09 червня 2025 року м. Київ Справа № 320/3554/25
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сас Є.В.,
за участі секретаря судового засідання Руденко Д.О.,
позивач - не з'явився,
представник позивача - не з'явився,
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності незаконною та стягнення коштів
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно до часу перебування у відпустці для лікування у зв'язку із отриманням 10.03.2024 тяжкого поранення, спричиненого діями противника, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини;
- стягнути з відповідача 400 тис грн - невиплачену суму належної додаткової винагороди за період перебування у відпустці для лікування внаслідок отриманого 10.03.2024 тяжкого поранення, спричиненого діями противника, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини.
В обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначив, що невиплата йому військовою частиною додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень розрахунку на місяць пропорційно до часу перебування у відпустці для лікування у зв'язку із отриманням 10.03.2024 поранення є незаконною, оскільки таке поранення є тяжким і пов'язане із захистом Батьківщини.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На виконання ухвали суду від 29.01.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідач вважає, що перебуваючи у відпустці для лікування за станом здоров'я позивач не набув права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, оскільки у документах, які є підставою для її отримання, була зазначена недостовірна інформація.
В свою чергу, позивач 10.03.2025 року надав до суду відповідь на відзив, в якій заперечив обставини, зазначені ньому.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні, яке відбулося 04.06.2025, представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в поданих заявах по суті справи.
Протокольною ухвалою судового засідання 04.06.2025 на підставі приписів абз. 2 ч. 1 ст. 227 КАС України суд постановив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення до 09.06.2025.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
1. Фактичні обставини
Позивач є іноземцем, підданим Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з жовтня 2023 року по 01 жовтня 2024 року.
Під час проходження служби 10.03.2024 отримав травму (поранення), обставини отримання якої суперечливо встановлювались відповідачем.
Так, у консультаційному висновку від 10.03.2024 №6460, складеному лікарем медичної частини Військової частини НОМЕР_2 , позивачу встановлено діагноз: «забій м'яких тканин правого плеча».
У довідці про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143, виданої тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 вказано, що 10.03.2024 близько 04:30, в районі населеного пункту Гоптівка Дергачівської міської територіальної громади Харківської області, група військовослужбовців, до складу якої входив позивач, потрапила під танковий обстріл противника, в результаті чого військовослужбовець отримав травми (пошкодження передньої суглобової губи (пошкодження Банкарта), кістковий дефект задньої поверхні голівки плечової кістки, постравматичний остеоартроз ключично-акроміального зчленування правого плечового суглобу, больовий синдром, порушення функцій). Вказано, що позивач перебував у засобах індивідуального захисту: бронежилет, шолом кевларовий, захисні окуляри, наколінники, налокітники. В стані алкогольного, наркотичного та/або токсичного сп'яніння не перебував. Травмування спричинене діями противника, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час Батьківщини. Травмування не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та/або вчинення адміністративного правопорушення.
У довідці зазначено, що вона видана на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цсз та бойового донесення командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 №71т/бд/цсз.
У бойовому донесенні тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 №71т/бд/цсз зазначено, що 10.03.2024 у рамках проведення рекогносцировки місцевості та маршрутів евакуації медичною групою між ІНФОРМАЦІЯ_1 , в районі ПП «ГОПТІВКА» під час розвідки місцевості позивач випав з квадроциклу та отримав травму плеча.
Довідками військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 01.04.2024 №453, від 07.05.2024 №642, від 20.06.2024 №834, від 13.08.2024 №20582 на підставі довідки про обставини травми від 28.03.2024 року №105/143 встановлено, що позивач отримав травму, що пов'язана із захистом Батьківщини. Позивачу рекомендовано відпустку для лікування після травми на 30 календарних днів. Відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 ВЛК визначила, що травма, отримана позивачем є тяжкою.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 від 28.03.2024 №74ДСК зафіксовано, що позивач 25.03.2024 перебував на консультації у травматолога; 28.03.2024 вибув на медичний огляд BJIK на підставі амбулаторної картки від 25.03.2024, направлення від 25.03.2024 №7/2065.
Згідно з наказом виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 від 02.04.2024 №79ДСК позивач 01.04.2024 прибув з медичного огляду BJIK (травма тяжка) та з 02.04.2024 вибув у відпустку за станом здоров'я строком на 30 календарних днів на підставі довідки BJIK №453 від 01.04.2024.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 від 30.04.2024 №99ДСК зафіксовано, що позивач 30.04.2024 прибув з відпустки за станом здоров'я та вибув на медичний огляд BЛK на підставі направлення на BJIK від 30.04.2024 №7/2679.
Згідно з наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 від 15.05.2024 №110ДСК позивач 07.05.2024 прибув з медичного огляду військово-лікарською комісією (травма тяжка) та з 08.05.2024 вибув у відпустку за станом здоров'я строком на 30 календарних днів на підставі направлення на ВЛК від 30.04.2024 №7/2679.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 11.06.2024 №129 ДСК зафіксовано, що позивач 06.06.2024 прибув з відпустки за станом здоров'я та 11.06.2024 вибув у медичний огляд військово-лікарською комісією на підставі направлення на ВЛК від 11.06.2024 №7/3732.
Згідно з наказом виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 від 21.06.2024 №138 ДСК позивач 20.06.2024 прибув з медичного огляду військово-лікарською комісією (травма тяжка) та з 21.06.2024 вибув у відпустку за станом здоров'я строком на 30 календарних днів на підставі довідки BJIK від 20.06.2024 №834.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 22.07.2024 №162ДСК зафіксовано, що позивач 20.07.2024 прибув з відпустки за станом здоров'я та приступив до виконання службових обов'язків, з 22.07.2024 року вибуває на медичний огляд військово-лікарською комісією на підставі направлення на BJIK №7/4881 від 22.07.2024.
Згідно з наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 від 14.08.2024 №184ДСК позивач 13.08.2024 повернувся з проходження медичного огляду військово-лікарської комісії та з 14.08.2024 року вибув у відпустку для лікування після травми на 30 календарних днів по 12.09.2024 на підставі довідки ВЛК від 13.08.2024 №20582.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 від 09.09.2024 №208ДСК зафіксовано, що позивач 09.09.2024 прибув та приступив до виконання службових обов'язків з відпустки для лікування після травми.
Проте в подальшому, наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 від 16.02.2025 №64 у військовій частині НОМЕР_1 призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли внесенню до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143, виданої позивачу, недостовірних відомостей, а також встановлення ступеня вини посадових осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до акту службового розслідування від 01.04.2025, видача довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143 стала можливою внаслідок неналежного виконання службових обов'язків тимчасово виконуючого обов'язки начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_3 , який будучи відповідальним за підготовку у військовій частині НОМЕР_1 медичних документів, необхідних для проходження військовослужбовцями медичного огляду військово-лікарською комісією та складення довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), в порушення вимог ст. 87 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України доручив підготовку довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143 іншій посадовій особі, не вживши при цьому заходів щодо контролю за виконанням поставленого завдання, внаслідок чого до довідки було внесено відомості, що не відповідають дійсності і суперечать звітно-інформаційним документам та поясненням свідків. Вчинення такого правопорушення підтверджується фактами та обставинами, які були встановлені у ході проведення службового розслідування та зазначені в акті службового розслідування.
За результатами службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2025 №68, яким довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143 визнано недійсною.
Згодом у військовій частині НОМЕР_1 було проведено розслідування нещасного випадку з метою з'ясування обставин та причин, що призвели до отримання 10.03.2024 травми позивачем поблизу населеного пункту Гоптівка Дергачівської міської територіальної громади Харківського району Харківської області.
Результати розслідування оформлено наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 від 01.05.2025 №95, відповідно до якого травмування позивача відбулось 10.03.2024 у ході виконання обов'язків військової служби під час падіння потерпілого у процесі пересування через порушення вимог безпеки під час експлуатації транспорту загального користування.
Відповідно до інформаційної довідки від 26.02.2025 №222/1/4/162/373/429 щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди позивачу з 01.03.2024 по 01.10.2024, додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях (з урахуванням винагороди виплаченої у розмірі 30 тис грн) виплачена за 1 березня, за 5 березня, за 10 березня, з 12 по 19 березня 2024 року.
За період проходження позивачем лікування внаслідок отримання тяжкої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, відповідачем не проводилось нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 еквівалентно 100000 гривень на місяць, з розрахунку на місяць пропорційно до часу перебування в такій відпустці.
За результатами розгляду звернення позивача відповідач відмовився провести зазначені виплати.
2. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - СВС ЗС України), наказом Міністра оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168), наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (п. 2 ст. 1-2 Закону №2011-XII).
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (п. 1 ст. 9 Закону №2011-XII).
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (п. 2 ст. 9 Закону №2011-XII).
Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України (п. 1 ст. 9-2 Закону №2011-XII).
Пунктом 1-1 Постанови № 168 передбачено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
Водночас, згідно з положеннями абзацу четвертого пункту 1-2 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п. 1-2 постанови №168).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 10 розділу XXXIV Порядку №260).
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (п. 12 розділу XXXIV Порядку №260).
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) (ч. 3 ст. 260 СВС ЗС України).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 260 СВС ЗС України).
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 260 СВС ЗС України).
Військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах(п. 1-1 постанови №168).
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п. 4 розділу XXXIV Порядку №260).
У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці (п. 11 розділу XXXIV Порядку №260).
У зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання (п. 11 ст. 10-1 Закону №2011-XII).
Для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи (п. 6.5 Положення №402).
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з військової служби визначають штатні ВЛК (п. 21. 3 Положення №402).
Якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, то постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) приймається в такому формулюванні - «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» (пп. «а» п. 21.5 Положення №402).
На підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів (п. 6.12 Положення №402).
Відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК (п. 6.14 Положення №402).
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки (п. 13 Порядку розділу XXXIV №260).
3. Мотиви суду
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України)
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тож, суд має встановити, чи діє відповідач на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не виплачуючи позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно до часу його перебування у відпустці для лікування.
З огляду на зміст спірних правовідносин спочатку суд повинен з'ясувати, чи є юридичні та фактичні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно до часу його перебування у відпустці для лікування.
Суд доходить висновку, що позивач має таке право з огляду на таке.
Позивач як військовослужбовець мав право на гарантоване Законом №2011-XII грошове забезпечення під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з жовтня 2023 року по 01 жовтня 2024 року.
Аналіз наведених норм права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена п. 1 ст. 9-2 Закону №2011-XII додаткова винагорода в розмірі 100000 гривеньє складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
П. 11 Порядку №260 передбачає встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривеньвинагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме:
1) пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини;
2) класифікація за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії отриманої військовослужбовцем травми як тяжкої.
Матеріалами справи підтверджено наявність цих умов для виплати позивачеві збільшеної до 100000 гривень винагороди за час його перебування у відпустці для лікування. Зокрема:
1) обставини отримання травми підтверджуються довідкою від 28.03.2024 №105/143 виданою тимчасово виконуючим обов'язків командиром військової частини НОМЕР_1 .
Більше того, довідками ВЛК військової частини НОМЕР_4 від 01.04.2025 №453, від 01.05.2024 №642, від 20.06.2024 №834, від 13.08.2024 №20582 підтверджуються обставини отримання травми під час виконання бойового завдання, а саме вказано: «Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини».
2) відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 ВЛК визначила, що травма, отримана позивачем є тяжкою.
Проте відповідачем заперечено дійсність вказаних документів.
Так, відповідач вважає, що перебуваючи у відпустці для лікування за станом здоров'я позивач не набув права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, оскільки у документах, які є підставою для її отримання, була зазначена недостовірна інформація.
Свою позицію відповідач аргументує тим, що зазначені у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відомості щодо отримання позивачем 10.03.2024 травми є недостовірним та не відповідають звітно-інформаційним документам (журналу бойових дій, бойовому донесенню (підсумковому бойовому донесенню) та не підтверджуються військовослужбовцями підрозділу, в якому проходив службу позивач, які були присутні у день отримання травми. У бойовому донесенні командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 №71т/бд/цсз, яке було підставою видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відсутні відомості про безпосереднє виконання військовослужбовцем бойових завдань, про здійснення противником у день отримання позивачем травми танкового обстрілу, а також про отримання позивачем травми внаслідок дій з боку противника. Такі відомості відсутні також у журнал бойових дій військової частини НОМЕР_3 . Натомість у вищезазначених документах наявна інформація, що травма плеча отримана позивачем внаслідок падіння з квадроциклу під час проведення рекогносцировки місцевості та маршрутів евакуації медичною групою в районі населеного пункту Гоптівка Дергачівської міської об'єднаної територіальної громади Харківської області. Також відповідач вказує, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складена на підставі бойового донесення, в той час, як відповідно до вимог Положення №402, вона повинна видаватись на підставі відповідного наказу командира військової частини.
Щодо покликань відповідача на видачу спірної довідки не на підставі наказу командира військової частини суд зазначає, що на момент її видачі повноваження командира військової частини та на видачу таких довідок здійснювалися однією посадовою особою військової частини, що не свідчить про перевищення повноважень чи інший суттєвий її юридичний недолік.
В частині заперечень відповідача відсутності в бойовому донесенні відомостей про танковий обстріл ворога як причину травмування, що підтверджується змістом дослідженого бойового донесення, суд доходить до такого.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що 10.03.2024 у ході виконання бойового розпорядження він в якийсь момент втратив свідомість, що було причиною падіння він не знає. У позовній заяві відомості про обставини травми (зокрема, про отримання травми внаслідок дій противника а саме танкового обстрілу) викладено на основі довідки від 28.03.2024 №105/143.
Встановлено, що позивач травмувався у ході виконання бойового розпорядження в парі з іншим військовослужбовцем - ОСОБА_2 . Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_3 від 26.06.2024 №142ДСК встановлено, що солдат ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 від ушкоджень внаслідок військових дій. Інших безпосередніх очевидців подій не було.
Отже на момент проведення службового розслідування та розслідування нещасного випадку була відсутня об'єктивна можливість достовірно встановити обставини травмування позивача.
Фактично висновки відповідача щодо травмування позивача ґрунтуються на інформації (поясненнях) з чужих слів, достовірність якої перевірити на даний час не можливо.
В цьому разі відповідач мав тлумачити сумніви щодо причин травмування позивача на його користь.
Незважаючи на неможливість достовірної перевірки відповідачем зв'язку між безпосереднім вогневим впливом ворога і причинами травмуванням позивача суд вважає, що вимога про обов'язковістю таких дій ворога і травмуванням військовослужбовця не є в усіх випадках необхідною умовою для віднесення випадку до таких, що не пов'язані з захистом Батьківщини.
По-перше, суд наголошує, що відповідач не доведено наявність в законодавстві такої обов'язкової умови виплати спірної додаткової винагороди як отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) у зв'язку з діями противника.
Умовою отримання військовослужбовцями додаткової винагороди, передбаченої п. 1-1 постанови №168 є участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з перебуванням безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
У свою чергу п. 11 Порядку №260 передбачає встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини; класифікація за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії отриманої військовослужбовцем травми як тяжкої.
Водночас виконання позивачем 10.03.2024 завдання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини підтверджується наявністю бойового розпорядження на виконання такого завдання від 16.02.2024 №20т/бр/цсз, про що зазначено у виданій відповідачем довідці про обставини травми від 28.03.2024 №105/143.
Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Порядку №260 бойовий наказ (бойове розпорядження) є документом, який підтверджує безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів.
Суд вважає, що позивач довів, що під час отримання поранення він виконував завдання, пов'язане із захистом Батьківщини і саме це є умовою отримання спірної додаткової винагороди.
Зокрема, позивач вказав і відповідач не спростував, що розвідка місцевості, яка виконувалась позивачем під час травмування, проводилась між взводними опорними пунктами - спеціально обладнаними оборонними позиціями ЗС України та в безпосередній близькості від військ держави-агресора поблизу ПП «Гоптівка» - пункту пропуску через державний кордон України на кордоні з росією, розташованого у Харківській області, Дергачівський район, поблизу села Гоптівка, на автошляху Е105, із яким збігається М20. Під час виконання завдання позивач здійснював обстеження прикордонної з РФ місцевості та маршрутів евакуації. І сам процес евакуації, і дотичні до нього процеси є частиною заходів, пов'язаних із обороною України у зв'язку із збройною агресією РФ, адже в них відсутня потреба у мирний час. Законодавчо не визначений чіткий перелік заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до Закону України «Про оборону України», оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Тобто, це дуже широке поняття, що передбачає реалізацію безлічі заходів, в тому числі - поза зоною бойових дій, тому цей фактор не є визначальний для визначення того, чи виконувані військовослужбовцем завдання пов'язані із захистом Батьківщини.
Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що отримана позивачем 10.03.2024 травма не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини.
Відповідач вважає, що позивач отримав поранення не у зв'язку зі захистом Батьківщини у розумінні п. 1-2 Постанови №168 та п. 11 Порядку №260, а у зв'язку з нещасним випадком, спричиненим власною необережністю. Зокрема, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.05.2025 №95 за результатами розслідування нещасного випадку, що трапився з позивачем 10.03.2024 встановлено, що травмування позивача відбулось 10.03.2024 у ході виконання обов'язків військової служби під час падіння потерпілого під час пересування через порушення вимог безпеки під час експлуатації транспорту загального користування.
Суд також бере до уваги, що у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2025 №95 за результатами розслідування нещасного випадку, що трапився з позивачем 10.03.2024 встановлено, що травмування позивача відбулось через порушення вимог безпеки під час експлуатації транспорту загального користування (квадроцикла), проте в акті проведення розслідування нещасного випадку, затвердженому 01.05.2025 тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 не вказано, яких саме вимог безпеки не дотримався позивач та якими саме нормативно-правовими актами це передбачено, та як мав діяти позивач в бойовій обстановці.
Окрім того, встановлено, що позивач травмувався у ході виконання бойового наказу в парі з іншим військовослужбовцем, який на момент розслідування нещасного випадку помер (смерть підтверджено матеріалами справи). Позивач вказує, що будь-які інші особи були відсутні поруч під час виконання такого завдання, а відповідач це не спростував. Таким чином, пояснення осіб, які використані відповідачем для оформлення службового розслідування та розслідування нещасного випадку, матеріали яких надані ним у цій справі, - це інформація, яку вони безпосередньо не сприймали та пояснення щодо обставин, безпосередніми свідками яких вони не були. На підставі пояснень таких осіб, які не були свідками обставин травмування, відповідач зробив висновок про те, що причиною травмування є особиста необережність та порушення правил та інструкцій заходів безпеки при пересування на транспортних засобах позивачем.
Відповідач наголошує, що на підставі виданої позивачеві довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143 військово-лікарськими комісіями помилко встановлено причинний зв'язок отриманої позивачем 10.03.2024 травми. Таким чином, довідки ВЛК від 01.04.2024 №453, від 07.05.2024 №642, від 20.06.2024 №834, від 13.08.2024 №20582 були прийняті на підставі недійсного документу, що свідчить про недійсність відомостей про причинний зв'язок травми , що містяться у них. Окрім того, відповідач зазначає, що на адресу військово-лікарських комісій готується клопотання про внесення змін до довідок ВЛК від 01.04.2024 №453, від 07.05.2024 №642, від 20.06.2024 №834, від 13.08.2024 №20582 (в частині встановлення причинно-наслідкового зв'язку).
Проте, відповідач не довів, що зазначені дії вчинено ним в межах повноважень та передбаченому законодавством порядку.
Заперечення відповідача щодо задоволення позовних вимог зводяться до того, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.04.2025 №68, виданим за результатами службового розслідування, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143 визнано недійсною, а отже вона не може породжувати підстав для виплати спірної додаткової винагороди.
У цьому контексті суд наголошує, що відповідно до п. 10 розділу XXXIV Порядку №260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно з рекомендаціями, наданими ВЛК позивач перебував у відпустках за станом здоров'я в такі періоди: з 02.04.2024 по 30.04.2024; з 08.05.2024 по 06.06.2024; з 21.06.2024 по 20.07.2024; з 14.08.2024 по 09.09.2024. Отже, відповідач повинен був видати накази про виплату додаткової винагороди позивачу до 5 числа травня, червня, липня та серпня відповідно.
Водночас підставою невиплати спірної додаткової винагороди позивачу відповідач обґрунтовує тим, що довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143 визнано недійсною наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2025 №68.
Суд бере до уваги, що довідку, яка є підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини визнали недійсною за більш, ніж 11, 9, 8 та 6 місяців з дня завершення кожної з відпусток позивача відповідно. Отже, відповідач повинен був виплатити спірну додаткову винагороду позивачу ще до виникнення обставин (визнання недійсною довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143), якими він обґрунтовує підстави своєї бездіяльності.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності.
Позивач вказує, що йому рекомендована відпустка для лікування після поранення на 30 календарних днів (за кожною із довідок), а тому слід вважати, що він перебував у відпустках для лікування за рекомендацією ВЛК, внаслідок отриманого 10.02.2024 поранення не менше 120 (сто двадцять) календарних днів, адже військова частина зобов'язана була виконати рекомендації ВЛК.
Суд наголошує, що у п. 11 розділу XXXIV Порядку №260 чітко вказано, що в період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування у відпустці.
П. 1-1 постанови №168 передбачено, що військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Суд доходить до висновку, що винагорода додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які, у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком ВЛК після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) аналогічно повинна бути виплачена в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустках.
Згідно з рекомендаціями, наданими ВЛК позивач перебував у відпустках за станом здоров'я в такі періоди: з 02.04.2024 по 29.04.2024, з 08.05.2024 по 05.06.2024, з 21.06.2025 по 19.07.2025, 14.08.2024 по 08.09.2024.
Отже, додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень повинна бути виплачена позивачу в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустках, а саме за період з 02.04.2024 по 29.04.2024, з 08.05.2024 по 05.06.2024, з 21.06.2025 по 19.07.2025, 14.08.2024 по 08.09.2024.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. ст. 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності незаконною та стягнення коштів, задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.04.2024 по 29.04.2024, з 08.05.2024 по 05.06.2024, з 21.06.2025 по 19.07.2025, 14.08.2024 по 08.09.2024.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.04.2024 по 29.04.2024, з 08.05.2024 по 05.06.2024, з 21.06.2025 по 19.07.2025, 14.08.2024 по 08.09.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний тест судового рішення виготовлено 25 червня 2025 року.
Суддя Сас Є.В.