25 червня 2025 року Справа № 280/3237/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження позовну заяву Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ЄДРПОУ 00130926) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, ЄДРПОУ 43968079) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
25 квітня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яка полягає у ненаданні згоди на заміну майна Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна № 1/28-10-47-16/00130926 від 12.02.2019 (№№ з/п 1 та 5), іншим майном ПАТ «Запоріжжяобленерго», зазначеним в листі ПАТ «Запоріжжяобленерго» № 001-32/149 від 03.03.2025;
зобов'язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надати згоду на заміну майна Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №1/28-10-47-16/00130926 від 12.02.2019 (№№ з/п 1 та 5), іншим майном ПАТ «Запоріжжяобленерго», зазначеним в листі ПАТ «Запоріжжяобленерго» № 001-32/149 від 03.03.2025;
стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 844,80 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що починаючи з 2015 року, у ПАТ «Запоріжжяобленерго» наявний податковий борг. Так, станом на 01.03.2025 податковий борг позивача становив 963 427 654,71 грн., станом на 01.04.2025 - 875 566 727,63 грн. Податковим керуючим органу ДПС на протязі 2016 - 2025 років було здійснено опис майна позивача в податкову заставу, що оформлено низкою актів опису майна, зокрема, згідно акту опису майна № 1/28-10-47-16/00130926 від 12.02.2019 в податковій заставі перебуває, майно позивача загальною вартістю 4 493 000,00 грн.: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 1548765123101, загальна площа - 121,60 кв.м., житлова площа - 90,50 кв.м., вартість 1 585 000,00 грн. та лазньо-пральний комплекс літ. А - інв. № 30557, сторожка літ. Б - інв. № 95201 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, будинок 51, реєстраційний номер майна 1426942523101, загальна площа - 616,30 кв.м., вартість 2 908 000,00 грн. Вказане майно не використовується у виробничо-господарській діяльності позивача в зв'язку з чим виникла необхідність надання цього майна в оренду з метою отримання додаткових доходів та економії коштів, які витрачаються на його утримання. Позивач двічі звертався до відповідача із проханням надати згоду на заміну вищевказаного майна, що перебуває у податковій заставі, з метою надання цього майна в оренду, на інші основні засоби - Кабельну лінію (КЛ)-35 кВ №378 Підстанції (ПС) ЗАІ-150-ПС МЖК інвентарний номер 71_044740, вартість 3 069 962,26 грн. та кабельну лінію (КЛ)-35 кВ Підстанції (ПС) Солоне - СЕС ТОВ ПРАЙМ САН інвентарний номер 71_051198, вартість 1 748 153,50 грн. загальною вартістю 4 818 115,76 грн. Проте, відповідач фактично не надав згоду позивачу на заміну майна, що перебуває у податковій заставі, обмежившись, по суті питання, відписками. Позивач вважає протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яка полягає у ненаданні згоди на заміну майна, що перебуває у податковій заставі, іншим майном більшої вартості, у зв'язку із чим звернувся з даним позовом до суду. Позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
09 травня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Східне МУ ДПС заперечує проти адміністративного позову. Відповідач зазначає, що в інтегрованих картках платника ПАТ «Запоріжжяобленерго» по податках та зборах, які контролює Східне МУ ДПС, станом на 01.05.2025 обліковується податковий борг в загальній сумі 884 375 304,45 грн. Східним МУ ДПС 13.03.2025 листом №923/6/32-00-13-13 було надано відповідь на лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» № 001-32/149 від 03.03.2025 та повідомлено, що відповідно до інтегрованої картки платника станом на 12.03.2025 обліковується податковий борг вже у сумі 963 353 791,18 грн., в той же час вартість майна, яке описано у податкову заставу складає 814 944 117, 98 грн., відтак є необхідність здійснити додатково доопис майна на суму не менш ніж 148 409 673,20 грн., відтак у задоволені листа про заміну майна було відмовлено. В подальшому, ПАТ «Запоріжжяобленерго» повторно звернулось до Східного МУ ДПС листом №001-32/261 від 21.03.2025, в якому просило надати згоду на заміну вищезазначеного майна. На виконання даного листа Східним МУ ДПС було направлено від 27.03.2025 спецповідомлення до ДПC України щодо узгодження операцій з активами, які було надано листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 21.03.2025 № 001-32/261. 01.04.2025 Східним МУ ДПС листом №1346/6/32-00-13-13 було надано відповідь на лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» № 001-32/261 від 21.03.2025 та повідомлено, що відповідно до інтегрованої картки платника станом на 01.04.2025 обліковується податковий борг у сумі 875 566 682, 37 грн., в той же час вартість майна, яке описано у податкову заставу складає 814 944 117, 98 грн., відтак є необхідність здійснити додатково доопис майна на суму не менш ніж 60 622 564, 39 грн., відтак у задоволені листа про заміну майна було відмовлено. Таким чином, Східне МУ ДПС здійснило дію - письмово відмовив платнику податків у наданні згоди на продаж частини майна, яке знаходиться у податковій заставі, отже позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо не надання згоди на продаж заставленого майна є безпідставною. Також, відповідач у відповіді на листи позивача № 001-32/149 від 03.03.2025, № 001-32/261 від 21.03.2025, повідомив, що майно, яким просять замінити є не ліквідним. Майно, яке наразі перебуває у податковій заставі загальною вартістю 4 493 000,00 грн. є ліквідним, та в разі продажу майна в рахунок погашення податкового боргу позивача може бути продано та є ліквідним на ринку попиту. В той же час, майно яке пропонується на заміну, загальною вартістю 4 818 115,76 грн не є ліквідним майном, оскільки передбачає специфіку введення діяльності - розподілення електроенергії, що не може бути ліквідним майном. Податковий борг позивача станом на 01.05.2025 обліковується в загальній сумі 884 375 304,45 грн. та має тенденцію до росту, крім того у листах - відповідях Східного МУ ДПС зазначалось про необхідність здійснити додатково доопис майна на суму не менш ніж 60 622 564, 39 грн. Відтак в цій ситуації, що склалась мова йде вже не про згоду на заміну майна, а надання позивачем додаткового майна, що буде описано у податкову заставу. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач скористався своїм правом та 13.05.2025 надав до суду відповідь на відзив. Позивач наголошує, що він взагалі не звертався до Східного МУ ДПС щодо надання згоди на продаж частини майна, яке знаходиться у податковій заставі, а просив надати згоду на заміну майна ПАТ «ЗОЕ», що перебуває у податковій заставі, іншим майном більшої вартості (кабельні лінії загальною вартістю 4818115,76 грн.), з метою подальшої передачі майна, що вивільняється із застави, в оренду. Щодо твердження відповідача про неліквідність запропонованого для заміни майна позивач категорично заперечує проти цього твердження, оскільки у листах Східного МУ ДПС № 923/6/32-00-13-13 від 13.03.2025 та № 1346/6/32-00-13-13 від 01.04.2025 жодним чином не згадується про те, що майно, запропоноване позивачем для заміни, є неліквідним. Так, актом опису майна № 8/-32-00-13-13 від 01.04.2025, складеним податковим керуючим відповідача за участі залучених осіб, як це передбачено п.89.3. ст.89 ПКУ, у податкову заставу було оформлено додаткове майно ПАТ «ЗОЕ», яке включає ідентичне майно - кабельні лінії (КЛ) та повітряні лінії (ПЛ). Це свідчить про те, що відповідач визнає ліквідність такого типу майна та можливість його використання як джерела погашення податкового боргу. Отже, посилання Відповідача на збільшення податкового боргу як на підставу для ненадання згоди на заміну майна є необґрунтованими, оскільки вартість майна, яке вже запропоновано Позивачем для додаткового опису, але ще не описане Відповідачем в податкову заставу, істотно перевищує суму приросту боргу. Позивач наполягає на задоволенні позову.
20 травня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання про врахування зміни з 16.05.2025 найменування позивача з «Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» на «Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго».
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач - Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (ЄДРПОУ 00130926) (далі - АТ "Запоріжжяобленерго») зареєстроване як юридична особа 17.05.2000 (дата запису: 31.10.2004, номер запису: 11031200000001469).
Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 35.13 Розподілення електроенергії (основний); 85.32 Професійно-технічна освіта; 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку.
Місцезнаходження юридичної особи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Україна, 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14.
06 січня 2016 року податковим органом сформовано та направлено АТ «Запоріжжяобленерго» податкову вимогу форми «Ф» № 1-23 на суму податкового боргу 67 185 679,54 грн.
Враховуючи наявність у АТ “Запоріжжяобленерго» податковим керуючим органу ДПС на протязі 2016 - 2025 років було здійснено опис майна позивача в податкову заставу, що оформлено низкою актів опису майна.
Згідно з актом описом майна № 1/28-10-47-16/00130926 від 12.02.2019 (далі - акт опису від 12.02.2019) в податковій заставі перебуває, зокрема, майно АТ «Запоріжжяобленерго» загальною вартістю 4 493 000,00 грн., а саме:
№ 1 акту - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 1548765123101, загальна площа - 121,60 кв.м., житлова площа - 90,50 кв.м., вартість 1585000,00 грн.;
№ 5 акту - лазньо - пральний комплекс літ. А - інв. № 30557, сторожка літ. Б - інв. № 95201 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 51, реєстраційний номер майна 1426942523101, загальна площа - 616,30 кв.м., вартість 2908000,00 грн.
АТ “Запоріжжяобленерго» листом від 03.03.2025 № 001-32/149 щодо оренди майна, що перебуває у податковій заставі, звернулося до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з проханням замінити майно, яке перебуває у податкові заставі (квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та лазньо - пральний комплекс літ. А - інв. № 30557, сторожка літ. Б - інв. № 95201 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 51) іншим майном (кабельна лінія (КЛ)-35 кВ №378 підстанції (ПС) ЗАІ-150-ПС МЖК інвентарний номер 71_044740, вартість 3 069 962,26 грн., кабельна лінія (КЛ)-35 кВ Підстанції (ПС) Солоне - СЕС ТОВ ПРАЙМ САН інвентарний номер 71_051198, вартість 1 748 153,50 грн.) загальною вартістю 4 818 115,76 грн з його описом у податкову заставі.
Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на звернення позивача надано відповідь від 05.03.2025 № 819/6/32-00-13-13 за змістом якого платнику податків повідомлено про наявність податкового боргу станом на 04.03.2025 у сумі 963 427 609,45 грн та необхідність доопису майна у податкову заставу на суму боргу не менше ніж 148 483 491,47 грн.
Листом від 21.03.2025 № 001-32/261 АТ “Запоріжжяобленерго» надано податковому органу інформацію про майно щодо якого може бути прийнято рішення про включення до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та повторно висловлено прохання щодо надання згоди на заміну майна, яке перебуває у податкові заставі (квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та лазньо - пральний комплекс літ. А - інв. № 30557, сторожка літ. Б - інв. № 95201 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 51) загальною вартістю 4 493 000,00 грн. іншим майном (кабельна лінія (КЛ)-35 кВ №378 підстанції (ПС) ЗАІ-150-ПС МЖК інвентарний номер 71_044740, вартість 3 069 962,26 грн., кабельна лінія (КЛ)-35 кВ Підстанції (ПС) Солоне - СЕС ТОВ ПРАЙМ САН інвентарний номер 71_051198, вартість 1 748 153,50 грн.) загальною вартістю 4 818 115,76 грн
Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на звернення позивача надано відповідь від 01.04.2025 № 1346/6/32-00-13-13 за змістом якого 27.03.2025 відповідачем направлено спецповідомлення до ДПС України для узгодження операцій з активами, які були надані листом від 21.03.2025 № 001-32/261. Проте, за результатами повідомлення ДПС України 01.04.2025 запропоновано ретельно розглянути питання доцільності заміни предмету податкової застави. Також, повідомлено, що податковий борг позивача станом на 01.04.2025 складає 875 566 682,37 грн, а вартість майна, описаного в заставу 814 944 117,98 грн., тобто необхідно додатково здійснити опис майна позивача на суму не менш ніж 60 622 569,39 грн.
Актом опису майна від 01.04.2025 вих. № 8/-32-00-13-13 у податкову заставу описано майно позивача на суму 65 932 282,25 грн.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання згоди на заміну майна, яке перебуває у податковій заставі позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункти 88.1, 88.2 статті 88 ПК України).
Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (89.1.1); у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (89.1.2); у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань (89.1.3).
За правилами пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, і поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу.
За правилами пунктів 92.1 92.3 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.
У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.
У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою контролюючого органу зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою контролюючого органу за умови часткового погашення податкового боргу.
У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (93.1.1); визнання податкового боргу безнадійним (93.1.2); набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (93.1.3); отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання (93.1.4) отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу (93.1.6.).
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункт 93.2 статті 93 ПК України).
Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що обов'язковою умовою для передачі майна платника податку у податкову заставу є наявність у нього податкового боргу.
Порядок застосування податкової застави податковими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 (далі - Порядок № 586, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
Пунктом 9 розділу I Порядку №586 передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 глави 9 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою, ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
До акта опису насамперед включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу (п. 5 р. ІI Порядку №586).
Згідно з положеннями пунктів 7 - 8 розділу ІI Порядку №586 у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість є меншою, ніж сума податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, що настає за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити податковий орган про наявність такого майна. Податковий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення про включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.
У разі якщо податковий орган приймає рішення про включення такого майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.
До прийняття відповідного рішення податковим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.
У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису майна на суму, що відповідає сумі податкового боргу платника податків.
Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша за суму податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.
Опис майна може бути проведено за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів) (п. 10 р. ІI Порядку №586).
Положеннями пунктів 1 - 2 розділу V Порядку №586 передбачено, що Якщо сума грошового зобов'язання, заявлена до розстрочення (відстрочення), становить 1 мільйон гривень і більше, майно платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення (відстрочення) суму грошового зобов'язання, підлягає передачі у податкову заставу.
Повноваження щодо опису майна у податкову заставу у разі надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань покладаються на посадову (службову) особу податкового органу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється у порядку, визначеному розділом II цього Порядку, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Пунктом першим та другим розділу VI Порядку №586 визначено, що у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7). Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення у встановлені законодавством строки з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому п. 93.2 ст. 93 глави 9 розділу II Кодексу.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є саме бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні згоди на заміну майна, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна.
З матеріалів справи вбачається судом встановлено та сторонами не заперечується, що станом на 01.03.2025 податковий борг АТ «Запоріжжяобленерго» складав 963 427 654,71 грн. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 280/7258/21 зупинено виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 станом на 01.04.2025 податковий борг АТ «Запоріжжяобленерго» зменшився та становив 875 566 682,37 грн.
Станом на 01.04.2025 у податковій заставі знаходилося майно АТ «Запоріжжяобленерго» на загальну суму 814 944 117,98 грн.
Таким чином, з огляду на правову природу податкової як способу забезпечення виконання платником податків, який має податковий борг, податкових зобов'язань, станом на дату звернення до податкового органу у березні 2025 року першочерговим для вирішення питання про можливість надання згоди на заміну майна, яке перебуває у податковій заставі, підлягало вирішення питання доопису майна позивача в податкову заставу на всю суму податкового боргу про, що відповідачем і було повідомлено АТ «Запоріжжяобленерго».
Враховуючи, що на момент звернення позивача до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за АТ «Запоріжжяобленерго» обліковувався податковий борг сума якого перевищувала вартість майна, описаного в податкову заставу контролюючим органом правомірно не надано дозволу на заміну майна, яке перебуває у податковій заставі.
Окрім того, згідно вимог п. 89.3 статті 89 ПК України та п. 5 р. ІI Порядку №586 до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Ліквідність це економічна категорія, що характеризує здатність активів бути якомога швидше переведеними в грошові кошти чи інші активи з мінімальними втратами їхньої ринкової вартості. Під ліквідністю активів розуміється здатність окремих активів (цінних паперів, продукції тощо) бути реалізованими на ринку.
Як встановлено судом позивач звернувся до відповідача з проханням замінити майно, яке перебуває у податкові заставі (квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та лазньо - пральний комплекс літ. А - інв. № 30557, сторожка літ. Б - інв. № 95201 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 51) іншим майном (кабельна лінія (КЛ)-35 кВ №378 підстанції (ПС) ЗАІ-150-ПС МЖК інвентарний номер 71_044740, вартість 3 069 962,26 грн., кабельна лінія (КЛ)-35 кВ Підстанції (ПС) Солоне - СЕС ТОВ ПРАЙМ САН інвентарний номер 71_051198, вартість 1 748 153,50 грн.) загальною вартістю 4 818 115,76 грн.
Проте, незважаючи на те, що загальна вартість на яке пропонує позивач провести заміну перевищує вартість майна, що перебуває у податковій заставі, вказане майно - кабельна лінія (КЛ)-35 кВ №378 підстанції (ПС) ЗАІ-150-ПС МЖК інвентарний номер 71_044740, та кабельна лінія (КЛ)-35 кВ Підстанції (ПС) Солоне - СЕС ТОВ ПРАЙМ САН інвентарний номер 71_051198 - не може вважатися ліквідним, що не заперечується АТ «Запоріжжяобленерго».
Доказів того, що майно позивача - кабельна лінія (КЛ)-35 кВ №378 підстанції (ПС) ЗАІ-150-ПС МЖК інвентарний номер 71_044740, та кабельна лінія (КЛ)-35 кВ Підстанції (ПС) Солоне - СЕС ТОВ ПРАЙМ САН інвентарний номер 71_051198 - є ліквідним, самостійним об'єктом цивільного обороту, який може бути відчужений за вартістю не менше визначеної позивачем, без втрати своїх властивостей та можливості використання за призначенням, матеріали справи не містять.
Відповідно, з огляду на неліквідність майна, яке пропонується позивачем у якості заміни, у разі проведення запропонованої заміни, буде нівельовано призначення податкової як способу забезпечення виконання платником податків, який має податковий борг, податкових зобов'язань податкової застави.
Доводи позивача про те, що ліквідність майна не була підставою відмови для здійсненні заміни суд відхиляє, як безпідставні.
Вимога щодо ліквідності майна, яке може бути включено до акта опису, та можливості використання таке майно як джерело погашення податкового боргу прямо передбачена п. 89.3 статті 89 ПК України.
Позивач, готуючи відповідну пропозицію щодо надання згоди на заміну майна, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна, розраховуючи на позитивний результат, повинен був врахувати відповідні вимоги закону.
Посилання АТ «Запоріжжяобленерго» на те, що актом опису майна № 8/-32-00-13-13 від 01.04.2025, у податкову заставу було оформлено додаткове майно ПАТ «ЗОЕ» кабельні лінії (КЛ) та повітряні лінії (ПЛ), що свідчить про те, що відповідач визнає ліквідність такого типу майна та можливість його використання як джерела погашення податкового боргу, суд відхиляє, оскільки акт опису майна № 8/-32-00-13-13 від 01.04.2025 не є предметом спору та судом не встановлюються та не оцінюються обстави щодо його складання.
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи з огляду на викладені вище висновки суду.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та необхідність відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже з урахуванням вимог статті 77 КАС України, позивач знехтував своїм процесуальним обов'язком доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги у випадку заперечення проти встановленого факту порушення, при цьому відповідачем обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення виконано.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ЄДРПОУ 00130926) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, ЄДРПОУ 43968079) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Розподіл судових витрат не проводиться.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 25 червня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз