25 червня 2025 року Справа № 280/2767/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023.
Ухвалою суду від 16.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2767/25 без виклику сторін, питання про поновлення строку звернення до суду суд не вирішив.
Відповідач надав свій письмовий відзив 22 квітня 2025 року за вх.№19448, в якому зазначив про необхідність дотримання позивачем строку звернення до суду.
Після відкриття провадження у справі, судом було встановлено, що позовну заяву було подано без додержання вимог ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 19.06.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку із обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску в частині вимог за період з 01.03.2023 по 11.10.2024.
На усунення недоліків позовної заяви представник позивача подав заяву, в якій просила поновити строк на звернення до суду з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Вказав, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А також, покликався на те, що позивач дізнався про порушення свого справа з листа відповідача від 27.03.2025 №4897-4399/Г-02/8-0800/25, адже раніше позивач не могла дізнатися про таке порушення і підтвердити його з метою наступного звернення з відповідним позовом до суду для захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.
Перевіривши матеріали справи, а також оцінюючи доводи заяви представника позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Також, відповідно до п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Тобто суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, серед іншого, заявив позовні вимоги про проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 1,197 згідно постанови КМУ від 24.02.2023 №168 з 01.03.2023, та у розмірі 1,0796 згідно постанови КМУ від 24.02.2024 №185 з 01.03.2024.
У постановах від 13.01.2025 року у справі № 160/28752/23, від 27.01.205 у справі №200/422/24, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, від 28.01.2025 у справі №120/1483/24, на які посилається представник позивача у додаткових поясненнях, Верховний Суд зазначив, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У цій справі обставини свідчать про те, що індексація у 2023, 2024 роках позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У заяві в порядку усунення недоліків щодо обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду в частині вимог з 01.03.2023 по 11.10.2024 представник позивач посилається на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише з листа відповідача у березні 2025 року.
Оцінюючи вказані доводи, суд вказує наступне.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При визначенні початку строку для звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі №805/3881/18-а.
Постановою Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, згідно якої, Судова палата відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
При цьому, Судова палата сформувала новий висновок про те, що під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Отримання позивачем від відповідача відповіді на заяву не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення тощо.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №420/3001/19, від 25.02.2020 у справі №360/1870/19.
Відтак, посилання представника позивача на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише з листа у березні 2025 року, суд не розцінює як таке, що вчинив позивач без зайвих зволікань, в розумний строк, демонструючи свою зацікавленість з вирішення спірного питання.
При цьому суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Таким чином, суд зазначає, що доводи, викладені представником позивача у заяві, поданій у порядку усунення недоліків позову, є безпідставними, а відтак, зазначені у заяві підстави не можуть бути розцінені поважними, що унеможливлює поновлення строку звернення судом в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 10.10.2024 (так як до суду позивач звернувся 11.04.2025) включно.
Будь-яких інших заяв у порядку усунення недоліків позовної заяви представником позивача, станом на сьогодні, не подано.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним позовну заяву в частині вимог, що стосуються періоду з 01.03.2023 по 10.10.2024 включно (так як до суду позивач звернувся 11.04.2025) - залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, в частині вимог, що стосуються періоду з 01.03.2023 по 10.10.2024 включно - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Я. Максименко