ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" червня 2025 р. справа № 300/9308/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Кузів Володимир Миколайович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представник Кузів Володимир Миколайович (представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо виплати щорічної одноразової грошового допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. 05.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплачено одноразову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі 2700 грн. 20.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату щорічної разової допомоги, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи за 2024 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій. Однак, відповідач відмовив у виплаті щорічної разової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій, у зв'язку із відсутністю підстав. На думку представника запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» грошова виплата до Дня Незалежності України за своєю правовою природою не є новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни. При цьому, зміна розміру допомоги звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, а отже не може вважатися рівноцінною як це передбачено ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що суперечить ст. 17, 22 Конституції України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
На адресу суду 02.01.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначено, що Законом України від 20.03.2023 № 2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" внесено зміни до статті 13 Закону № 3551-XII, якими встановлено, що розмір та порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України визначаються Кабінетом Міністрів України. Головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, а повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №369, органам Пенсійного фонду України не надано. Головне управління не можу використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги. При цьому, розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою КМУ «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань».
Ухвалою суду від 28.01.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/14216/23.
Ухвалою суду від 09.06.2025 поновлено провадження у цій справі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.05.2023 (а.с.12).
У 2024 році позивачу до Дня Незалежності виплачена разова грошова допомога у розмірі 2700,00 грн.
20.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги, як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи за 2024 рік відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої сум (а.с.16-17).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франкіській області листом від 28.11.2024 №9666-8690/С-02/8-0900/24 повідомило, що в серпні 2024 році позивачу нараховано разову грошову допомогу до Дня Незалежності України, в розмірі передбаченому постановою КМУ від 02.04.2024 №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захимсту» і "Про жертвм нацитських переслідувань» у 2024 році в сумі 2700 грн. Правові підстави для виплати одноразової грошової лопомоги в розмірі семи мінімальних пенсій за віком відсутні (а.с.18-21).
Вважаючи дії відповідача щодо виплати вказаної допомоги у неналежному розмірі протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Частиною 2статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зістаттею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відносини щодо соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни регулюються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993.
Згідно із преамбулою Закону №3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Статтею 12 цього Закону визначено пільги учасникам бойових дій, статтею 13 - особам з інвалідністю внаслідок війни, статтею 14 для учасників війни, статтею 15 - пільги сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
Редакція кожної з вказаних статей Закону № 3551-XII до 14.04.2023 (редакція Закону від 25.12.1998 № 367-XIV) передбачала, що щорічно до 5 травня вказаним категоріям пільговиків виплачується разова грошова допомога, розмір якої залежно від статусу встановлювався у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком.
Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX (далі Закон № 2983-IX), який набрав чинності 15.04.2023, було внесено зміни та
частину п'яту статті 12 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 13 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 14 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 15 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду справи.
Також цим Законом було виключено статтю 17-1 Закону № 3551-XII, яка регулювала виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Отже, з 15.04.2023 законодавець змінив дату виплати допомоги (з 5 травня на День Незалежності України) та делегував Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати.
На виконання зазначених норм, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №369, якою установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах:
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
- I групи - 3100 гривень;
- II групи - 2900 гривень;
- III групи - 2700 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
Судом з'ясовано, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснило виплату позивачу допомоги за 2024 рік у розмірі 2700,00 грн, керуючись саме Постановою № 369.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі № 440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону № 3551-XII.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом № 3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (стаття 46 Конституції), яка не може бути скасована законом;
Верховна Рада України, прийнявши Закон № 2983-IX та внісши зміни до Закону № 3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), якими делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися;
положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом;
Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (для 2023 року Постанова № 754, для 2024 року Постанова № 369), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
попередні редакції Закону № 3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом № 2983-IX;
органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону № 3551-XII, діють правомірно.
Спірні правовідносини у цій справі є подібними до тих, що розглядалися у зразковій справі №440/14216/23, бо стосуються виплати цієї ж допомоги лише у 2024 році, а тому суд враховує загальні підходи та наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду.
У цій справі мотиви позову зводяться до врахування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, яким було визнано неконституційним пункт 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України. Проте зазначене рішення стосувалося ситуації, коли повноваження Кабінету Міністрів України випливали з Бюджетного кодексу України. Однак Закон № 2983-IX вніс зміни безпосередньо до спеціального Закону № 3551-XII, що є іншою правовою ситуацією, яку Велика Палата Верховного Суду у справі №440/14216/23 визнала правомірною.
З 15.04.2023 по-іншому врегульована процедура здійснення виплат, передбачених статтями 12-15 Закону № 3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків, сформованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23, суд дійшов висновку, що відповідач, виплативши позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі, встановленому Постановою №369, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 13 Закону № 3551-XII (в редакції Закону № 2983-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Кузів Володимир Миколайович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.