справа № 380/385/25
25 червня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), в якій позивач просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 для обчислення пенсії в разі втрати годувальника оновленої довідки про розмір щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 для обчислення пенсії оновлену довідку про розміри щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_2 з зазначенням у такій усіх видів грошового забезпечення, які були виплачені останньому і з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі вказати у довідці додаткові винагороди у розмірі до 100 000 грн, які виплачувалися ОСОБА_2 у відповідності до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Ухвалою від 14.01.2025 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 23.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як вдова військовослужбовця отримує пенсію в разі втрати годувальника. Проте, зазначена пенсія обчислена з грошового забезпечення її чоловіка без включення додаткового виду грошового забезпечення - додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, яка була призначена та виплачувалася ОСОБА_2 , оскільки такий вид грошового забезпечення не був зазначений відповідачем у довідках про розмір щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_2 для обчислення пенсії, які були надані ОСОБА_1 для подачі в органи пенсійного фонду. Надалі, позивач звернулася до відповідача із заявою про надання їй оновленої довідки про розмір щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_2 для обчислення пенсії, у якій просила вказати усі види грошового забезпечення, які були виплачені останньому і з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі вказати у довідці додаткові виплати у розмірі до 100 000 грн, які виплачувалися ОСОБА_2 у відповідності до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168. Однак, позивачем було отримано відповідь, у якій відповідач повідомив, що повторно надає довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 , які були вже надані відповідачем позивачу. На заяву позивача відповідач оновленої довідки про розмір щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_2 з зазначенням у такій усіх видів грошового забезпечення, в тому числі додаткових винагород у розмірі до 100 000 грн., які виплачувалися ОСОБА_2 не надав. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача правом на подання відзиву не скористався, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
10.10.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про видачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення загиблого чоловіка ОСОБА_2 , у якій вказати усі види грошового забезпечення, які були виплачені останньому і з яких було сплачено єдиний страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі вказати у довідці додаткові виплати у розмірі по 100000 грн, які виплачувались ОСОБА_2 у відповідності до постанови КМУ від 28.02.2022 №168. Вказала, що зазначена довідка необхідна для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Листом від 08.11.2024 №1974 відповідач повідомив позивачу, що повторно надає копії раніше вже отриманих позивачем довідок «про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вважає таку бездіяльність відповідача щодо не зазначення у такій всіх видів грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди у розмірі до 100000 тис протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Вирішуючи цей спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, тут і надалі в редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно такими нормативно-правовими актами є: постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ №704) та Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - порядок № 260) Порядок № 260
Пунктом 2 постанови КМУ №704, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення;
Порядок № 260, встановлює механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 2 розділу І порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає:1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
1) До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
2) До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
3) До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній день.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168.
Предметом розгляду у цій справи є дії відповідача щодо не включення до довідок на військовослужбовця ОСОБА_2 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 Порядку № 393 сум отриманої додаткової винагороди, установленою постановою № 168.
Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Також пунктом 1 постанови № 168 визначено, що: нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення; виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У постанові від 10.12.202 у справі № 580/9551/23 Верховний Суд надаючи оцінку правовій природі додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, зазначив, що «пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Разом з тим, слід зазначити, що частина 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер).
Водночас, додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбачені пунктом 2 розділу І Порядку № 260, до яких спірна додаткова винагорода, установлена постановою № 168, з огляду на її характер та особливості не включається.
Таким чином, можна зробити висновок про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому така винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.
Окрім цього, таке тлумачення вказаної норми (пункт 1 постанови № 168) підтверджується й підходом Держави до вказаної виплати, адже наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233, перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.
Так пунктом 2 розділу І порядку № 260 встановлено, що додаткова винагорода на період дії воєнного часу належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, суд висновує, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Щодо включенню сум отриманої додаткової грошової винагороди, установленої постановою № 168, до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393, суд зазначає.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, зокрема, які перебували на військовій службі є Закон № 2262-ХІІ.
Законом № 2262-ХІІ держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Як видно з матеріалів справи, 10.10.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про видачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення загиблого чоловіка ОСОБА_2 , у якій вказати усі види грошового забезпечення, які були виплачені останньому і з яких було сплачено єдиний страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі вказати у довідці додаткові виплати у розмірі по 100000 грн, які виплачувались ОСОБА_2 у відповідності до постанови КМУ від 28.02.2022 №168. Зазначена довідка необхідна для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Судом встановлено, що відповідач видав позивачу довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ та пункту 7 порядку № 393. Проте до вказаних довідок відповідачем не включено суми отриманої позивачем додаткової винагороди, установленою постановою № 168.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються: з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 порядку № 393 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
- відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Аналізуючи наведені норми законодавства суд дійшов висновку про те, що при обчисленні пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 Порядку № 393 не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення. Суд також зазначає, що перелік видів грошового забезпечення, який підлягає врахуванню при обчислені пенсії є вичерпним.
Враховуючи те, що додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, то її включення при обчислені пенсії буде суперечити приписам статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393, адже положеннями цих норм законодавства чітко визначений перелік складових грошового забезпечення, який враховується при обчислені пенсії і до такого переліку не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Також суд зазначає, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Отже, суми отриманої додаткової грошової винагороди, установленою постановою № 168, не підлягають включенню до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.12.2024 у справі № 580/9551/23.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави до висновку про те, що відповідач, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до частини другої статті19Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мричко Н.І.