26 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2888/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка), через свого представника Олексієнка С.В., звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), у якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 02.08.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.02.2025 відповідно до абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 02.08.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.02.2025 відповідно до абз.3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення на 2025 рік;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення на 2025 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за весь період проходження служби у військовій частині позивачці не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що суперечить вимогам Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Крім цього, відповідачем при звільненні позивачки з військової служби не виплатив їй грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік. Дані обставини, зокрема, підтверджуються довідкою форми ОК-5 від 02.05.2025, з якої можна встановити, що відповідачем не здійснено зазначених виплат. Таким чином, на думку позивачки, відповідачем допущено порушення її прав, які підлягають судовому захисту.
Ухвалою судді від 09.05.2025 року відкрито провадження, справу вирішено розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві (а.с.33-36).
Представник позивачки подав суду відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача та просив позов задовольнити в повному обсязі (а.с.51-57).
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
Позивачка у період з 02.08.2019 (наказ від 02.08.2019 № 214) по 03.02.2025 (наказ від 03.02.2025 № 34) проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.40-41).
11.04.2025 представник позивачки звернувся з адвокатським запитом до відповідача, у якому просив надати, зокрема: відомості про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із зазначенням базового місяця кожної виплати індексації, за період військової служби з 02.08.2019 року по 01.02.2025 року; відомості про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за кожен з років військової служби, тобто з 2019 по 2025 роки включно (а.с.8-9).
14.04.2025 відповідач отримав даний адвокатський запит (а.с.10).
Доказів надання відповіді на адвокатський запит суду не надано.
Оскільки за весь період проходження військової служби у військовій частині позивачці не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, а при звільненні з військової служби їй не виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини 1, 2 та 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Частиною 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 03.07.1991 року (далі - Закон України №1282-ХІІ).
Згідно статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону № 1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Як встановлено п.1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пункт 2 Порядку №1078 визначає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно до абз.1 п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. (абз.5 п.4 Порядку № 1078).
Згідно із абз.2 п.5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Слід зауважити, що Порядком № 1078 передбачено можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
У цьому контексті суд зауважує, що у даній справі правовідносини щодо нарахування й виплати позивачці "індексації-різниці" з 1 березня 2018 року не є спірними.
Право на "поточну" індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз.2 п.1-1, абз.6 п.5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.2, 5 п. 4 Порядку №1078).
Згідно долучених відповідачем до відзиву довідок вбачається, що у період з серпня 2019 р. по грудень 2022 р. позивачці нараховувалась індексація грошового забезпечення (а.с.46).
Спір щодо сум такої індексації відсутній, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частини задоволенню не підлягають.
Щодо індексації грошового забезпечення упродовж 2023 року, то пунктом 3 "Прикінцеві положення" Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону № 1282-XII.
Тому, оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт Порядок № 1078, який прийнятий на виконання вимог частини другої статті 6 Закону України № 1282-XII, також не діяв упродовж 2023 року.
З таких підстав, за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року у відповідача не виникав обов'язок щодо нарахування позивачці індексації грошового забезпечення.
Однак, досліджуючи питання індексації грошового забезпечення позивача за 2024 рік, то ст. 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" було установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.
Отже із січня 2024 року роботодавці знову зобов'язані індексувати заробітну плату своїм працівникам з урахуванням рівня інфляції відповідно до Закону №1282-XII в порядку та спосіб визначений Порядком № 1078.
Згідно з даними, розміщених на офіційному сайті Державної служби статистики України, щодо індексу споживчих цін (індекс інфляції) індекс споживчих цін з січня по травень 2024 року не перевищував 103%.
У червні 2024 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації 103% і склав 104,3%.
Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв'язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.
Починаючи з січня по липень 2024 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.
Так, позивачка у період з 09.06.2024 (наказ від 09.06.2024 № 161) по 15.10.2024 (наказ від 15.10.2024 № 289) перебувала у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами, а у період з 15.10.2024 (наказ від 15.10.2024 № 289) по день звільнення (03.02.2025) перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного вік (а.с.42-43, 44).
Згідно долучених відповідачем до відзиву довідок вбачається, що грошове забезпечення у період серпень 2024 р. - січень 2025 р. позивачі не нараховувалось та не виплачувалось. У серпні 2024 р. виплачено допомогу по вагітності та пологам у розмірі 80819,89 грн, а у лютому 2025 р. - компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 135833,85 грн (а.с.47-зв., 48).
За таких обставин, підстави для нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 03.02.2025 відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
У свою чергу, порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення регламентовано розділом XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260).
Так, пунктом 1 указаного розділу Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно до абз.1 п. 2 розділу ХХІІІ Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату (абз.2 п. 2 розділу ХХІІІ Порядку №260).
За правилами абз. 1 пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 34 від 03.02.2025 року про виключення позивачки з 03.02.2025 року зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення слідує, що вона грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік не отримала (а.с.41).
Враховуючи, що приписами абз.2 п.2 розд. ХХІІІ Порядку №260 прямо встановлено, що виплата грошової допомоги для оздоровлення військовослужбовцям, звільненим з військової служби, здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, а не за його зверненням (рапортом), як безпідставно стверджує представник відповідача, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснив її виплату при розрахунку з позивачем при звільненні.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Враховуючи, що позивачка витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не понесла та доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК