справа №380/22985/24
25 червня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2019 року, оформлене протоколом №188, в частині виключення з квартирного обліку Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 як такої, що втратила право перебування на квартирному обліку у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2019 року №183 в частині виключення з квартирного обліку Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 як такої, що втратила право перебування на квартирному обліку у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби Військової частини НОМЕР_1 , які потребують поліпшення житлових умов зі збереженням часу перебування на обліку в загальній черзі з дати первинної постановки на облік.
Посилається на те, що проходила військову службу у Збройних Силах України та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2019 року №60 її виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.03.2019 року. Зазначила, що 30.12.1999 року позивача було зараховано на квартирний облік Військової частини НОМЕР_1 . У подальшому, засіданням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2019 року, оформленим протоколом №188, позивача постановлено виключити з квартирного обліку Військової частини НОМЕР_1 як таку, що втратила право перебування на квартирному обліку у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України. Крім того, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2019 року №183 позивача виключено з квартирного обліку військової частини. Позивач вважає вказані рішення протиправними і такими, що порушують її право щодо забезпечення постійним житловим приміщенням, оскільки на момент звільнення мав вислугу на військовій службі більше 25 років, постійним або службовим житлом за час служби не забезпечувався, перебував на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_1 , тому підстави для зняття її з цього обліку не настали. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Військовою частиною НОМЕР_2 на підставі контракту про проходження військової служби та перебувала на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, за місцем несення служби у Військовій частина НОМЕР_2 . Вказав, що звільнення позивача з військової служби в запас та виключення у зв?язку із цим зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 в розумінні ст.40 Житлового кодексу України є припиненням трудових відносин з підприємством, установою, організацією з особою, яка перебуває на квартирному обліку за місцем роботи, а отже передбаченою цією ж нормою підставою для зняття особи з квартирного обліку. Враховуючи те, що позивача було звільнено з військової служби, житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 та командир Військової частини НОМЕР_2 діяли правомірно у відповідності до вищенаведених норм. У зв'язку із цим, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 18.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді від 04.12.2024 року позовну заяву залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 13.12.2024 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 року скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 11.03.2025 року.
Ухвалою суду від 17.03.2025 року прийнято до провадження вказану адміністративну справу.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , проходила військову службу у Збройних Силах України та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2019 року №60 її виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.03.2019 року.
30.12.1999 року позивача було зараховано на квартирний облік Військової частини НОМЕР_1 , підтвердженням чого є витяг з протоколу №16 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_3 .
03.04.2019 року Військовою частиною НОМЕР_1 проведено засідання житлової комісії та відповідно до протоколу №188 від 03.04.2019 року постановлено виключити позивача з квартирного обліку Військової частини НОМЕР_1 як таку, що втратила право перебування на квартирному обліку у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України.
Крім того, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2019 року №183 позивача виключено з квартирного обліку військової частини, як таку, що втратила право перебування на квартирному обліку у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з рішеннями відповідача щодо виключення її з квартирного обліку, а тому звернулася до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст.2 Закону № 2011-ХІІ).
Пунктом 1 ст.12 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абз.4 п.1 ст.12 Закону №2011-ХІІ).
Абзацом 1 п.9 ст.12 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року у справі №362/643/21 та Верховний Суд у постановах від 07.04.2021 року у справі №810/3772/17, від 20.09.2022 року у справі №380/18848/21, від 01.02.2024 року у справі №240/35627/21, від 17.07.2024 року у справі №480/2287/23 та від 11.03.2025 року у справі №320/10272/23.
Згідно ч.1 ст.9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до ст.ст.9, 43 ЖК України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
Згідно із ст.ст.48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.
На виконання приписів ст.12 Закону №2011-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081).
Пунктом 1 Порядку установлено, що він визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно з п.3 Порядку №1081, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (п.6 Порядку №1081).
Відповідно до п.29 Порядку №1081 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Пунктом 30 Порядку №1081 визначені випадки, за яких військовослужбовці знімаються з обліку, а саме: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).
Згідно з п.1 розділу ІІ «Організація роботи житлових комісій військових частин» Інструкції №380, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини).
Відповідно до п.2 розділу ІІ «Організація роботи житлових комісій військових частин» Інструкції №380, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами).
Житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (п.7 розділу ІІ «Організація роботи житлових комісій військових частин» Інструкції №380).
Питання, що виникають під час обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, урегульовані розділом VІ Інструкції №380.
Пунктом 1 цього розділу передбачено, що житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
На облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які: забезпечувалися під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони; мають житлову площу на праві власності, що відповідає нормам та вимогам законодавства для забезпечення громадян житлом, крім випадків забезпечення житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, - із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій; в інших випадках, передбачених законодавством (п.7 розділу VІ Інструкції №380).
Зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством (п.21 розділу VІ Інструкції №380).
Таким чином, аналіз зазначених норм закону дає підстави зробити висновок про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п.30 Порядку №1081.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач проходила військову службу у Збройних Силах України. Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2019 року №60, її вислуга складає понад 25 років.
Разом з тим, на час зарахування позивача у 1999 році на квартирний облік діяв наказ Міністерства оборони України №20 від 03.02.1995 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», який втратив чинність 10.11.2006 року, відповідно до п.13 якого військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання житла, за винятком: поліпшення житлових умов, переміщення до нового місця служби, засудження до позбавлення волі на термін понад 6 місяців та надання відомостей, які не відповідають дійсності.
Винятків, визначених п.13 наведеного Положення, а також п.30 Порядку №1081, щодо позивача не встановлено.
Таким чином, оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, остання перебувала на квартирному обліку з 1999 року і знята з такого у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині.
Щодо посилань відповідача, як на підставу для відмови у задоволені позовних вимог, на п.3 ч.2 ст.40 Житлового кодексу України, суд враховує таке.
За змістом цієї норми громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Таким чином, припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, є підставою для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у тому випадку, коли Кодексом та іншими актами законодавства України не передбачене інше.
Разом з тим, Порядком №1081, який є спеціальним нормативно правовим актом, що встановлює підстави для зняття з квартирного обліку військовослужбовців, не передбачено зняття з квартирного обліку військовослужбовця, звільненого в запас у зв'язку з закінченням дії контракту. Водночас п.9 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.29 Порядку №1081 передбачене право особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, на залишення на квартирному обліку.
За таких обставин, враховуючи досліджені судом фактичні дані в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що спірні рішення відповідача з приводу зняття позивача з квартирного обліку та виключення зі списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_1 , не відповідають визначеним п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують гарантоване державою право позивача на отримання жилого приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. А тому, такі рішення слід визнати протиправними.
Як наслідок, підлягають задоволенню також похідні вимоги про зобов'язання відповідача поновити позивача на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби Військової частини НОМЕР_1 , які потребують поліпшення житлових умов зі збереженням часу перебування на обліку в загальній черзі з дати первинної постановки на облік.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2019 року, оформлене протоколом №188, в частині виключення з квартирного обліку Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 як такої, що втратила право перебування на квартирному обліку у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2019 року №183 в частині виключення з квартирного обліку Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 як такої, що втратила право перебування на квартирному обліку у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби Військової частини НОМЕР_1 , які потребують поліпшення житлових умов зі збереженням часу перебування на обліку в загальній черзі з дати первинної постановки на облік.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.