26 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2172/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 17.01.2025 року про анулювання повістки № 2035956 від 16.01.2025 року протиправною;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути його заяву від 17.01.2025 року відповідно до вимог законодавства та анулювати повістку № 2035956 від 16.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він 17.03.2022 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства “Благовіщенська лікарня», за результатами якого був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з діагнозом “Хронічний гепатит С», що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 17.03.2022.
Однак, 16.01.2025 йому була вручена повістки з вимогою з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження медичного огляду.
Вказує, що 17.01.2025 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням анулювати вказану повістку. За результатами розгляду вказаної заяви отримав відповідь про те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач не виключений з військового обліку та на даний час підлягає призову на військову службу по мобілізації, оскільки постанова ВЛК від 17.03.2022 не була затверджена ВЛК регіону та залишилась нереалізованою.
Вважає відмову відповідача в анулюванні повістки №2035956 та бездіяльність щодо розгляду його заяви протиправними та з цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 17.01.2025 йому була надана відповідь листом від 31.01.2025 №1/583 у межах встановлених строків.
Згідно наявної інформації у Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ЄДРПВР “Оберіг», ОСОБА_1 не виключений з військовоого обліку військовозобов'язаних, тому підлягає призову на військову службу.
Наголошує, що довідка ВЛК від 17.03.2022 є недійсною, оскільки відповідні висновки ВЛК не затверджені регіональною військово-лікарською комісією. Отже, і підстави для скасування повістки відсутні.
З посиланням на постанову Верховного Суду від 08.09.2022 року у справі №300/1263/22 стверджує, що повістка не може бути оскаржена в будь-якому суді, тому що цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов'язок відповідно до закону.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
08.04.2025 та 21.04.2025 позивач подав суду заяви про усунення недоліків позовної заяви.
Будь-яких інших заяв чи клопотань учасників справи до суду не надходило.
07.04.2025 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.04.2025 ухвалою суду продовжено ОСОБА_1 встановлений ухвалою суду від 07.04.2025 строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.04.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України від 09.01.1998 НОМЕР_1 , виданим Ульяновським РВ УМВС України в Кіровоградській області (а.с. 9-12).
Згідно електронного військово-облікового документу в додатку "Резерв+" ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Благовіщенське) як військовозобов'язаний у званні солдата. Постанова ВЛК від 17.03.2022 - непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с. 16).
Відповідно до Акта дослідження стану здоров'я ВЛК Комунального некомерційного підприємства “Благовіщенська лікарня» від 17.03.2022 позивачу поставлено діагноз “хронічний гепатит С» (а.с. 19).
Постановою військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства “Благовіщенська лікарня», оформленою довідкою від 17.03.2022, ОСОБА_1 на підставі статті ІІ графи Б Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 17).
16.01.2025 представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу було вручено повістку №2035956, з якої позивачу належало з'явитись за адресою: АДРЕСА_1 , на 21.01.2025 о 09:00 год. для проходження медичного огляду (а.с. 15).
17.01.2025 позивач засобами поштового зв'язку звернувся до відповідача із заявою про анулювання повістки №2035956 від 16.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку із непридатністю до військової служби згідно довідки ВЛК (а.с. 22-28).
31.01.2025 відповідач листом №1/583 повідомив позивача, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 не виключений з військового обліку та на даний момент підлягає призову на військову службу по мобілізації. Вказав, що після проходження медичного огляду ВЛК позивач акт дослідження стану здоров'я та висновок лікаря до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав, тому рішення ВЛК від 17.03.2022 залишилось нереалізованим, у зв'язку з чим підстави для анулювання повістки №2035956 від 16.01.2025 відсутні. Запропонував позивачу з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних та для проходження ВЛК, з метою визначення ступеня придатності до військової служби (а.с. 14, 65-66).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII).
Військовий обов'язок включає проходження військової служби: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу приписів частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - положення №154).
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема; ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм суд дійшов висновку про те, що до завдань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки серед іншого належить здійснення заходів оповіщення та призову громадян, ведення військового обліку військовозобов'язаних та розгляд звернень громадян, у тому числі і з цих питань.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - положення №402, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
За змістом пункту 1.1 глави 2 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК, крім іншого, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Відповідно до матеріалів справи Актом дослідження стану здоров'я військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства “Благовіщенська лікарня» від 17.03.2022 позивачу поставлено діагноз “хронічний гепатит С». Довідкою від 17.03.2022 ОСОБА_1 на підставі статті ІІ графи Б Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Довідка засвідчена підписами Голови та Секретаря ВЛК, особистою печаткою Голови ВЛК та печаткою Комунального некомерційного підприємства “Благовіщенська лікарня» із зображенням Державного Герба України.
Згідно відомостей з програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що ОСОБА_1 уже звертався до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив: зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 : розглянути його заяву; видалити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , а саме інформацію про постанову військово-лікарської комісії з формулюванням “Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , а саме про пройдену військово-лікарську комісію згідно Довідки прийнятої за результатом огляду з формулюванням “Не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку»; виключити ОСОБА_1 , з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у зв'язку з непридатністю до військової служби.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 340/646/25, яке набрало законної сили 16.05.2025, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 щодо результатів проходження ним медичного огляду, оформленого довідкою ВЛК від 17.03.2022. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2025 про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних, внесення актуальних даних про непридатність до військової служби до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з урахуванням довідки ВЛК від 17.03.2022 та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Судом серед іншого також було встановлено, що доказів спростування висновків ВЛК викладених у постанові, оформленій довідкою від 17.03.2022, як і відомостей щодо проведення перевірки компетентними органами правомірності її видачі, або доказів її скасування, суду під час розгляду справи не надано, і судом не здобуто. Відтак вказана довідка є дійсною.
Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Водночас спірним питанням у даній справі є бездіяльність позивача щодо розляду заяви позивача від 17.01.2025 про анулювання повістки №2035956 від 16.01.2025.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема включає: оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України; прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Із матеріалів цієї справи слідує, що на ім'я ОСОБА_1 було складено повістку за підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 (Благовіщенське), якою позивачу запропоновано з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 :00 годині 21.01.2025 для проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_4 (Благовіщенське).
17.01.2025 позивач засобами поштового зв'язку звернувся до відповідача із заявою про анулювання повістки №2035956 від 16.01.2025 у зв'язку із непридатністю до військової служби згідно довідки ВЛК.
Відповідач не заперечує отримання вказаного звернення від ОСОБА_1 .
Частиною 1 статті 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР “Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі статею 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Частинами 1, 4 статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статті 15 Закону №393/96-ВР, відповідно до якої, органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач у відповідь на таке звернення відповідач листом №1/583 від 31.01.2025 повідомив позивача, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 не виключений з військового обліку та на даний момент підлягає призову на військову службу по мобілізації. Вказав, що після проходження медичного огляду ВЛК позивач акт дослідження стану здоров'я та висновок лікаря до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав, тому рішення ВЛК від 17.03.2022 залишилось нереалізованим, у зв'язку з чим підстави для анулювання повістки №2035956 від 16.01.2025 відсутні.
Позивач також не заперечує отримання вказаного листа, посилається на його зміст у позовній заяві та долучив копію до позовної заяви.
Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Водночас саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. Відтак для надання такого захисту суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить, і що це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах, які оскаржуються.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2021 у справі №320/950/19 вказав на те, що згідно з нормами статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Водночас обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Порушення має бути реальним та стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За змістом статей 5, 9 КАС України кожна особа, яка звертається до адміністративного суду та вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень були порушені її права, свободи або інтереси, самостійно обирає способи захисту таких прав, свобод або інтересів, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання його вчинити дії.
Для прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії суд повинен встановити факт його бездіяльності та констатувати її протиправний характер внаслідок порушення прав, свобод або інтересів позивача з боку відповідача-суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 24.11.2022 у справі №9901/480/19 зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Водночас у постанові №320/950/19 від 16.02.2021 Верховний Суд виснував, що умовою розгляду судом питання про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів такою бездіяльністю. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
В контексті наведеного та беручи до уваги проаналізовані вище норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд не може погодитися з твердженнями позивача про допущення відповідачем бездіяльності щодо розгляду його заяви від 17.01.2025 про анулювання повістки, адже як свідчать матеріали справи відповідач за результатами звернення у визначені законодавством строки його розглянув та надав відповідь, одержання якої заявником не заперечується.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 08.09.2022 по справі №300/1263/22 дійшов висновку, що саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Повістка є лише засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до центру комплектування та соціальної підтримки, форма якої визначена Порядком №560.
Варто зазначити, що самі по собі дії відповідача щодо виготовлення та вручення позивачу повістки, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов'язку, не свідчать про факт порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція наведене Верховним Судом у постанові від 23.10.2024 у справі №380/2838/24.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своєї бездіяльності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 червня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК