справа №380/8668/25
з питань залишення позовної заяви без розгляду
26 червня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошової компенсації за невикористані 98 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України", станом на 01.01.2021 рік;
зобов'язати здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової компенсації за невикористані 98 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, з урахуванням грошового забезпечення за липень 2021 року, нарахованого по рішенню ЛОАС від 22.12.2022 року по справі №380/13409/22;
визнати протиправною бездіяльність щодо не перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з врахуванням грошового забезпечення за липень 2021 року, нарахованого на виконання рішення ЛОАС від 22.12.2022 року по справі №380/13409/22;
зобов'язати перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з звільненням з військової служби, з врахуванням складових нового грошового забезпечення за липень 2021 року, нарахованих на виконання рішення ЛОАС від 22.12.2022 року по справі №380/13409/22.
27.05.2025 року від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд дійшов наступних правових висновків: “Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
…
Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №161 від 11.08.2021 року позивач вважається таким, що справи та посаду здав.
Як наслідок, правовідносини з приводу невиплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, виникли 11.08.2021 року, в період дії частини другої статті 233 КЗпП України, яка не передбачала обмежень щодо тримісячного строку звернення до суду.
Враховуючи зазначену обставину, суд вважає, що позивачем не було пропущено строків звернення до суду із даним позовом.
За таких обставин, заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 248, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя В.Я.Мартинюк