24 червня 2025 рокусправа № 380/4396/25
15 год 11 хв м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Шмигельської А.І., представниці позивача Галас А.О., представниці відповідача Садівник Н.П., представниці третьої особи Мелінишин С.Б. розглянув у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 12 листопада 2024 року № 48849/13-01-07-09 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1389483,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Львівській області провело фактичну перевірку позивача, при цьому позивачем до перевірки надано усі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які пов'язані з предметом перевірки і підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині. Проте, працівники ДПС не взяли до уваги надані первинні документи, припустили вчинення платником податків порушень пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і як наслідок, порушили права платника податків. За наслідком проведеної перевірки складено Акт фактичної перевірки від 07.10.2024 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 № 48849-13-01-07-09 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1389483,32 грн.
Звернув увагу на відсутність правових підстав для проведення спірної фактичної перевірки, оскільки наказ на проведення перевірки містить тільки покликання на норму.
По суті самих порушень вказав, що до перевірки контролюючому органу надано такі первинні документи: договір комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР, акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 04.09.2024 до договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 18.09.2024 до договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 28.09.2024 до договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 30.09.2024 до договору комісії, форма обліку товарних запасів, а також інші документи.
Натомість податковий орган не навів обґрунтованих мотивів неврахування, наданих платником податків під час перевірки первинних документів на походження товару, припустивши вчинення указаних вище порушень, а також не зазначив, які документи, на думку працівників податкового органу є первинними.
Також вказав на те, що проведення платником податків на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податків відповідно, використання чи невикористання платником податків таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.
Також вказав, що вимоги щодо проведення інвентаризації позивачу контролюючим органом не вручалися та не направлялися, що відображено в акті перевірки.
Ухвалою від 07.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 15.04.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.
Ухвалою суду від 15.04.2025 вирішено підготовче судове засідання у справі № 380/4396/25, призначене на 13.05.2025 о 14 год 00 хв, та наступні судові засідання проводити у режимі відеоконференцзв'язку із використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення, розміщених за посиланням на офіційному веб-порталі Судової влади України vkz.court.gov.ua - за участю представниці позивача.
Ухвалою суду від 03.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представниця позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила задовольнити. Вказала, що позивачем на виконання вимог податкового законодавства усі первинні документи, які за формою та змістом відповідають Порядку № 496, 28 вересня 2024 надані представникам контролюючого органу (на початок перевірки) в приміщенні магазину, а також додатково надіслані на адресу ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Вказаний факт зафіксований в акті перевірки (пункти 2.2.20, 4.5 акта).
Щодо встановлення фактичних залишків товарів на момент початку проведення перевірки вказала, що податковий орган не з'ясовував фактичні залишки технічно складних побутових товарів, що підлягали гарантійному ремонту, а виписав дані, посилаючись виключно на акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024, 04.09.204 та 18.09.2024 без перевірки його фактичної наявності на момент перевірки. При цьому покликалась на дані щодо фіскалізації товарів у період фактичної перевірки, а також із 02.09.2024 по 27.09.2024.
Вважає, що надана позивачем під час проведення перевірки форма ведення обліку товарних запасів та первинні документи, відомості про які внесено до цієї форми, є належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження належного ведення обліку товарних запасів.
Просила позов задовольнити.
Представниця відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав, викладених у відзиві на позов. Щодо доводів позивача про відсутність підстав для проведення перевірки вказала, що підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено Податковим кодексом України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей, таких як фактичні обставини, що стали передумовою для призначення перевірки законодавством не вимагається.
Щодо суті порушень вказала, що під час проведення перевірки, а саме на початок її проведення, позивачем не надано в повному обсязі усі документи, які підтверджують придбання та/або походження товарів, які знаходяться на реалізації. ГУ ДПС у Львівській області (за основним місцем обліку платника податків) прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 № 48849/13-01-07-09, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР на суму 1389483,32 грн. Зазначила, що позивачем надано лише договір комісії від 02.09.2024 № ГА-02-09-24-ШР, додаток до договору № 2 і № 3 - акт прийому-передачі товарів. Однак копію форми обліку товарних запасів, прихідних накладних, виписки з банку про рух коштів по рахунку, трудових договорів не надано. При цьому суб'єкт господарювання до 1 січня 2022 року зобов'язаний надати такі документи час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Вказала, що наявність у позивача первинних документів, в тому числі договору комісії, акта приймання-передачі товарів без належного ведення (заповнення) Типової форми, не свідчить про облік товарних запасів як і обставини щодо не ведення позивачем обліку товарно-матеріальних цінностей в Книзі доходів і витрат.
Щодо інвентаризації зазначила, що під час проведення фактичної перевірки позивача відповідачем не проводилась інвентаризація ні основних засобів, ні товарно-матеріальних цінностей, коштів. Просила відмовити у позові.
Представниця третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у поясненнях на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухав пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 29.10.2021, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350010002071272.
Видами діяльності позивача за КВЕД є:
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний);
46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;
95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування;
95.12 Ремонт обладнання зв'язку;
47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах;
47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпечення у спеціалізованих магазинах;
47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах;
68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням;
46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього.
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято наказ № 2675-п від 04.09.2024 “Про проведення фактичної перевірки».
Вказаним наказом наказано з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до пп. 80.2.2, пп. 80.27 п. 80.2 , ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями провести фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: пл. Ринок, 14 м. Івано-Франківськ з 04.09.2024.
Відповідно до вищевказаного наказу від 04.09.2024 № 2675-п та направлень на перевірку від 04.09.2024 № 5025, № 5024 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, пл. Ринок, 14.
За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки № 17945/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 07.10.2024.
Вказаним актом зафіксовано порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вимог п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме ведення з порушенням порядку, встановленого законодавством, обліку товарів за місцем їх реалізації.
На підставі Акта перевірки від 07.10.2024 року № 17945/09/15/РРО/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 488449/13-01-07-09 від 12.11.2024, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, за порушення порядку ведення товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку згідно з п. 12 ст. 3 та ст. 20 Закону № 265/95-ВР вартості не облікованих товарів у розмірі 1389483,32 грн.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки та спірними податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
У відповідності до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України № 265/95-ВР.
Як передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Щодо процедурних порушень, на які звертає увагу позивач (неналежне оформлення наказу на проведення перевірки; встановлення порушень не у спосіб визначений чинним законодавством), суд враховує таке.
Абзацом першим пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Зміст наказу на проведення перевірки від 26.02.2024 року за № 960-ПП та акт перевірки вказує на те, що відповідачем проведено фактичну перевірку.
Згідно із положеннями п. 80.1. ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп. 80.2.2);
письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підп. 80.2.3);
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підп. 80.2.7).
Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Так, у відповідності до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
В силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд, застосовуючи пункту 81.1 статті 81 ПК України, у п. 50 постанови від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 дійшов до таких висновків: “Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.».
Більше того, у пунктах 58 та 59 цієї ж постанови Верховний Суд дійшов до таких висновків:
“Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».
В матеріалах справи міститься листи Державної податкової служби України за № 12571/7/99-00-07-04-02-07 від 29.04.2024 року, доповідна записка управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.08.2024 за № 231109-19-07-06-16, зміст яких вказує на наявність інформації до призначення перевірки про можливі порушення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою.
Позивач здійснює свою підприємницьку діяльність у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою, що не заперечується сторонами.
Враховуючи наведені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, суд вважає, що наявність посилання у згаданому наказі на проведення перевірки на підп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є листи Державної податкової служби України № 12571/7/99-00-07-04-02-07 від 29.04.2024 року та доповідна записка управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.05.2024 за № 231109-19-07-06-16, не може вказувати на протиправність такого наказу, та як наслідок такої перевірки.
У аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що наказ ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 04.09.2024 № 2675-П “Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про:
- мету перевірки дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору;
- вид перевірки -фактична перевірка;
- підстави для проведення перевірки - підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України;
- об'єкт, перевірка якого проводитиметься, магазин “Ябко» за адресою: м. Івано-Франківськ, пл. Ринок, 14.
Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95- ВР, в частині не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Як зафіксовано актом перевірки від 07.10.2024 № 8495 на момент проведення перевірки в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), встановлено факт порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, а саме відсутні первинні документи, що підтверджують походження товарів, відсутні записи у формі ведення обліку товарних запасів на загальну суму 1389843,32 грн.
При цьому, під час фактичної перевірки встановлено та відображено в акті перевірки, що до перевірки надано первинні документи, а саме: форму обліку товарних запасів, акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024, від 04.09.2024, від 18.09.2024, від 28.09.2024, від 30.09.2024, що є додатком до договору комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР, договір комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2 .
Факт надання таких документів відображено в акті перевірки. Будь-які інші документи позивачем до перевірки не надавались, що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами та не заперечується сторонами.
Як з'ясовано судом, спірним питанням в даному випадку є те, чи можуть договір комісії та акт приймання-передачі товарів до договору комісії бути належними документами на підтвердження обліку та походження товарних запасів позивача з урахуванням виду та особливостей товарних запасів, які є предметом спору та чи розкривають належним чином надані суб'єктом господарювання документи суть та зміст господарських операцій.
Суд зазначає, що правила ведення обліку товарних запасів, які поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП визначає Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 № 496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі - Порядок № 496).
Згідно з пунктами 2 розділу І Порядку № 496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (п.4 розділу ІІ Порядку № 496).
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 496, заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Судом встановлено, що позивач надав до перевірки Форму ведення обліку товарних запасів за місцем продажу за адресою: м. Івано-Франківськ, пл. Ринок, буд. 14 до якої внесено відомості про надходження товару 02.09.2024 відповідно до акта передачі товару відповідно до Договору комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР на суму 825888,00 грн та 04.09.2024 відповідно до акта передачі товару до Договору комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР на суму 421438,48 грн (на загальну суму 1247326,48 грн).
Також з матеріалів справи судом встановлено, що позивач здійснював реалізацію товару (мобільні телефони та аксесуари, тощо) у магазині за місцем проведення фактичної перевірки на підставі долучених до справи документів, а саме: договору комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР, актів приймання-передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР, форми ведення обліку товарних запасів.
Вказані документи надані контролюючому органу під час проведення перевірки.
Суд встановив, що договір комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР та акти приймання-передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (постачальник (Комітент) ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), отримувач (Комісіонер) ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), дати проведення операції (передання товарів, зазначених в акті приймання-передачі товарів до Договору комісії від 02.09.2024), найменування, кількість та вартість товару, а також найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару чітко зазначені в акті приймання-передачі товарів до договору комісії.
Тобто, вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних документів, які передбачені Порядком № 496.
Також суд зауважує, що асортимент товару, вказаний в акті приймання-передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР, відповідає товару зазначеному контролюючим органом під час проведення перевірки відносно якого зроблено висновок про неналежний облік.
Жодних зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем Форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки податковий орган не навів.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.
З урахуванням наведеного суд вважає, що надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку № 496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.
Отже, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.
У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо отримання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині.
Водночас, податковий орган, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання ним первинних документів щодо отримання (надходження) товару не вказав у акті перевірки, які ж саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.
Також контролюючий орган в акті перевірки не зазначив жодних причин неврахування наданих позивачем документів як первинних.
Доводи податкового органу фактично ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за Договором комісії, яка, може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної перевірки платника податків. Разом з тим, за обставинами справи предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, а тому ненадання документів на підтвердження походження товарів та встановлення його реального власника не спростовує факт належного їх обліку.
Згідно з частиною 1 статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до частиною 1 статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Отже з аналізу вказаних норм не випливає обов'язок комісіонера надати інші документи про походження товару, окрім договору та акту приймання-передачі.
Суд також критично оцінює доводи податкового органу щодо ненадання платіжних документів за договором комісії, оскільки такої вимоги податковий орган не ставив. Окрім цього, за умовами договору такого обов'язку для позивача на момент проведення перевірки ще не настало.
Крім того суд зазначає про те, що контролюючим органом не складено Акта про відмову у наданні первинних документів на його вимогу.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР повністю спростовується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що правові підстави для притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР також відсутні.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.11.2024 року № 48849/13-01-07-09 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1389483,32 грн не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції, не довів правопорушення позивача у сфері податкових правовідносин, а тому приймаючи оскаржуване рішення, діяв протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовну.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.11.2024 № 48849/13-01-07-09 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1389483,32 грн.
3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 11115 (одинадцять тисяч сто п'ятнадцять) грн 90 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2025.
Суддя Р.П. Качур