справа№380/7268/25
24 червня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області № 133850011262 від 20.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» зарахувавши до стажу державної служби період роботи в територіальних органах Держфінінспекції та в органах державної податкової служби:
- з 04.08.1980 року по 17.08.1982 року - 02 роки 00 місяців 13 днів в Бориславському міськфінвідділі;
- з 23.12.1993 року по 30.05.2012 року - 18 років 05 місяців 07 днів в органах державної податкової служби;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 з 14.03.2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України “ Про державну службу “ з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.03.2025 року № 42-13-01-10-21 та від 14.03.2025 року № 43-13-01-10-21.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 14.03.2025 звернулася до Відповідача 1 із заявою про призначення пенсії як державному службовцю, оскільки її стаж державної служби складає 20 років 05 місяців 20 днів. Проте, рішенням Відповідача 2 від 20.03.2025 № 133850011262, прийнятим за принципом екстериторіальності, їй було відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця. Підставою для відмови стало незарахування до стажу державної служби періодів роботи в територіальних органах Держфінінспекції та в органах державної податкової служби, оскільки на цих посадах їй присвоювались спеціальні звання.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона суперечить нормам Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1994 року № 283, Податковому кодексу України та сталій практиці Верховного Суду. На думку Позивача, вона має необхідний стаж державної служби (понад 20 років) та страховий стаж, а відтак має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.
Ухвалою від 17 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачам було запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали подати суду відзив на позовну заяву.
30 квітня 2025 року до суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому Відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову.
Відзив мотивовано тим, що оскільки посадовим особам контролюючих органів згідно зі ст. 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, а тому робота на цих посадах не зараховується до стажу державної служби.
Також зазначено, що станом на 01.05.2016 Позивач не працювала на посадах державної служби. Враховуючи викладене, Відповідач 2 вважає оскаржуване рішення правомірним.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, що підтверджується довідкою системи «Електронний суд» про доставку ухвали від 17.04.2025, своїм правом на подання відзиву не скористалося.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком, призначеної на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14 березня 2025 року Позивач, реалізуючи своє право на соціальний захист, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач 1) із заявою про переведення її з пенсії за віком, що призначена на загальних підставах, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. Разом із заявою подані документи, що підтверджують стаж та заробітну плату, зокрема трудова книжка та довідки про заробітну плату.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, та з урахуванням впровадженого в системі Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності, заява Позивача разом із доданими документами була передана для опрацювання та прийняття рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Відповідач 2).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 133850011262 від 20 березня 2025 року Позивачу було відмовлено у переводі на пенсію державного службовця.
Вказане рішення мотивоване тим, що періоди роботи Позивача на посадах, на яких їй присвоювалися спеціальні звання (зокрема, інспектора податкової служби), не можуть бути зараховані до стажу державної служби, що дає право на відповідний вид пенсії.
Відповідач 2 дійшов висновку, що оскільки посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, то їхні посади не належать до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ.
Як наслідок, на думку Відповідача 2, Позивач не має необхідного 20-річного стажу державної служби станом на 01.05.2016, що є обов'язковою умовою для збереження права на призначення пенсії за нормами Закону № 3723-ХІІ.
Згідно із записами, що містяться у трудовій книжці Позивача серії НОМЕР_2 , до її трудового стажу, серед іншого, входять такі періоди роботи:
з 04 серпня 1980 року по 17 серпня 1982 року на посадах у Бориславському міському фінансовому відділі, що є територіальним органом тогочасної контрольно-ревізійної служби (Держфінінспекції). Тривалість цього періоду становить 2 роки 13 днів.
з 23 грудня 1993 року по 30 травня 2012 року на посадах в органах державної податкової служби. Тривалість цього періоду становить 18 років 5 місяців 7 днів.
Загальний страховий стаж Позивача, що підтверджується записами трудової книжки та даними системи персоніфікованого обліку, з урахуванням періодів отримання допомоги по безробіттю, становить понад 42 роки.
Вважаючи рішення Відповідача 2 протиправним, таким, що порушує її конституційне право на належне пенсійне забезпечення, Позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою цієї ж статті визначено критерії, якими має керуватися суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Зокрема, суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом. Суд вважає, що оскаржуване рішення Відповідача 2 не відповідає цим критеріям.
Конституційні засади та міжнародно-правові стандарти соціального захисту.
Основоположні принципи правового порядку в Україні закріплені Конституцією України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно зі статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Це положення є фундаментальною гарантією стабільності правового статусу особи.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право не є декларативним, а покладає на державу позитивний обов'язок створювати та підтримувати ефективні механізми його реалізації.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 зазначено, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови та підриває принцип довіри особи до держави, що є складовою верховенства права.
Крім того, право на соціальне забезпечення закріплено у статті 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Україною, а також у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), яка зобов'язує держави підтримувати функціонування системи соціального забезпечення на задовільному рівні.
Застосування спеціального законодавства про державну службу та пенсійне забезпечення.
Пенсійне забезпечення державних службовців є складовою цього конституційного права і регулюється спеціальним законодавством. 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який змінив загальний підхід до пенсійного забезпечення держслужбовців, прирівнявши його до загальної системи, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, з метою захисту прав осіб, які значну частину свого трудового життя присвятили державній службі до реформи, законодавець передбачив перехідні положення, які гарантують збереження певних прав, що випливає із принципу захисту правомірних очікувань (legitimate expectations). Цей принцип, розроблений у практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справі «Пінеллі і Марамітті проти Італії»), означає, що якщо особа має обґрунтовані підстави очікувати на отримання певного блага на основі чинного законодавства, таке очікування підлягає захисту.
Так, пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII було визнано таким, що втратив чинність, попередній Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), однак було залишено в силі його статтю 37, яка встановлювала спеціальні умови пенсійного забезпечення.
Право скористатися цією статтею було збережено за особами, зазначеними у пунктах 10 і 12 цього ж розділу. Зокрема, пунктом 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом (тобто, на 01.05.2016) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Ключовим у даній справі є питання обчислення стажу державної служби Позивача станом на 01.05.2016. Відповідь на це питання міститься у пункті 8 розділу XI Закону № 889-VIII, який чітко встановлює: стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Це положення є гарантією від зворотної дії закону в часі та захищає набуті права, що відповідає статті 58 Конституції України.
Таким чином, для вирішення питання про наявність у Позивача необхідного 20-річного стажу державної служби станом на 01.05.2016, суд зобов'язаний застосовувати нормативно-правові акти, що діяли до цієї дати. Основним таким актом є Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).
Доводи Відповідача 2 про незарахування спірних періодів роботи до стажу державної служби є безпідставними та прямо суперечать положенням Порядку № 283.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку № 283 прямо передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів, зокрема, державної податкової та контрольно-ревізійної служби (Держфінінспекції).
Більше того, абзац четвертий пункту 2 Порядку № 283 розвіює будь-які сумніви щодо посад зі спеціальними званнями, встановлюючи, що до стажу державної служби зараховується час роботи на посадах в державних органах, на яких присвоюються спеціальні звання.
Посилання Відповідача 2 на положення Податкового кодексу України як на підставу для відмови є вибірковим та некоректним тлумаченням норм права. Дійсно, статтею 343.1 ПК України передбачено присвоєння спеціальних звань.
Однак, пунктом 342.4 статті 342 ПК України (у редакції, чинній на момент роботи Позивача) було прямо зазначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
А пункт 344.1 статті 344 ПК України встановлював, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу».
Отже, законодавство не лише не виключало посадових осіб податкових органів з числа державних службовців, а навпаки, прямо поширювало на них дію Закону "Про державну службу" в частині пенсійного забезпечення.
Позиція суду у даній справі повністю узгоджується з усталеною та послідовною практикою Верховного Суду. У численних постановах, зокрема від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, та у зразковій справі № 822/524/18 (постанова від 04.04.2018), Верховний Суд неодноразово доходив висновку, що періоди роботи в податкових та контрольно-ревізійних органах, в тому числі на посадах, де присвоювалися спеціальні звання, підлягають безумовному зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ігнорування Відповідачем 2 вказаної сталої судової практики є порушенням принципу правової визначеності, що є однією зі складових верховенства права.
Таким чином, відмова Відповідача 2 зарахувати до стажу державної служби Позивача періоди її роботи в Бориславському міськфінвідділі (02 роки 13 днів) та в органах державної податкової служби (18 років 5 місяців 7 днів) є протиправною, оскільки суперечить нормам Порядку № 283, Податкового кодексу України та ігнорує висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права.
Суд, керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріпленим у статті 9 КАС України, та оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 90 КАС України), здійснив арифметичний підрахунок та встановив, що сукупний стаж державної служби Позивача на зазначених посадах станом на 01.05.2016 складає 20 років 05 місяців 20 днів. Цей стаж перевищує 20 років, що є необхідною умовою для збереження права на призначення пенсії державного службовця згідно з пунктом 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII.
Судом також встановлено, що Позивач відповідає іншим обов'язковим критеріям: досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та має понад 42 роки загального страхового стажу, що значно перевищує мінімально необхідний.
Отже, на дату звернення із заявою (14.03.2025) Позивач мала всі передбачені законом умови для переведення на пенсію державного службовця. Рішення Відповідача 2 № 133850011262 від 20.03.2025 є протиправним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом останнім визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, рішенням якого відмовлено у призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо перерахунку позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за заявою позивача, яким у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.
Порушене право Позивача підлягає ефективному захисту шляхом зобов'язання компетентного пенсійного органу, яким у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, призначити та виплачувати пенсію з дня звернення, тобто з 14.03.2025, на підставі поданих довідок про заробітну плату.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки протиправне рішення, що оскаржується, було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню саме з цього відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 162, 241-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 133850011262 від 20 березня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, 23; код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу державної служби період роботи в територіальних органах Держфінінспекції та в органах державної податкової служби: - з 04.08.1980 року по 17.08.1982 року - 02 роки 00 місяців 13 днів в Бориславському міськфінвідділі; - з 23.12.1993 року по 30.05.2012 року - 18 років 05 місяців 07 днів в органах державної податкової служби.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, 23; код ЄДРПОУ 21366538) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» № 3723-ХІІ, починаючи з 14 березня 2025 року, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.03.2025 року № 42-13-01-10-21 та від 14.03.2025 року № 43-13-01-10-21, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
4. У задоволенні вимог до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, 23; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 24 червня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.