25 червня 2025 року м. Київ справа №640/31246/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у м. Києві Дніпровського
управління Національної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві
про визнання протиправними та скасування наказу, -
І. Зміст позовних вимог.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Дніпровського управління Національної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Дніпровського управління Національної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.09.2021 №10, яким до оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського управління Національної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві - позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем не дотримано порядку проведення службового розслідування. Так, позивач категорично заперечує, що він порушував службову дисципліну. Під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла хибного висновку про вчинення дисциплінарного проступку під час несення служби. Висновки службового розслідування гуртуються виключно на припущеннях, а вид дисціплінарного стягнення застосований за результатами розслідування є неспівмірний та надмірний. Матеріали службового розслідування не містять відомостей про ступінь тяжкості дисциплінарного проступку та чи заподіяв він шкоду. Таким чином, в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступки, який тягне за собою накладення відповідного дисциплінарного стягнення. З урахуванням наведеного та виходячи з аналізу всіх встановлених обставин, позивач вважає, що відповідачем прийнято рішення без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття та з порушенням вимог чинного законодавства.
Від відповідача у встановлений судом строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що до позивача було правомірно, обґрунтовано та пропорційно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. За результатом службового розслідування у діях позивача було встановлено факт порушення службової дисципліни, що виразився у порушенні п.6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ, п.2,9 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 №1306, та ч.6 ст.121 КУпАП, у зв'язку з чим, було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справи у порядку спрощеного позовного провадження.
14.12.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 07.11.2015 прийнято на службу до Національної поліції України.
14.09.2020 ОСОБА_1 відповідно до наказу №752о/с Головного управління Національної поліції у місті Києві призначений на посаду оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
08.07.2021 до Дніпровського управління поліції надійшло подання Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про виявлені недоліки та вжиття заходів реагування від 07.07.2021 №1112/42-10/01-2021.
Зазначеним поданням повідомлено, що 02.07.2021 працівниками КМУ ДВБ НП України з метою виконання обов'язків, покладених на Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, спільно з працівниками Управління патрульної поліції у місті Києві ДПП НП, здійснено виїзд у Дніпровський район міста Києва, з метою перевірки вимог транспортної дисципліни працівниками поліції в користуванні яких є службовий та особистий автотранспорт. Під час якої встановлено факти порушення правил дорожнього руху оперуповноваженим сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .
З метою перевірки наведеної інформації та встановлення усіх обставин справи наказом Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 30.07.2021 №25 «Про призначення та проведення службового розслідування» за наведеним фактом призначено службове розслідування, затверджено склад дисциплінарної комісії, якій доручено провести службове розслідування в установленому порядку.
Так у ході службового розслідування комісією встановлено, що 02.07.2021 об 11год. 29 хв., за адресою: м. Київ, вул. Червоткацька, 10/16, працівниками УПП у місті Києві ДПП НП України зупинене авто MERSEDES-BENZ S 500, чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 для перевірки наявності та дійсності документів на вказане авто, у зв'язку з тим, що вказані номерні знаки не відповідали марці автомобіля на якій були встановлені.
Під час перевірки документів, водій вказаного автомобіля надав своє посвідчення водія № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, згідно якого встановлено, що номерним знаком за яким повинен експлуатуватись вказаним автомобілем являється НОМЕР_3 , при цьому ОСОБА_1 продемонстрував вказаний номерний знак, який знаходився у салоні авто.
Після чого, для уникнення адміністративної відповідальності за експлуатацію номерним знаком, що не належить цьому засобу, ОСОБА_1 повідомив працівникам УПП у місті Києві ДПП, що він теж працює у поліції, при цьому продемонструвавши своє службове посвідчення працівника поліції КВП №015097.
Ознайомившись зі змістом службового посвідченням було встановлено, що водієм зупиненого автомобіля являється оперуповноважений сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , спеціальний жетон №0037547.
У ході з'ясування обставин пояснив, що вказаним автомобілем він користується впродовж декількох тижнів, а автомобіль у користування йому надав його знайомий гр. Н. Проте, анкетні дані повідомити відмовився.
Крім того, під час перевірки номера кузова вказаного автомобіля, було встановлено, що автомобіль MERSEDES-BENZ S 500, чорного кольору н.з. НОМЕР_3 , належав гр. ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:01 год., помер без ознак насильницької смерті.
За порушення вимог ч.6 ст.121 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 №1306, відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №4430822 за вчинення адміністративного правопорушення,
Наведений факт не заперечується позивачем, що підтверджується його поясненнями у ході службового розслідування.
Опитаний у ході проведення службового розслідування позивач пояснив що 02.07.2021 року приблизно об 11 год. 00 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Червоткацька 10/16 його було зупинено під час керування автомобіля MERSEDES-BENZ S 500 працівниками ДПП НП. Підстава зупинення н.з. НОМЕР_1 автомобіля не відповідає марці автомобіля на якій вони були встановлені. ОСОБА_1 повідомив, що приблизно місяць тому, він отримав оперативну інформацію від оперативного контакту про те, що в м. Києві група осіб займається злочинною діяльністю, здійснюючи крадіжки з автомобілів шляхом сканування сигналізації. Через це він від свого знайомого ОСОБА_3 отримав автомобіль марки MERSEDES-BENZ S 500, н.з. НОМЕР_3 , який перебував у його власності. 02.07.2021 він отримав інформацію від оперативного контакту про те, що злочинна група у кількості чотирьох осіб знаходяться біля станції метро “Чернігівська» та підшукують автомобіль для сканування сигналізації, отримавши цю інформацію він вирішив поїхати на місце та по дорозі його зупинили працівники ДПП НП. У подальшому інспектором складено адміністративний протокол за невідповідність н.з., накладено штраф, який він оплатив у сумі 850 гривень.
Згідно п.3 висновку службового розслідування, затвердженого начальником Дніпровського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції у м. Києві від 10.09.2021 року запропановано, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п.6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2.9 “в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 №1306, та ч.6 ст.121 КУпАП, дисциплінарною комісією рекомендовано до оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді догани.
Наказом Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 22.09.2021 №10 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ст. лейтенанта поліції ОСОБА_1 » накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п.6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.2.9 “в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 №1306, та ч.6 ст.121 КУпАП.
Із означеним наказом позивач відмовився ознайомився про що складено акт від 29.09.2021 «Про відмову ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Не погодившись із вищезазначеними наказами, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (преамбула названого Закону).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно із частинами першою, другою статті 19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до частини першої статті 64 згаданого Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до пунктів 1, 6, 8, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно із частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Так, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. (ч.1,2 ст.14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.1 розділу 1 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа , рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Аналогічні приписи містить абз. 2 ч. 1 розділу II Порядку №893, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що такого випадку призначення службового розслідування а саме порушення вимог ПДР України, зокрема п. 2.9 «В», що ймовірно потягнуло за собою притягнення до адміністративної відповідальності за ст.121 ч. 6 КУпАП, в Порядку немає. Відповідно до Порядку службове розслідування не призначається за таких умов, адже у такому разі рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття наказу про призначення службового розслідування стосовно позивача стало саме подання Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про виявлені недоліки та вжиття заходів реагування від 07.07.2021 №1112/42-10/01-2021.
При цьому, працівниками ДПП НП оформлено матеріали про адміністративне правопорушення, розглянуто адміністративну справу на місці та винесено відносно позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірів 850 грн. Позивачем означена постанова не оскаржувалась, не скасовувалась та штраф сплачений на місці порушення.
Суд вирішуючи спір у даній справі бере до уваги, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово досліджував питання можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які (або частина яких) у той же час можуть містити ознаки адміністративного правопорушення, а також обов'язковості врахування у такому випадку рішення суду, ухваленого за наслідками вирішення питання про вчинення цією особою адміністративного правопорушення і її вини у його вчиненні.
Станом на час перегляду цієї справи позиція Верховного Суду із цього питання є усталеною та її суть з різних боків розкрито у постановах: від 06 березня 2019 року в справі №816/1534/16, від 17 липня 2019 року в справі №806/2555/17, від 22 жовтня 2019 року в справі №480/3950/18, від 23 жовтня 2019 року у справі №804/4480/17, від 29 листопада 2019 року в справі №824/832/18-а, від 13 лютого 2020 року в справі №1.380.2019.000121, від 05 березня 2020 року у справі №815/4478/16, від 24 вересня 2020 року в справі №420/602/19, від 19 травня 2022 року в справі №480/4079/18, від 26 травня 2022 року в справі №420/3630/20, від 07 липня 2022 року у справі №460/5545/20 та інших.
В основу мотивів цих судових рішень покладено висновки про те, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Притягнення чи не притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності не може бути обумовлено наявністю чи відсутність складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності. Відсутність факту притягнення поліцейського до адміністративної відповідальності не виключає наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який уповноважена особа у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції. Відповідно, у випадку закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - це є свідченням відсутності складу адміністративного правопорушення, проте не дисциплінарного проступку.
Ураховуючи, що у межах розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд не досліджує питань наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, адже, як зазначалося, дисциплінарне провадження має іншу мету, процедуру та правила оцінки дій і матеріалів, то висновки такого суду (його правова оцінка) не є обов'язковими для суду, який розглядає справу щодо оскарження індивідуального акту про притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності. Це ж стосується дисциплінарного органу, який, вирішуючи питання наявності або відсутності у діях особи ознак дисциплінарного проступку, керується виключно правилами та вимогами, встановленими для дисциплінарної процедури, однак не втручається у питання винуватості цієї особи у скоєнні адміністративного правопорушення за правилами і в порядку КУпАП.
Суд зазначає, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Відповідно до частин п'ятої та п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
Подібна за змістом вимога міститься у пункті 7 розділу IV "Повноваження уповноваженого керівника та осіб, які беруть участь у проведенні службового розслідування" Порядку №893.
Цим пунктом, зокрема, передбачено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Щодо тверджень представника позивача про те, що при проведенні службового розслідування не дотримано вимог Дисциплінарного статуту НП України та Порядку щодо перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення, суд зазначає наступне.
Так суд враховує, що законодавчо не встановлено обов'язок виконавця щодо письмового повідомлення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування про початок відповідного службового розслідування.
З матеріалів справи судом встановлено, що 30.08.2021 позивач надав письмові пояснення ст. лейтенанту половці ОСОБА_4 заступнику начальника ВКЗ Дніпровського УП УНП м.Києва (а.с.71-72). Про що також зазначено у висновку за результатами проведеного службового розслідування.
З наданих пояснень ОСОБА_1 комісією встановлено, що 02.07.2021 року приблизно об 11 год. 00 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Червоткацька 10/16 його було зупинено на автомобілі MERSEDES-BENZ S 500 працівниками ДПП НП, через те що н.з. НОМЕР_1 не відповідає марці автомобіля на якій вони були встановлені. ОСОБА_1 повідомив, що приблизно місяць тому, він отримав оперативну інформацію від оперативного контакту про те, що в м. Києві група осіб займається злочинною діяльністю, здійснюючи крадіжки з автомобілів шляхом сканування сигналізації. Через це він від свого знайомого ОСОБА_3 отримав автомобіль марки MERSEDES-BENZ S 500 н.з. НОМЕР_3 , який перебував у його власності. 02.07.2021 він отримав інформацію від оперативного контакту про те, що злочинна група у кількості чотирьох осіб знаходяться біля станції метро “Чернігівська» та підшукують автомобіль для сканування сигналізації, отримавши цю інформацію він вирішив поїхати на місце та по дорозі його зупинили працівники ДПП НП, склали постанову про порушення ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що під час службового розслідування у ОСОБА_1 відбиралися письмові пояснення, в зв'язку з чим він був обізнаний про проведення службового розслідування. Тому, позивач не був позбавлений можливості подавати докази, документи, які мають значення для проведення службового розслідування, а також користуватися правової допомогою під час проведення службового розслідування, висловлювати зауваження щодо повноти проведення службового розслідування.
Стосовно тверджень щодо не ознайомлення з висновком службового розслідування та з матеріалами службового розслідування, суд вважає за необхідне звернути увагу представника на таке.
Порядок ознайомлення із висновком та матеріалами службового розслідування визначено Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим наказом МВС України від 07.11.2018 № 893.
Приписи підпункту 14 п.2 розділу III вказаного Положення визначено, що ознайомлення із затвердженим висновком та матеріалами службового розслідування проводиться головою дисциплінарної комісії за письмово оформленим волевиявленням поліцейського, стосовно якого проводилось службове розслідування. Однак будь-яких доказів рлзивачем не надано про долучення до матеріалів нових документів, виявлення бажання ознайомлення із затвердженим висновком, матеріалами службового розслідування не надходило.
Також, судом не встановлено порушення строків проведення службового розслідування, розпочатого наказом від 30.07.2021.
Згідно частини 3 статті 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 30.07.2021 № 963 о/с ОСОБА_1 , у період з 09.08.2021 по 27.08.2021 перебував у щорічній відпустці, тому на підставі частини 3 статті 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України строк проведення службового розслідування продовжено на 19 діб.
Поряд з цим, суд зазначає, що положеннями частини п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Службовим розслідуванням встановлено, що позивачем порушенні вимог п.6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме обов'язку утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України та порушенні п.2.9 “в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 №1306, та ч.6 ст.121 КУпАП.
Отже, на підставі відомостей викладених у висновку службового розслідування відносно порушення позивачем службової дисципліни, дисциплінарною комісією рекомендовано до оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді догани.
Ураховуючи дійсно встановлені обставини справи та норми, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшла підтвердження позиція сторони позивача про порушення під час проведення службового розслідування вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893, а відомості викладені у висновку службового розслідування відносно порушення позивачем службової дисципліни є підтвердженим.
Разом з тим, щодо доводів представника позивача про застосування непропорційного виду дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд зазначає наступне.
Частинами 1-3 ст.13 Дисциплінарного Статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Суд зауважує, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення, тобто належить до дискреційних повноважень відповідача, який за умови встановлення факту порушення службової дисципліни має право з урахуванням всіх обставин справи та особи порушника обрати один з визначених законом видів покарання.
Аналогічні висновки містять в постановах ВС від 21.12.2018 по справі № 805/623/16-а, від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 22.03.2019 у справі 804/676/18, від 22.11.2019 у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 № 2240/2329/16.
При цьому, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №814/2530/16 зазначив, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Також суд бере до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 23.11.2023 у справі №420/14443/22 зробив такий висновок: за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження посадових осіб Відповідача щодо проведення службового розслідування із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, поліцейського ступеня тяжкості дисциплінарного проступку є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією відповідача.
Згідно постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 №160/9275/18 погодився з позицією, що визначення виду дисциплінарного стягнення, яке необхідно накласти на поліцейського, є переважним (дискреційним) правом безпосередньо начальника Департаменту патрульної поліції та зазначив, що дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що згідно із частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Зі змісту наведених норм слідує, що визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. Закон не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого. Відтак, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника, начальник Дніпровського УП ГУНП у м.Києві може застосувати стягнення у межах компетенції, виходячи із обставин справи. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани не є найлегшим заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
З урахуванням викладених норм матеріального права та дійсно встановлених обставин суд дійшов висновку, що у сукупності допущених позивачем правопорушень начальником Дніпровського УП ГУНП у м.Києві застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани є співмірним з його порушенням службової дисципліни.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У ході розгляду справи позивач не надав інших належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про порушення відповідачем порядку проходження військової служби та проведення мобілізації щодо позивача.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення відносно позивача.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу протиправними.
VІ. Судові витрати.
Судові витрати які підлягають стягненню на користь відповідача відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.