про відмову у встановленні судового контролю
25 червня 2025 року № 320/44269/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву гр. ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого за результатами розгляду адміністративної справи № 320/44269/23, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2024р. по справі №320/44269/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, тим самим, серед іншого ухвалено зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» у розмірі 1,197% від розміру пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» починаючи з 01.03.2023р., без обмеження максимального розміру.
У подальшому судом зареєстровано заяву гр. ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням наведеного рішення.
При розгляді даної заяви суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас, суд наголошує, що матеріали справи свідчать лише про те, що виконавчий документ по даній справі перебуває на примусовому виконанні, а також про застосування державним виконавцем до боржника (відповідача по справі) штрафних санкцій (до заяви додано постанову про накладення штрафу від 24.02.2025р. в межах ВП № 76678539), при цьому відсутні будь-які інші документи про хід вказаного виконавчого провадження, як і докази його завершення, однак позивач вже вдруге звертається до суду із заявою у порядку ст. 382 КАС України, що судом сприймається критично.
Поряд з вказаним, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Варто наголосити, що судом не встановлено, а позивачем не обґрунтовано, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку ст. 382 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України “Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони саме державного виконавця.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі.
Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за № 320/44269/23 - відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
4. Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Марич Є.В.