про відмову в забезпеченні позову
25 червня 2025 року справа № 320/32045/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення - постанову військової лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.01.2025 у формі довідки №257, яким ОСОБА_1 (1990 року народження) визнано придатним для військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою визначення придатності/непридатності ОСОБА_1 (1990 року народження) до військової служби з урахуванням всіх медичних досліджень.
Як третю особу у позовній заяві вказано ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із позовною заявою позивачем подано через канцелярію суду заяву про забезпечення позову від 23.06.2025, в якій просить суд:
- зупинити дію постанови Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої у формі довідки від 18.01.2025 №257 щодо висновку придатності до військової служби ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 23.06.2025 зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 24.06.2025 та було передано судді Кушновій А.О. для розгляду.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, питання про відкриття провадження у справі не вирішувалось.
За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що після оновлення даних він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримав направлення до військово-лікарської комісії для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у Збройних Силах України. За результатом проведеного медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі статті 14б, 22б, 41б графи ІІ Розладу хвороб, за графами - Таблиці додаткових вимог Положення, введеного в дію наказом Міністра оборони України 2008 року №402 зроблено висновок, що ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, про що видано постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 257 від 18.01.2025.
З такими висновками ВЛК заявник не погоджується, вважає, що дослідження проведено не повно та не враховано наявні у позивача хвороби та ступінь захворювання, що привело до визнання позивача придатним до військової служби.
Заявник зазначає, що з січня 2022 року хворіє на "Епілепсію". З 06.05.2024 по грудень 2024 року чотири рази перебував у лікарні з генералізованими судомними припадками: 06.05.2024 переніс генералізований судомний припадок з травматизацією (компресійні переломи хребців Тh5, Тh6, Тh7 - МРТ від 10.05.2024), був госпіталізований до ЦРЛ м. Тараща (виписка №01299/286 від 06.05.-08.05.2024), 18.05.2024 - повторення епіприпадку (консультативні висновки від 22.05.2024 та 23.05.2024), 05.09.2024 госпіталізований з черговим припадком до КМКЛ №5 (виписка №7941 від 05.09-06.09.2024), четверта госпіталізація з епіприпадками була 18.10.2024 до КНП "Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги "Психіатрія" (епікриз №13699 від 18.10.-19.11.2024) (медичні документи додає).
Заявник також вказує, що оскарження постанови ВЛК до суду не зупиняє її дії, при цьому спірна постанова є підставою для призову позивача на проходження військової служби, що позбавить останнього права на захист своїх прав під час розгляду справи у суді, у тому числі надавати показання в суді та користуватися іншими процесуальними правами, а також істотно ускладнить виконання рішення суду щодо повторного медичного огляду, у разі задоволення позовної заяви, а відтак розгляд справи втратить будь-який сенс внаслідок неможливості його виконання.
Враховуючи висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, позивач вважає за доцільне забезпечити захист своїх порушених прав та позову шляхом зупинення дії постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленої у формі довідки від 18.01.2025 №257.
Крім того, на думку позивача, застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації до лав Збройних Сил України, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі мобілізації, оскільки і так незадовільний стан здоров'я позивача може суттєво погіршитись та становити загрозу його життю, а захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде унеможливлено.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Із 24.02.2022 відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
Так, як на ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на протиправність постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.01.2025 у формі довідки №257, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано придатним для військової служби.
З даного приводу суд зауважує, що безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Однак, посилання позивача на те, що без вжиття судом заходів забезпечення позову може спричинити для позивача негативні наслідки в разі мобілізації, оскільки і так незадовільний стан здоров'я позивача може суттєво погіршитись та становити загрозу його життю, а захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде унеможливлено, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Зокрема матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації (зокрема, вручення позивачу повістки із вказаною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Лише сам факт визнання спірним рішенням придатним до військової служби, не дає достатніх підстав для висновку про те, що відповідач саме вживає заходів, спрямованих на мобілізацію позивача, як і не підтверджує факту того, що останній надалі буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
Крім того, суд зазначає, що правомірність та оцінка оскаржуваного рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.01.2025 у формі довідки №257 підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про оскарження такого рішення та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Також слід зазначити, що в адміністративній справі з приводу оскарження актів індивідуальної дії, в даному випадку, постанови (висновку) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , зупиняючи дію цієї постанови з підстав очевидності протиправності спірного рішення та очевидності порушення процедури проведення ВЛК, на чому наполягає позивач у заяві про забезпечення позову, що судом не може бути перевірено у межах розгляду заяви про забезпечення позову, судом фактично може бути ухвалено рішення у цій частині без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
На момент розгляду заяви ОСОБА_1 у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності рішення відповідача.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.01.2025 у формі довідки №257, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано придатним для військової служби, можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Доводи, які ОСОБА_1 наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову від 23.06.2025, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.