справа №380/8312/25
25 червня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу на суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій з 2015 року по день фактичної виплати 29.11.2019 року, індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 27.06.2022 року, з 01.03.2018 року по день фактичної виплати 21.03.2025 року;
- зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій з 2015 року по день фактичної виплати 29.11.2019 року, індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 27.06.2022 року та з 01.03.2018 року по день фактичної виплати 21.03.2025 року.
Посилається на те, що при нарахуванні та виплаті позивачеві заборгованості з грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення відповідачем не було застосовано положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, у зв'язку з чим позивач отримав вказане грошове забезпечення без компенсації, встановленої Законом. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Проте, як зазначив відповідач, позивач до Військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення не звертався, Військова частина НОМЕР_1 у такій виплаті не відмовляла, а отже його право суб'єктом владних повноважень не було порушено і звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того, посилається на пропуск позивачем строку зверенння до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 05.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.01.2019 року №3 старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - з 04.01.2019 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року у справі №1.380.2019.004830 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено повністю. Зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04.01.2019 року.
29.11.2019 року було здійснено зарахування на банківський рахунок позивача в сумі 23971,62 грн з призначенням платежу «заробітна плата», підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи скріншот з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2022 року у справі №380/14536/21 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. Зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, виплату здійснити із врахуванням виплачених сум.
27.06.2022 року було здійснено зарахування на банківський рахунок позивача в сумі 84346,14 грн з призначенням платежу «індексація грошового забезпечення згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2022 року у справі №380/14536/21», підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи скріншот з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 року у справі №380/1269/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено повністю. Зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4112 грн 90 коп. в місяць за період з 01.03.2018 року по 04.01.2019 року відповідно до абз.абз.4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням виплачених сум.
21.03.2025 року було здійснено зарахування на банківський рахунок позивача в сумі 41391,04 грн з призначенням платежу «індексація грошового забезпечення згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 року у справі №380/1269/24», підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи скріншот з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування передбаченої Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).
Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абз.2 ч.2 ст.2 Закону №2050-III).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформулював Верховний Суд України у постановах від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі №803/203/17, від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20, від 22.05.2025 року у справі №160/19149/23.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачеві:
- 29.11.2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року у справі №1.380.2019.004830 виплачено заборгованість по грошовій компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 по 2019 роки, у розмірі 23971,62 грн;
- 27.06.2022 року на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2022 року у справі №380/14536/21 виплачено заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року в розмірі 84346,14 грн;
- 21.03.2025 року на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 року у справі №380/1269/24 виплачено заборгованість по індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.01.2019 року в розмірі 41391,04 грн.
За таких обставин, суд приходить висновку, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати: грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 по 2019 роки по дату фактичної виплати - 29.11.2019 року; індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року по дату фактичної виплати - 27.06.2022 року; індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.01.2019 року по дату фактичної виплати - 21.03.2025 року.
Щодо доводів відповідача про передчасність позовних вимог в контексті того, що позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат індексації відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
Даючи оцінку вказаному, суд враховує, що норми Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до підприємства, установи чи організації за виплатою такої компенсації.
Аналіз положень ст.ст.1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку роботодавця) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі сум індексації грошового забезпечення) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Крім того, суд вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні вимог ст.7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами ст.ст.2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі - Західним регіональним управлінням, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості.
Відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ та не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Аналогічний підхід наведений Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 року в справі №560/8194/20.
Враховуючи досліджені судом фактичні дані в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача з приводу не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по дні фактичної виплати - 29.11.2019 року, 27.06.2022 року та 21.03.2025 року не відповідає визначеним у п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах. А тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.
Як наслідок, підлягають задоволенню також похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то суд враховує таке.
У постанові від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування ст.233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Зокрема, Судова палата зазначила, що ч.1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13.05.1997 року №1-зп, від 09.02.1999 року №1-рп/99, від 05.04.2001 року №3-рп/2001, від 13.03.2012 року №6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З урахуванням викладеного Судова палата констатувала:
1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022 року, та були припинені на момент чинності дії с.233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 року підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
2) з урахуванням п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01.07.2023 року.
Як зазначалось вище, згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону).
Вказаними положеннями закону встановлено обов'язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.04.2025 року у справі №560/10053/24, саме з датою виплати позивачу належного грошового забезпечення пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд враховує, що відповідач виплатив позивачу заборгованість з грошового забезпечення 29.11.2019 року (на виконання рішення суду у справі №1.380.2019.004830) та 27.06.2022 року (на виконання судового рішення у справі №380/14536/21). Отже, саме з цих дат позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Водночас, ураховуючи те, що виплата заборгованості за редакції ч.2 ст.233 КЗпП України, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, у вказаному випадку строки не застосовуються.
З огляду на це, відповідач помилково вважає, що застосуванню підлягає ч.1 ст.233 КЗпП у редакції, що набрала чинності з 19.07.2022 року.
Щодо виплати заборгованості на виконання судового рішення у справі №380/1269/24, то таке мало місце 21.03.2025 року, а, відтак, строк звернення до суду в цій частині не пропущено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми: грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за весь час затримки виплати з 2015 по 2019 роки по дату фактичної виплати - 29.11.2019 року; індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по дату фактичної виплати - 27.06.2022 року; індексації-різниці грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.03.2018 року по дату фактичної виплати - 21.03.2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми: грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за весь час затримки виплати з 2015 по 2019 роки по дату фактичної виплати - 29.11.2019 року; індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по дату фактичної виплати - 27.06.2022 року; індексації-різниці грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.03.2018 року по дату фактичної виплати - 21.03.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.