26 червня 2025 року Київ № 320/58766/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,
за участі секретаря судового засіданні - Диренко А.В.,
представник позивача - не прибув,
представника відповідача - не прибув,
третя особа - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , у якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інни Миколаївни від 04.11.2024 у ВП № 74484916 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області у розмірі 10 200 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року у справі № 640/14103/22 відбувається через незалежні від служби обставини. Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Невиплата додаткової винагороди за рішенням суду зумовлена не недбалістю служби чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю фінансуванням на таки виплати.
Ухвалою суду від 02.01.2025 позовну заяву Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах даного виконавчого провадження документального підтвердження повного та фактичного виконання боржником рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 640/14103/22 04.11.2024 державним виконавцем відділу, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10 200,00 грн та встановлено термін 10 (десять) робочих днів для виконання рішення суду. Отже, оскаржувана постанова винесена правомірно. Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа правом на подання до суду письмових пояснень не скористалась.
У судове засідання сторони не прибули, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались. Позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідач та третя особа про причини неприбуття представника суд не повідомили.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 640/14103/22 частково задоволені позовні вимоги; Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30 000,00 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 20.01.2023; Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області (ідентифікаційний код 43162533, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вул. Жилянська, буд. 58-Б) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 починаючи з 24 лютого 2022 року щомісячно у розмірі 30 000 грн за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
26 лютого 2024 року, з метою виконання рішень Київського окружного адміністративного суду, в тому числі і по справі № 640/14103/22, про нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 № 168, Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області направило лист Голові Служби судової охорони, в якому зазначено про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" по КЕКВ 2800 в сумі - 7 396 458,36 грн.
Як випливає з матеріалів справи, 29.02.2024 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 640/14103/22.
19.03.2024 відповідачем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищенаведеного виконавчого листа.
Відповідачем 24.04.2024 прийнята постанова про накладення на ТУ ССО у м. Києві та Київській області штрафу в розмірі 5 100 грн.
04.11.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інною Миколаївною винесено постанову у ВП № 7484916 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накласти на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області штраф на користь держави у розмірі 10 200 грн.
З метою виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року у справі № 640/14103/22 для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", Управлінням здійснено розрахунок в коштах на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 та листами від 26 лютого 2024 року № 41.07-91/ССО, від 02 квітня 2024 року № 41.07-157/ССО, від 30 серпня 2024 року № 41.07- 426/ССО, 27 вересня 2024 року № 41.07-471/ССО, від 31 жовтня 2024 року № 41.07-530/ССО, надіслано до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя" по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки".
Служба судової охорони, в свою чергу, зверталась до Державної судової адміністрації України, як до головного розпорядника бюджетних коштів, із проханням внесення змін до кошторису Служби на 2024 рік за бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя".
Однак дотепер належного бюджетного фінансування в установленому порядку не проведено й на бюджетних рахунках Управління відсутні кошти для виконання вказаного рішення суду.
Згідно з листом від 09.02.2024 № 11-4208/24 Державної судової адміністрації України, що є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони, враховуючи обмеженість фінансового ресурсу за 2024 рік рішення суду на корить співробітників Служби судової охорони мають виконуватися у межах передбаченого обсягу видатків за програмою 0501150. Треба зазначити, що відповідно до листа Міністерства фінансів України від 08.12.2023 за вих. № 08020-01-3/34132 у Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", назву якої змінено за пропозицією ДСА з метою виконання рішень судів стосовно всіх працівників системи правосуддя, передбачено призначення в обсязі 10,0 млн. гривень.
Службі затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя", який становить 1,74 % загальної потреби в коштах станом на 01 лютого 2024 року.
Відповідні асигнування за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" в кошторисі Служби на 2024 рік не задовольнили в повному обсязі потребу в коштах на виконання судових рішень. Зазначений кошторис розподілений між територіальними управліннями Служби на виконання судових рішень залежно від дати набуття законної сили рішення суду.
Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Згідно з п.1 та п.16 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
З огляду на зазначене, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника. Принцип "res judicata" (принцип обов'язковості судового рішення) покладає на боржника обов'язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.
В силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов'язаних із невиконанням судового рішення.
Як було встановлено судом, з метою виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року у справі № 640/14103/22 для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", Управлінням здійснено розрахунок в коштах на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 та листами від 26 лютого 2024 року № 41.07-91/ССО, від 02 квітня 2024 року № 41.07-157/ССО, від 30 серпня 2024 року № 41.07- 426/ССО, 27 вересня 2024 року № 41.07-471/ССО, від 31 жовтня 2024 року № 41.07-530/ССО, надіслано до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя" по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки".
Служба судової охорони, в свою чергу, зверталась до Державної судової адміністрації України, як до головного розпорядника бюджетних коштів, із проханням внесення змін до кошторису Служби на 2024 рік за бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя".
Однак дотепер належного бюджетного фінансування в установленому порядку не проведено й на бюджетних рахунках Управління відсутні кошти для виконання вказаного рішення суду.
Згідно з листом від 09.02.2024 № 11-4208/24 Державної судової адміністрації України, що є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони, враховуючи обмеженість фінансового ресурсу за 2024 рік рішення суду на корить співробітників Служби судової охорони мають виконуватися у межах передбаченого обсягу видатків за програмою 0501150. Треба зазначити, що відповідно до листа Міністерства фінансів України від 08.12.2023 за вих. № 08020-01-3/34132 у Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", назву якої змінено за пропозицією ДСА з метою виконання рішень судів стосовно всіх працівників системи правосуддя, передбачено призначення в обсязі 10,0 млн. гривень.
Службі затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя", який становить 1,74 % загальної потреби в коштах станом на 01 лютого 2024 року.
Відповідні асигнування за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" в кошторисі Служби на 2024 рік не задовольнили в повному обсязі потребу в коштах на виконання судових рішень. Зазначений кошторис розподілений між територіальними управліннями Служби на виконання судових рішень залежно від дати набуття законної сили рішення суду.
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 10.09.2019 у справі № 840/3476/18, від 19.08.2020 у справі № 140/784/19, від 31.05.2022 у справі № 360/940/20.
Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації (ч.1 ст.48 БК України).
Для підтвердження обставин при судовому розгляді, позивач також надав кошторис на 2024 р., план асигнувань загального фонду бюджету на 2024 р., листи до голови ССО, з яких випливає, що невиконання рішення суду у справі № 640/14103/22 обумовлено відсутністю достатнього фінансування таких потреб і позивач, як розпорядник коштів нижчого рівня, вжив вичерпні заходи для отримання фінансування.
Грошові кошти у вигляді заборгованості по виплаті додаткової винагороди, що належать ОСОБА_1 не є власністю Управління, не знаходяться на його рахунках. Фактично у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Об'єктивною причиною, яка значно ускладнює виконання ТУ ССО у місті Києві та Київської області рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року, та яка не залежить від його власного волевиявлення, є ненадходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня відповідних бюджетних асигнувань на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Тобто рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року не було виконане у повному обсязі з причин, що не залежали від волевиявлення та дій лише ТУ ССО у місті Києві та Київської області та були обумовлені залученням до його виконання інших суб'єктів та процедур.
Суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин, під поважними причинами невиконання рішення треба розуміти такі причини, які лежать поза волею боржника, тобто він об'єктивно позбавлений можливості виконати рішення, незважаючи на ті заходи, які можуть бути ним вжиті.
Ураховуючи те, що бюджетних асигнувань на виплату сум за рішенням суду не вистачає, а додаткові кошти позивачу не виділяються, суд вважає, що у позивача були поважні причини невиконання судового рішення. Отже, підстави для накладення на позивача штрафу об'єктивно відсутні.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Суд встановив, що позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інни Миколаївни від 04.11.2024 у ВП № 74484916 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області у розмірі 10 200 грн.
Стягнути на користь Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ - 43162533, місцезнаходження: вул. Білогородська, буд. № 13, м. Боярка, Київська область) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 43315602, місцезнаходження: вул. Сверстюка, буд. № 15, м. Київ) суму судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Басай О.В.