30 травня 2025 року справа №320/13764/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства російської федерації;
- зобов?язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачем було отримано тимчасове посвідчення громадянина України на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України. Разом із заявою про набуття громадянства України, позивач прийняв відповідне зобов'язання припинити громадянство російської федерації протягом 2х років.
Водночас, зважаючи на те, що у зв'язку з вторгненням російської федерації на територію України, консульські відділи на території України припинили діяльність, позивач не подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримання документу про припинення іноземного громадянства є неможливим з незалежних від нього підстав.
На думку позивача дії відповідача є протиправними, оскільки в разі неподання ним відповідних документів, при закінченні строку тимчасового посвідчення громадянина України, відповідач матиме підстави для припинення громадянства, що призведе до порушення його прав та законних інтересів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 01 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/13764/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду, дану справу передано на повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
16 січня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска I.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 20.01.2021 згідно рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області набула громадянство України на підставі ст.10 Закону України «Про громадянство України», що підтверджується довідкою №356/2021 про реєстрацію особи громадянства України від 25.02.2021.
08.02.2021 позивач отримала тимчасове посвідчення громадянства України тип ТР №033576, орган, що видав 8010, строк дії до 20.01.2023.
Також до центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області позивачем було подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, а саме громадянство російської федерації протягом двох років.
Однак звернутись до відповідного консульства щодо припинення громадянства іншої країни не встигла у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України та початком війни, оскільки було розпочато розрив дипломатичних відносин з російською федерацію, а також припиненням роботи усіх консульських установ даної країни.
Також позивач зверталась до консульських установ російської федерації, які перебувають в інших країнах, однак отримувала відмову.
З огляду на отримані від міністерств закордонних справи та посольств російської федерації відмов, позивач звернулась до Державної міграційної служби України з проханням роз'яснити подальші дії щодо припинення громадянства російської федерації, однак належної відповіді не отримала.
13.01.2023 позивач звернулася до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із декларацією про відмову від громадянства російської федерації у зв'язку з тим, що існують незалежні від позивача причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, а саме: що позивач не може подати документи про припинення громадянства російської федерації до посольства російської федерації в Україні, бо воно не працює, а дипломатичні відносини з державою-агресором розірвані; позивач не може подати документи щодо припинення іноземного громадянства до посольства російської федерації в третіх країнах, оскільки позивач не має постійного місця проживання в країнах, до яких вона зверталася.
Листом від 23.01.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відмовив позивачу у зв'язку з відсутністю підстав для прийняття від позивача декларації про відмову від громадянства російської федерації замість документу уповноваженого органу російської федерації про припинення громадянства російської федерації.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулась з даним позов до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом № 2235.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2235 громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Положенням ст. 6 Закону № 2235 закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Приписами ч. 1 ст. 8 Закону № 2235 передбачено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Частиною 5 ст. 8 Закону № 2235 передбачено, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства на іноземця покладається обов'язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства. Водночас, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від особи причин, іноземець подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.
За правилами абзаців 12, 13 ст. 1 Закону № 2235:
зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;
незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Згідно з абзацом 16 ст. 1 Закону № 2235 декларація про відмову від іноземного громадянства це документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону № 2235 особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Зразок декларації про відмову від іноземного громадянства затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2012 № 715 Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку (далі - Наказ № 715).
Відповідно до затвердженого Наказом № 715 зразка, заявник має зазначити в декларації строк, установлений законодавством іноземної держави, протягом якого заявник не отримав документ про припинення громадянства цієї держави.
Судом встановлено, що позивач набула з 20.01.2021 громадянство України за територіальним походженням відповідно до ст. 10 Закону України «Про громадянство України» та взяла на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України.
Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, саме на позивача покладається обов'язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства.
Згідно з п.п. 54 п. 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 281, Міністерство закордонних справ України відповідно до покладених на нього завдань, дипломатичними представництвами, консульськими установами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій в Україні, а також дипломатичним корпусом, акредитованим в Україні. За інформацією посольства російської федерації в Україні, розмір консульського збору за припинення громадянства російської федерації на момент набуття заявником громадянства України становив 1820 грн, що не перевищувало половину мінімальної заробітної плати на момент набуття громадянства України.
Незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), в розумінні п. 1 ст. 1 Закону № 2235 є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Відтак, обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є факт звернення/прийняття клопотання такої особи уповноваженим органом держави її громадянства.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом № 2235 порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства (якщо така не була подана раніше) їм замість тимчасових посвідчень громадянина України, залежно від місця проживання, видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (п. 117-119 Порядку).
Тобто, позивач зобов'язаний подати документ про припинення російського громадянства.
Судом досліджено та не заперечується сторонами, що позивачка розпочала підготовку документів, у цей час з 24.02.2022 росією розпочато широкомасштабне вторгнення в Україну і в цей же день були розірвані дипломатичні відносини із країною агресором - росією. Консульські установи країни агресора, що розміщені на території України, станом на сьогодні із 24.02.2022 не функціонують, що унеможливлює отримання документа про припинення громадянства.
Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з припиненням функціонування дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації в Україні, позивачем подано заяву про припинення громадянства російської федерації до посольства російської федерації в Республіці Румунія, однак остання отримала відмову у прийнятті, оскільки позивач не має постійного місця проживання в Молдові, що підтверджується листом від 13.07.2022.
Отже, з встановлених обставин справи та наявних доказів у справі вбачається, що позивачем вчинялися необхідні дії задля припинення громадянства російської федерації, однак такі не призвели до певних правових результатів з незалежних від позивача причин.
Суд зазначає, що, в такому випадку, законодавство передбачає можливість подання декларації про вихід з громадянства російської федерації, позаяк, за ч. 1 ст. 1 Закону № 2235 декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Так, позивач у декларації від 13.01.2023 взяв на себе зобов'язання повернути паспорт громадянина російської федерації до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина російської федерації та не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави.
Відтак, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зверталася до консульської установи російської федерації щодо припинення громадянства та останньою взято на себе зобов'язання повернути національний документ громадянства російської федерації.
Проте, відповідач вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача, обмежився лише роз'ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації, при цьому, не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі нею декларації та протиправно зобов'язав її подати документ, неможливість отримання якого по суті і стала підставою для подачі такої декларації. Тобто, відповідачем фактично не прийнято жодного рішення за результатами розгляду декларації ОСОБА_1 .
Також, слід врахувати й те, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і триває на час розгляду справи.
У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією, та, відповідно, посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність.
Таким чином, визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою громадянства такої особи.
Суд зауважує, що позивачем вчинялися необхідні дії з метою припинення громадянства російської федерації (звернення до відповідних органів російської федерації, отримання довідки про прийняття заяви про вихід із громадянства російської федерації), однак це не призвело до відповідного правового результату з незалежних від неї причин.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, консульські установи держави-агресора в Україні не працюють, однак з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.
З огляду на викладене, позивач мала право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки вона позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від неї причин.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відтак з огляду на обставини справи суд дійшов висновку про те, що позивач мав повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки він позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації.
Однак відповідачем за результатом розгляду поданого позивачем супровідного листа та декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано позивачу мотивованої відмови в прийнятті такої декларації, а лише надано роз'яснення норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, що свідчить про не здійснення відповідачем належного розгляду поданому позивачем супровідного листа та декларації.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для визнання протиправною відмови Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області у прийнятті у Юрченко Анастасії Миколаївни декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації. В той же час враховуючи встановлення обставин не здійснення відповідачем належного розгляду поданих позивачем документів, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області повторно розглянути звернення позивача щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації з врахуванням висновків суду у даній справі.
Відповідно до положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства російської федерації.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.