26 червня 2025 року № 320/36204/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.04.2023 №0408325-2412-1015, від 17.04.2023 №0408334- 2412-1015, від 17.04.2023 №0408333-2412-1015, від 17.04.2023 №0408332-2412-1015, від 17.04.2023 №0408331-2412-1015, від 17.04.2023 №0408330-2412-1015, від 17.04.2023 №0408329-2412-1015, від 17.04.2023 №0408328-2412-1015, від 17.04.2023 №0408327-2412-1015, від 17.04.2023 №0408326-2412-1015 про визначення зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік на загальну суму 540 598, 18 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на відсутності правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, вказує на правомірність оскаржуваних рішень та, відповідно, відсутність правових підстав для їх скасування.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, щодо позивача відповідачем було сформовано та надіслано податкові повідомлення-рішення, щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2022 рік:
? податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408325-2412-1015 на суму 158 229,50 гривень;
? податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408334-2412-1015 на суму 1 027,00 гривень;
? податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408333-2412-1015 на суму 38 142,00 гривень;
? податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408332-2412-1015 на суму 16 653,00 гривень;
? податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408331-2412-1015 на суму 73 560,50 гривень;
? податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408330-2412-1015 на суму 10 458,50 гривень;
? податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408329-2412-1015 на суму 47 111,68 гривень;
? податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408328-2412-1015 на суму 117 559,00 гривень;
? податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408327-2412-1015 на суму 5 414,50 гривень;
? податкове повідомлення-рішення форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.04.2023 №0408326-2412-1015 на суму 72 442,50 гривень.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.
Приписами пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для пересування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Стаття 265 Податкового кодексу України містить положення щодо складу податку на майно, а саме: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (підпункт 265.1.1). транспортного податку (підпункт 265.1.2) та плати за землю (підпункт 265.1.3).
Відповідно до підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункт 266.3 статті 266 Податкового кодексу України). База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункт 266.3 статі 266 Податкового кодексу України).
Положеннями абзацу 1 підпункту «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено: обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статі 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Податкове зобов'язання за звітний рік сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 2665.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Миронівської міської ради від 30.06.2021 року № 1119-11-VIII «Про встановлення ставок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлено ставку податку за об'єкти нежитлової нерухомості на 2022 рік - 1,1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпункт 266.4.2. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України встановлює пільги зі сплати податку, а саме: сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території зоб' єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, впродовж 2022 року у власності позивача обліковувалися такі об'єкти нежитлової нерухомості:
? нежитлова будівля загальною площею 2434,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
? нежитлова будівля загальною площею 1114,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
? нежитлова будівля загальною площею 83,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
? нежитлова будівля загальною площею 1808,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
? нежитлова будівля загальною площею 160,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
? нежитлова будівля 3/5 спільної частки загальною площею 978 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;
? нежитлова будівля загальною площею 15,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
? нежитлова будівля 17/20 спільної частки загальною площею 852,7 кв.м. за адресою; АДРЕСА_2 .
? нежитлова будівля загальною площею 1131,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
? нежитлова будівля загальною площею 256,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Доводи позивача з посиланням на підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, згідно з яким не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку - та зазначення того, що будь-які інші умови для застосування відповідної податкової пільги не передбачено - судом оцінюються критично з огляду на таке.
Пунктом 2.15-1 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» визначено поняття сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, основною діяльністю якої є виробництво сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування, вилов риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробка на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, а також здійснення операцій з її постачання, причому в такій діяльності питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
До сільськогосподарських товаровиробників також належать сімейні фермерські господарства, зареєстровані платниками єдиного податку четвертої групи згідно із главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) (пункт 2.15 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»).
Коди продукції сільського господарства та пов'язані з ними послуги визначені розділом 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - Класифікатор ДК 016:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 із змінами та доповненнями.
Отже, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Класифікатора ДК 016-2010, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників в понятті визначення об'єкта оподаткування згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
Отже, визначаючи сільськогосподарського товаровиробника як фізичну особу, законодавець вказує, що така особа повинна здійснювати певний вид діяльності, а саме: займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, тобто, здійснює господарську діяльність у розумінні статті 3 Господарського кодексу України.
Визначальним в даному випадку є те, що, по-перше, об'єкти оподаткування (будівлі, споруди) належать сільськогосподарським товаровиробникам, по-друге, такі об'єкти призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Така правова позиція відображена і у постанові Верховного Суду у справі №820/3707/17 від 17 лютого 2021 року: «Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності».
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Водночас, у 2022 році ОСОБА_1 не мала статусу фізичної особи-підприємця.
Разом з тим, позивачем не надано суду будь-яких документів про те, що дійсно такі будівлі та приміщення, які за своїм прямим призначенням призначені для використання в сільськогосподарській діяльності, приймали участь (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції.
Окрім цього, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що вона є членом (засновником) ФГ «Припіяло А.В.». Основними видами діяльності ФГ «Припіяло А.В.» є зокрема: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур коренеплодів і бульбоплодів; код КВЕД 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; код КВЕД 01.46 Розведення свиней; код КВЕД 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 01.63 Післяурожайна діяльність; код КВЕД 46.21 Оброблення насіння для відтворення; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Тобто, позивач вказує, що здійснює сільськогосподарську діяльність (товаровиробництво) через утворену юридичну особу, яка, своєю чергою, використовує спірні об'єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності.
У контексті таких доводів позивача суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 квітня 2023 року у справі №380/18104/21: «З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Отже, сам факт створення позивачем юридичної особи, яка використовує спірні об'єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Разом із тим, позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав жодних достеменних доказів, які б підтверджували, факт безпосереднього використання ним вищезазначених об'єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що за наявного обсягу доказової бази відсутні підстави стверджувати про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.».
Більше того, суд звертає увагу на те, що вказані вище нежитлові будівлі зареєстровані на фізичну особу-громадянина, а не на юридичну особу ФГ «Припіяло А.В.», а відтак останні не звільняються від оподаткування.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що позивач у розумінні законодавства є сільськогосподарським товаровиробником, який займається вирощуванням зернових та інших культур, при цьому спірні будівлі використовує виключно для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити, зокрема, будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші матеріальні права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Статтею 20 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності.
Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.
Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачене угодою між членами фермерського господарства та законом.
Проте, позивачем як членом (засновником) зазначеного фермерського господарства, не надано доказів передачі таких об'єктів до складу майна ФГ «Припіяло А.В».
Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що надані позивачем докази не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. Лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника. Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником (договорів, обладнання, наявності на зберіганні кормів тощо) не надано.
Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік на загальну суму 540 598,18 грн, прийняті на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України, а тому суд не вбачає правових підстав для їх скасування.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.