами 42-44 цього Порядку.
На підготовчому етапі (п.42 Порядку №926) виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (замовник), зокрема: приймає рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні та оприлюднює його; забезпечує доступ до чинних кадастрів і реєстрів або їх взаємодію з інформаційною системою; отримує відомості про державні інтереси та інтереси суміжних громад (для комплексних і генеральних планів); формує перелік раніше розробленої містобудівної документації та документів державного планування (концепції, стратегії, програми тощо); складає перелік затверджених документів із землеустрою, планування та використання земель; формує перелік намірів суб'єктів містобудівної діяльності; інформує громадськість про початок розроблення планів, порядок і строки подання пропозицій та розміщує інформацію про отримані пропозиції від фізичних і юридичних осіб; проводить громадське обговорення з формування завдання на розробку комплексного плану та тендерні закупівлі.
Основний етап розроблення містобудівної документації (п.43 Порядку №926) включає, зокрема: надання замовником розробнику вихідних даних та цифрової картографічної основи в системі координат УСК-2000; проведення розробником обробки та аналізу даних; розроблення історико-архітектурного опорного плану під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України; розроблення містобудівної документації розробником відповідно до завдання; врахування під час розроблення державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад та проєктних рішень містобудівної документації, положень та рішень документів державного планування, і надання пропозицій щодо проєктних показників.
Завершальний етап розроблення містобудівної документації (п.44 Порядку №926) включає: подання замовником проєкту на експертизу відповідно до порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №548 «Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації»; погодження розробником проєкту містобудівної документації; подання замовником проєкту на затвердження сільській, селищній, міській раді; внесення розробником даних до Державного земельного кадастру та отримання витягів; розгляд і затвердження проєкту місцевою радою; забезпечення виконавчим органом місцевої ради доступу до матеріалів затвердженої містобудівної документації, окрім інформації з обмеженим доступом.
Поділ повноважень між виконавчим органом (як замовником) та міською радою (як органом, що затверджує) не знімає відповідальності за результат у разі відсутності будь-якої ланки дій. Відсутність ініціативи з боку виконавчого органу щодо організації нових процедур закупівлі, а також відсутність розгляду і затвердження навіть частково розроблених матеріалів міською радою свідчить про системну, а не формальну бездіяльність у межах зобов'язання з розроблення містобудівної документації, передбаченого у ст.ст.8, 10 Закону №3038-VI та п.п.35, 41-44, 59 Порядку №926.
Таким чином, організаційні дії щодо розроблення містобудівної документації (надання даних, закупівлі, експертиза, погодження тощо) здійснює виконавчий орган сільської, селищної та міської ради як замовник, а відповідна рада як орган з виключною компетенцією (п.42 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР) розглядає та остаточно затверджує проєкт містобудівної документації.
Відповідно до підп.14 п.42 Порядку №926, для генеральних планів населених пунктів, що віднесені до Списку історичних населених місць України, завдання на розроблення містобудівної документації має містити завдання на розроблення (внесення змін до) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту, оформлене відповідно до державних будівельних норм та інших норм законодавства.
Тобто, історико-архітектурний опорний план розробляється за окремим завданням, яке є складовою частиною завдання на розроблення генерального плану населеного пункту.
Зазначені в історико-архітектурному опорному плані відомості є підставою для встановлення обмежень у використанні земель та враховуються під час розроблення планувальних рішень.
Рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради (п.п.54-55 Порядку №926).
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це невчинення цим суб'єктом конкретних дій, які він зобов'язаний був вчинити відповідно до закону чи іншого нормативно-правового акта. Такі дії входять до компетенції суб'єкта, є об'єктивно необхідними та реально здійсненними, але фактично не виконуються.
Суд враховує, що даний позов подано в інтересах держави, що зумовлено не лише формальним невиконанням обов'язку, але й наявністю суспільно значущого інтересу в охороні історичного середовища м.Турка Львівської області. Такий інтерес підтверджується включенням у 2001 році міста до Списку історичних населених місць України, прийняттям місцевих програм, у яких передбачено необхідність створення відповідної містобудівної документації, а також тривалим невиконанням цих програм. Відсутність належних заходів із боку органу місцевого самоврядування може свідчити про реальну загрозу втрати історико-культурної спадщини, чим прокурор, власне, і обґрунтовує підстави для звернення до суду з цим позовом.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17) та від 01.04.2021 року у справі №9901/183/20 висловила правову позицію про те, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо лише факту несвоєчасного виконання обов'язків. Потрібно враховувати конкретні причини, умови та обставини, що призвели до невиконання чи порушення строків виконання обов'язкових дій. Важливими є юридична сутність, значущість, тривалість і межі бездіяльності. Строки самі по собі, без прив'язки до конкретної правової ситуації, фактів, умов і обставин, не мають юридичного значення, оскільки правовий сенс проявляється лише у взаємозв'язку з подіями чи діями, для яких вони встановлені.
Рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймала відповідна сільська, селищна, міська рада відповідно до п.54 Порядку №926 (у редакції, чинній до 11.01.2025 року). Водночас сільська, селищна, міська рада також приймає рішення про виділення фінансування на розроблення історико-архітектурного опорного плану, оскільки до виключних повноважень рад належить затвердження місцевого бюджету та виділення коштів на виконання програм і проєктів, зокрема тих, що стосуються містобудівної діяльності (ст.26 Закону №280/97-ВР).
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради є замовником розроблення містобудівної документації (п.35 Порядку №926), проте рішення про виділення бюджетних коштів на такі цілі приймає саме рада як орган, що затверджує місцевий бюджет та прийняття рішень щодо передачі коштів.
Таким чином, незважаючи на те, що виконавчий орган сільської, селищної, міської ради здійснює організаційні заходи як замовник відповідно до п.35 Порядку №926, вирішальне значення для забезпечення фактичної розробки історико-архітектурного опорного плану має рішення відповідної ради про розроблення опорного плану і рішення про виділення необхідного фінансування з місцевого бюджету та подальше затвердження розробленої документації відповідно до п.42 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР.
Суд встановив, що рішенням сесії Турківської міської ради №2558 від 31.01.2024 року затверджено Програму розроблення історико-архітектурного опорного плану м.Турки. У подальшому, відповідачем прийнято рішення №2711 від 10.05.2024 року «Про розроблення історико-культурного опорного плану міста Турки Самбірського району Львівської області». Проте, як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, жодного фінансування на ці цілі з міського бюджету не виділялося.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень мав чіткий обов'язок забезпечити розроблення історико-архітектурного опорного плану як складової містобудівної документації відповідно до вимог ст.8 Закону №3038-VI, п.43 Порядку №926; такий обов'язок є реально здійсненним, враховуючи наявність бюджетних механізмів та організаційних повноважень ради.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.05.2025 року у справі №460/5285/24.
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що воєнний стан, введений в Україні з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, спричинив обмеження фінансування, що нібито унеможливило виконання обов'язку, та зазначає, що частково вжив заходів для розроблення історико-архітектурного опорного плану.
Даючи оцінку вказаному, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні переконливі докази, які б свідчили про об'єктивну неможливість виділення коштів на розроблення містобудівної документації через фінансові обмеження, пов'язані саме із воєнним станом.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що Турківська міська рада, маючи виключні повноваження щодо затвердження місцевого бюджету та виділення коштів на містобудівні проєкти відповідно до ст.26 Закону №280/97-ВР, не виконала покладених на неї обов'язків. Відсутність фінансування та невжиття організаційних заходів підтверджують протиправний характер бездіяльності. Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як наслідок, обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 52, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Турківської міської ради Самбірського району Львівської області щодо невжиття заходів щодо розроблення, виготовлення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця - м.Турка Самбірського району Львівської області.
Зобов'язати Турківську міську раду Самбірського району Львівської області (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 62, м.Турка, Самбірський район, Львівська область, 82500; код ЄДРПОУ: 04056026) вжити заходів щодо розроблення, виготовлення та затвердження у визначеному законом порядку історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця - м.Турка Самбірського району Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.