25 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/5249/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 19.02.2025 №97 "Про призов на військову службу", зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач - 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2, В/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу:
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.02.2025 №97 «Про призов на військову службу» яким призвано ОСОБА_1 на військову службу та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює в Житомирській філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (наказ про призначення №919/к від 05.09.2024) на посаді провідного інженера з компютерних систем відділу ІT інфраструктури. 19.02.2025 керівником Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України через портал "ДІЯ" 19.02.2025 позивача було заброньовано. Після підтвердження бронювання позивач цього ж дня звернувся до відповідача для отримання військового квитка, який йому мали видати, натомість отримв наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.02.2025 №97 "Про призов на військову службу", яким ОСОБА_1 призвано на військову на службу та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Крім того, позивачу не було вручено повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, а примусово доставлено до військової частини НОМЕР_1 . Вважаючи такі дії відповідача -1 протиправними, а наказ таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Через систему "Електронний суд" представником військової частини НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що матеріали позовної заяви не містять доказів підтвердження того, що станом на 19.02.2025 позивач заявляв про небажання бути прийнятим на службу до військової частини НОМЕР_1 , що опосередковано свідчить про його згоду бути прийнятим на військову службу та згоду на її проходження. Зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є не ефективним, адже накази про призов та зарахування до військової частини, як акти індивідуальної дії, реалізовані з моменту їх застосування, а тому їх оскарження не є належним та ефективним. Також, позивачу запропоновано звернутися з відповідним рапортом та встановленим порядком завіреними копіями підтверджуючих документів до командира військової частини НОМЕР_1 з метою підтвердження підстав для звільнення з військової служби у разі не бажання останнього продовжувати військову службу. На підставі викладено та висновків Верховного Суду зауважено, що в Україні військова служба під час мобілізації у період воєнного стану обов'язкова для всіх без виключення військовозобов'язаних, а тому позивач цілком законно був призваний на військову службу та зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача скасуванню не підлягає.
Через систему "Електронний суд" представником ІНФОРМАЦІЯ_4 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до наявної інформації в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_4 та інформації яка міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно позивача, останнього було знято з військового обліку призовників 26.12.2024 відповідно до вимог абз.2 п.1 ч.5 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з досягненням ним граничного віку перебування на обліку призовників. 18.02.2025 Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік військовозобов'язаних, тож відповідно того дня був направлений на проходження військово-лікарської комісії, для визначення придатності до проходження військової служби. Позивача, було визнано придатним до військової служби ВЛК 18.02.2025 Позивача, було визнано придатним до військової служби ВЛК взято на військовий облік військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після проходження військово-лікарської комісії 18.02.2025 року позивачеві, було видано військовий квиток серії НОМЕР_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 повістка позивачеві не вручалась, так як позивач був в усному порядку повідомлений про призов його на військову службу 19.02.2025, та прибув наступного дня до ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно. Також, чинним законодавством не передбачено обов'язкового вручення повістки військовозобов'язаному для здійснення його призову на військову службу. На момент видачі наказу №97 та призову позивача на військову службу розпорядженні відповідача не було жодної інформації було жодної інформації та документів, які б підтверджували право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Адже, ні установою в якій працював позивач, ні самим позивачем не надавалось ІНФОРМАЦІЯ_5 у встановленому Законом порядку жодних документів, які б підтверджували право позивача на відстрочку, а також установою в якій працює позивач не здійснювалось оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у порядку та у спосіб визначений п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів країни №560 від 16 травня 2024 р., та Порядком бронювання військовозобов'язаних час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №76 від 27 січня 2023 р.. Відповідно, на момент призову на військову службу у позивача, була відсутня належним чином оформлена відстрочка від призову на військову службу. Зауважено, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.02.2025 за №97, яким військовозобов'язаного позивача призвано на військову службу, є індивідуальним правовим актом, що вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу, а тому, скасування такого наказу не призведе до відновлення попереднього становища позивача, адже порядок демобілізації військовослужбовців чітко визначений законом і такий порядок не передбачає випадків демобілізації за рішенням суду про скасування наказу про призов. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач працювє в Житомирській філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (наказ про призначення №919/к від 05.09.2024) на посаді провідного інженера з комп'ютерних систем відділу ІT інфраструктури.
Керівником Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України через портал "ДІЯ" 19.02.2025 позивача було заброньовано.
Після підтвердження бронювання позивач цього ж дня звернувся до відповідача для отримання військового квитка, який йому мали видати, натомість отримав наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.02.2025 №97 "Про призов на військову службу", яким ОСОБА_1 призвано на військову на службу та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №51 від 19.02.2025 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, де він проходить військову службу в даний час.
Позивач вважає, що його було мобілізовано незаконно, з порушення процедури проведення мобілізаційних заходів, тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішень відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У відповідності до ч.5 ст.22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Згідно з п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
За приписами ст.25 Закону №3543-XII бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах:
державної служби категорії "А", голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів - усі військовозобов'язані;
державної служби категорій "Б", "В", в органах місцевого самоврядування - не більше 50 відсотків кількості військовозобов'язаних цих категорій у зазначених органах;
2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час" від 27.01.2023 № 76, установлено, зокрема, що: відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані військовозобов'язаним рішеннями Міністерства економіки до набрання чинності цією постановою, є чинними протягом строку, на який вони надані.
У цій справі позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що під час мобілізації він мав право на відстрочку відповідно до ст.23 Закону №3543-XII на підставі бронювання, відповідно не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Так, військовозобов'язаному ОСОБА_1 , який працює у Житомирській філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (наказ про призначення №919/к від 05.09.2024) на посаді провідного інженера з комп'ютерних систем відділу ІT інфраструктури. 19.02.2025 керівником Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України через портал "ДІЯ" позивача було заброньовано до 10.01.2026, заявка №20250218-650047.
Пунктом 19 ч.1 ст.4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
У питанні скасування акту індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17).
Таким чином, з урахуванням того, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.02.2025 №97 «Про призов на військову службу» про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації як акт індивідуальної дії є реалізованим та вичерпав свою дію виконанням, та враховуючи встановлені судом обставини, що унеможливлювали призов позивача на військову службу під час мобілізації, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про визнання протиправними, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову 09.02.2025 позивача на військову службу під час мобілізації.
Разом з цим, призов позивача на військову службу за мобілізацією не є взаємопов'язаним із діяннями командування Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування позивача до списків частини.
Організацію і порядок обліку осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, курсантів і працівників Збройних Сил України (далі - особовий склад) в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах і організаціях, на кораблях і в підрозділах визначено Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою наказом Міністерства оборони від 15.09.2022 №280 (далі Інструкція № 280).
Відповідно до п.14 розділу ІІ Інструкції № 280 зарахування до списків військової частини прибулого особового складу проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
На підставі поіменного списку військовозобов'язаних від 18 лютого 2025 року №1375, командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) № 51 від 19.02.2025 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення його на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, з 19.02.2025.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Суд звертає уваги на приписи п.4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Частина 3 ст.24 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п.12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення №1153/2008.
Згідно з п.225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Отже, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням №1153/2008.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 51 від 19.02.2025 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу прийнято відповідно ч.2 ст.2 КАС України, а отже відсутні підстави для зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 приймати наказ про звільнення позивача з військової служби.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України щодо відшкодування судових витрат позивачу у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу від 19.02.2024 №97 "Про призов на військову службу", зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову 19.02.2025 ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
25.06.25