26 червня 2025 року ЧАС Справа № 280/1321/25
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянув в порядку письмового провадження питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовом - ОСОБА_1
до - Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у повному розмірі у період з листопада 2023 року по квітень 2024 року ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та часу його перебування у відпустці для лікування після поранення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та часу його перебування у відпустці для лікування після поранення у період з листопада 2023 року по квітень 2024 року, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, з урахуванням виплачених сум.
Заява обґрунтована тим, під час розгляду справи не досліджено питання стосовно розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання стосовно підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, суд керується наступним.
Відповідно до частин 1-3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи, що розгляд адміністративної справи № 280/1321/25 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), то розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення також здійснюється судом у письмовому провадженні.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, неухвалення рішення щодо однієї із позовних вимог є однією з підстав для прийняття додаткового рішення.
Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
В основному рішенні позовні вимоги задоволено у повному обсязі, проте не було вирішено питання розподілу заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення та часткового задоволення заяви, з огляду на таке.
За правилами ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, витрат пов'язаних з проведенням експертизи.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Судом встановлено, що з метою надання правничої допомоги позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги від 08.05.2024 з Адвокатським бюро "Данила Тивоненка "Пріоритет".
19.02.2025 сторонами підписаний перелік та вартість послуг за договором де погоджено надання наступних послуг: консультації - 3 години - 3 000,00 грн; складання позову - 4 години - 4 000,00 грн; складання відповіді на відзив - 3 години - 3 000,00 грн; підготовка та подача позову через підсистему "Електронний суд" - 1 година - 1 000,00 грн; представництво інтересів клієнта у суді - 3 000,00 грн; перегляд справи в суді апеляційної інстанції - 8 000,00 грн; перегляд справи у Верховному суді - 10 000,00 грн.
Також визначено, що гонорар сплачується безготівковим переказом або готівкою протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі.
21.02.2025 сторонами підписаний акт надання послуг № 2 де підтверджено факт надання та отримання наступних правничих послуг: консультації - 3 години - 3 000,00 грн; складання позову - 4 години - 4 000,00 грн; підготовка та подача позову через підсистему "Електронний суд" - 1 година - 1 000,00 грн; представництво інтересів клієнта у суді - 3 000,00 грн - всього на суму 11 000,00 грн.
Суд зауважує, що у тексті додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду указала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тож, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Такі критерії також застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Такий висновок неодноразово підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 21 червня 2022 року у справі № 826/11302/18, а також у додатковій постанові від 10 березня 2023 року у справі № 520/2325/21.
Відповідач проти розміру витрат на правничу допомогу заперечив.
Суд зауважує, що не зважаючи на те, що в договорі про надання правової допомоги сума гонорару зазначена як фіксована, проте, попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги та встановлювати її фактичність. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.08.2023 в справі № 824/20/23.
Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, а також часткового задоволення позовних вимог суд вважає обґрунтованим, об'єктивним, співмірним і таким, що відповідає критерію розумності, розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відтак, враховуючи заперечення відповідача та з огляду на характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн є неспівмірними (завищеними) зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника Котурбас Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 280/1321/25 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
В задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення, - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Додаткове рішення виготовлено в повному обсязі та підписане суддею 26 червня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький