про відмову в забезпеченні позову
25 червня 2025 року справа № 320/31780/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Київської митрополії Української Православної Церкви про забезпечення позову до подання позовної заяви,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Київська митрополія Української Православної Церкви із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд:
- зупинити дію постанови Кабінету Міністрів України від 09.05.2025 № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена»;
- заборонити Державній службі України з етнополітики та свободи совісті проводити будь-які дослідження відносно будь-яких релігійних організацій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.05.2025 № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена»;
- заборонити Державній службі України з етнополітики та свободи совісті проводити дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Київської митрополії Української Православної Церкви з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена на підставі наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 16.05.2025 № Н-70/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Київської митрополії Української Православної Церкви з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена»;
- заборонити Кабінету Міністрів України вносити зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.05.2025 № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена».
Заяву про забезпечення позову до його подання з додатками подано представником заявника - адвокатом Ковальчуком Я.В. через підсистему "Електронний суд" 24.06.2025.
Вказану заяву про забезпечення позову від 24.06.2025 до його подання зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 24.06.2025 та було передано судді Кушновій А.О. для розгляду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За нормами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову до його подання представник заявника зазначає, що Київська Митрополія Української Православної Церкви має намір звернутися до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 09.05.2025 №543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена».
Вказано, що Київська митрополія Української Православної Церкви, відповідно до її Статуту, є центральним виконавчо-розпорядчим церковним органом (релігійним адміністративним центром) незалежної і самостійної в своєму устрої і управлінні Української Православної Церкви, що здійснює керівництво єпархіальними управліннями, парафіями, монастирями, духовними школами, братствами та іншими релігійними організаціями Української Православної Церкви (УПЦ).
Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні оголошено часткову мобілізацію, а Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», з 05 год. 30 хв. в Україні введено воєнний стан, який продовжений і по теперішній час.
Представник заявника зазначив, що відкрите загострення відбулося у лютому 2022 року внаслідок повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України.
На переконання заявника, на тлі війни в українському суспільстві загострилися суспільно-політичні дискусії навколо діяльності окремих релігійних організацій, зокрема тих, які мали історичний та євхаристичний зв'язки між собою. У цьому контексті відбуваються численні спроби законодавчого чи адміністративного обмеження діяльності релігійних організацій, що фактично набуває ознак вибіркового підходу та переслідування за ознаками релігійної приналежності і є неприпустимим у демократичному суспільстві, яке визнає верховенство права.
Так, зокрема, Верховною Радою України прийнятий Закон України від 20.08.2024 № 3894-ІХ «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», статтею 16 якого врегульований порядок припинення релігійної організації.
09.05.2025 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», а 17.05.2025 на сайті Державної служби України з етнополітики та свободи совісті розміщено повідомлення про початок дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Київської митрополії Української Православної Церкви.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, на думку заявника, розпочала проводити дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Київської митрополії Української Православної Церкви з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена на підставі наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 16.05.2025 № Н-70/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Київської митрополії Української Православної Церкви з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена».
Про необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що Закон України від 20.08.2024 № 3894-ІХ «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» та постанова Кабінету Міністрів України від 09.05.2025 № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», прямо суперечать Конституції України та численним рішенням ЄСПЛ, що на переконання заявника, свідчить про їх очевидну протиправність. Отже, у разі невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, призведе до порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також спричинить неможливість реального виконання рішення суду та створить труднощі при виконанні у випадку задоволенні позову, а також може призвести до катастрофічних наслідків у вигляді заборони діяльності заявника як релігійної організації та діяльності інших релігійних організацій.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до його подання, суд звертає увагу на таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи із системного аналізу зазначених положень, убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У силу вимог частини п'ятої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття таких заходів вимагатиме фактично розглянути спір по суті, який заявник має намір подати до суду, із установленням усіх фактичних обставин справи, і, на цей час у суду відсутні підстави стверджувати про очевидність ознак протиправності постанови Кабінету Міністрів України від 09.05.2025 № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена» та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка має намір звернутися до суду з позовом щодо такого акта.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваної постанови, оскільки встановлення очевидності ознак її протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Крім того, заявником не надано жодних належних і допустимих доказів, зокрема, що Закон України від 20.08.2024 № 3894-ІХ «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» прямо суперечать Конституції України та численним рішенням ЄСПЛ; не надано доказів, що він визнавався неконституційним; не надано жодного рішення ЄСПЛ у контексті тверджень заявника щодо конституційності названого Закону.
Оскільки наведені заявником міркування та доводи не підтверджені документально, у суду відсутні підстави вважати очевидними ознаки протиправності постанови Кабінету Міністрів України від 09.05.2025 № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», що виключає можливість забезпечення позову у силу приписів частини п'ятої статті 151 Кодексу.
До того ж, у силу вимог пункту 1 частини третьої статті 151 Кодексу не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів, зокрема Кабінету Міністрів України, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
Отже, КАС України встановлена пряма заборона забезпечувати позов шляхом зупинення актів Кабінету Міністрів України та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
Решта вимог заяви є похідними від основної, тому за вказаних обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Враховуючи викладене, заява про забезпечення позову до його подання задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви Київської митрополії Української Православної Церкви про забезпечення позову від 24.06.2025 до подання позовної заяви, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.