25 червня 2025 року Справа № 280/2874/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача у виданні за період з 01.06.2023 по теперішній час бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.06.2023 по теперішній час з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, позивачу додаткової винагороди за період з 01.06.2023 по теперішній час з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах;
зобов'язати відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу військової частини НОМЕР_1 із урахуванням вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (зі змінами).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2023 №39 по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2023 №39 призначений на посаду штаб-сержанта 3 категорії відділення персоналу штабу, з 21.04.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.04.2023 №111 на посаду старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу, з 01.06.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2023 №152 на посаду помічника начальника відділення персоналу штабу, а з 18.08.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.08.2023 №233 на посаду начальника інформаційно-аналітичної групи штабу. За період з 01.06.2023 по теперешній час позивачу нараховується та виплачується додаткова винагорода з розрахунку 30000 грн пропорційно дням участі, що суперечить постанові КМУ №168. Позивач зазначає, що додаткова винагорола за посадами, які він обіймав і обіймає в штабі військової частини НОМЕР_1 , повинна нараховуватися та виплачуватися з розрахунку 50 000 грн пропорційно дням участі. Вказує, що внаслідок бездіяльності посадових осіб штабу військової частини НОМЕР_1 , відповідальних за підготовку бойових розпоряджень та рапортів про виплату додаткової винагороли, в них не було зазначено про виконання бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборни або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах). Внаслідок цієї бездіяльності позивачу, як такому, що за посадою входить до складу штабу військової частини НОМЕР_1 , не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода з розрахунку 50000 грн, пропорційно дням участі. Позивач вважає, що розмір додаткової винагороди у період з 01.06.2023 по теперешній час має визначатися з розрахунку 50000 грн пропорційно дням участі. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 21 квітня 2025 року визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 звернення до суду у даній справі. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2874/25. Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії: витягів із бойових розпоряджень, виданих військовослужбовцям стройової частини відділення персоналу штабу (у частині, що стосуються ОСОБА_1 та спірного періоду), довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з червня 2023 року по теперішній час із зазначенням видів грошового забезпечення.
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 08.02.2023 по теперішній час. Відповідач визнає, що відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби. Відповідач визнає, що посада начальника інформаційно-аналітичної групи штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до штату №04/333 військової частини НОМЕР_1 відноситься до управління військової частини. Крім визначених Постановою Кабінету Міністрів України №168 та Наказом МОУ №260 умов порядку виплати додаткової винагороди, за підписом Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК видано лист-роз'яснення від №290/13/2643 від 14.11.2023. Відповідно до пункту 2 зазначеного листа, додаткова винагорода в розмірі 50000 грн виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов: а) залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) - до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; б) здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; в) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини). Враховуючи лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК №290/13/2643 від 14.11.2023, відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 50 000 грн пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань). Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 з 08.02.2023 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2023 №39, головного сержанта ОСОБА_1 , з 08 лютого 2023 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, призначено на посаду штаб-сержанта 3 категорії відділення персоналу штабу.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.04.2023 №111, позивач призначений на посаду старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2023 №152 позивач призначений на посаду помічника начальника відділення персоналу штабу.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.08.2023 №233, позивача з 21.08.2023 призначено на посаду начальника інформаційно-аналітичної групи штабу.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди» позивачу за червень 2023 року від 26.07.2023 №479, за липень 2023 року від 24.08.2023 №528, за серпень 2023 року від 20.09.2023 №580, за вересень 2023 року від 21.10.2023 №650, за жовтень 2023 року від 23.11.2023 №719, за листопад 2023 року від 20.12.2023 №762, за грудень 2023 року від 23.01.2024 №51, за січень 2024 року від 22.02.2024 №123, за березень 2024 року від 20.04.2024 №233, за квітень 2024 року від 20.05.2024 №288, за травень 2024 року від 05.06.2024 №313, за жовтень 2024 року від 05.11.2024 №598, за листопад 2024 року від 05.12.2024 №6482, за грудень 2024 року від 05.01.2025 №35, за січень 2025 року від 05.0.22025 №323, за лютий 2025 року від 05.03.2025 №598 нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, що не заперечується відповідачем.
Окрім того, факт нарахування та виплати у спірний період позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби підтверджується рапортами вх.№12769 від 10.07.2023, вх.№14495 від 13.08.2023, вх.№15722 від 10.09.2023, вх.№17178 від 07.10.2023, вх.№18870 від 08.11.2023, вх.№20931 від 08.12.2023, вх.№416 від 07.01.2024, вх.№2495 від 08.02.2024, вх.№8057 від 07.04.2024, вх.№10013 від 08.05.2024, вх.№11863 від 06.06.2024, вх.№14298 від 16.07.2024, вх.№15548 від 08.08.2024, вх.№17829 від 11.09.2024, вх.№19889 від 10.10.2024, вх.№21747 від 05.11.2024, вх.№24107 від 05.12.2024, вх.№238 від 05.01.2025, вх.№1787 від 06.02.2025, вх.№3342 від 05.03.2025.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про виплату додаткової винагороди» від 25.07.2024 № 419, від 23.08.2024 №460, від 05.09.2024 №478, від 05.10.2024 №535 позивачу нараховувалась та виплачувалась за період червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 50 000 грн, в розрахунку пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Вважаючи, що у період з 01.06.2023 по теперішній час позивачу мала нараховуватись та виплачуватись відповідачем додаткова винагорода у збільшеному розмірі, а саме до 50000 грн пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань) замість 30 000,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 зазначеної постанови установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Позивач у позові посилається на виконання протягом періоду з 01.06.2023 бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Відповідно до абзацу третього пункту 1-1 постанови КМ України № 168 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.
За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі до 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Разом з тим, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Суд бере до уваги, що посада позивача відповідно до штату №04/333 військової частини НОМЕР_1 відноситься до управління військової частини, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.
З матеріалів справи судом установлено, що військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , зокрема, позивачем, у спірний період виконувались бойові (спеціальні) завдання безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (Оріхівська міська територіальна громада, Преображенська сільська територіальна громада, Малотокмачанська сільська територіальна громада, Таврійська сільська територіальна громада) на лінії бойового зіткнення в межах району та на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань бригадою чи підрозділом першого ешелону оборони або наступу до батальйону.
При цьому, керуючись бойовими розпорядженнями, начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 були складені рапорти про участь військовослужбовців (зокрема, позивача) управління у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року в розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
На підставі вказаних рапортів командиром військової частини НОМЕР_1 були видані накази за червень 2023 року від 26.07.2023 №479, за липень 2023 року від 24.08.2023 №528, за серпень 2023 року від 20.09.2023 №580, за вересень 2023 року від 21.10.2023 №650, за жовтень 2023 року від 23.11.2023 №719, за листопад 2023 року від 20.12.2023 №762, за грудень 2023 року від 23.01.2024 №51, за січень 2024 року від 22.02.2024 №123, за березень 2024 року від 20.04.2024 №233, за квітень 2024 року від 20.05.2024 №288, за травень 2024 року від 05.06.2024 №313, за жовтень 2024 року від 05.11.2024 №598, за листопад 2024 року від 05.12.2024 №6482, за грудень 2024 року від 05.01.2025 №35, за січень 2025 року від 05.0.22025 №323, за лютий 2025 року від 05.03.2025 №598 про виплату особовому складу військової частини за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про виплату додаткової винагороди» від 25.07.2024 № 419, від 23.08.2024 №460, від 05.09.2024 №478, від 05.10.2024 №535 позивачу нараховувалась та виплачувалась за період червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 50 000 грн, в розрахунку пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
За наявності встановлених фактів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у складі бригади в районі ведення бойових (воєнних) дій на лінії бойового зіткнення (в межах району та на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань бригадою чи підрозділом першого ешелону оборони або наступу) суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання збільшеної до 50000,00 грн додаткової винагороди у період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року.
Одночасно з цим суд відхиляє посилання відповідача на лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від №290/13/2643 від 14.11.2023 як на підставу для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у зменшеному розмірі, оскільки листи міністерств, інших органів влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз'яснювальний характер та є службовою кореспонденцією, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №826/2426/16. Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не створює для позивача правових наслідків.
Суд звертає увагу відповідача на те, що підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди визначені Постановою № 168 та Порядком №260, які є обов'язковими для виконання, в тому числі для відповідача.
Оскільки у період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року відповідач нараховував позивачу протиправно додаткову винагороду з розрахунку 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань (докази зворотного відсутні), в той час, як мав нараховувати її з розрахунку 50000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року з розрахунку 50000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. За таких обставин наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди за період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року з розрахунку 50000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази (журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорту (донесення) командира підрозділу (групи)) виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у період часу з 01.03.2025, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн, суд зазначає наступне.
Судом установлено, що на підставі бойових розпоряджень начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 були складені рапорти про участь військовослужбовців (зокрема, позивача) управління у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року в розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 бойове розпорядження та рапорт є документальними підтвердженнями безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40, бойове розпорядження - розпорядчий документ, яким доводяться бойові завдання підпорядкованим військовим частинам (установам) і підрозділам; рапорт - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Отже, на час видання бойових розпоряджень обставини, вказані у них, за яких слід діяти тим чи іншим способом, ще не існували, тобто розпорядженнями передбачався порядок дій підрозділу на майбутнє. Разом з тим, у бойових розпорядженнях не зазначається конкретний розмір додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у збільшеному розмірі, що виплачується за виконання вказаних у розпорядженнях завдань, у зв'язку з чим судом не встановлено порушення прав позивача у цій частині, тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні бойових розпоряджень без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50000 (п'ятдесят тисяч) грн задоволенню не підлягають.
Разом з тим, як з'ясовано судом, відповідачем неправильно визначений та зазначений у рапортах за спірний період розмір додаткової винагороди, що підлягав виплаті позивачу, а саме 30 000 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, замість 50 000 грн. Водночас такі дії, як видання рапортів, відносяться до дискреційних повноважень відповідача, тоді як позовна вимога у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50000 грн у повній мірі охоплюється обраним судом способом захисту прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року з розрахунку 50000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу військової частини НОМЕР_1 , то суд зазначає, що такі вимоги заявлені на майбутнє, а судовому захисту підлягають лише порушені права та законні інтереси, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні як передчасних.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року в розмірі 50000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахування посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з червня 2023 року по січень 2024 року, з березня 2024 року по травень 2024 року, з жовтня 2024 року по лютий 2025 року в розмірі 50000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахування посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова