про відмову в ухваленні додаткового судового рішення
26 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/6240/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання відмови та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просить:
- визнати неправомірною відмову Богунського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 від 06.02.2025 про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій у виконавчому провадженні №74740501;
- зобов'язати Богунський відділ державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винести постанову, якою визначити для здійснення ОСОБА_1 видаткових операцій поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», та невідкладно надіслати таку постанову до вказаного банку;
- визнати неправомірними дії Богунського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в частині стягнення коштів пенсії ОСОБА_1 в сумі 17028,12 грн з рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк»;
- зобов'язати Богунський відділ державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вжити заходи щодо повернення незаконно стягнутих грошових коштів пенсії ОСОБА_1 в сумі 17028,12 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
25.04.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №32087/25 від уповноваженого представника позивача надійшла заява, у якій він просить ухвалити додаткове судове рішення у справі, оскільки вважає, що зі змісту мотивувальної та резолютивної частин рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 вбачається повна відсутність: обставин, встановлених судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; доказів, відхилених судом, та мотиви їх відхилення; мотивованої оцінки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; висновків суду щодо кожної із заявлених вимог, щодо вимог позову про визнання неправомірними дій відповідача в частині стягнення коштів пенсії ОСОБА_1 в сумі 17028,12 грн з рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк» та зобов'язання відповідача вжити заходи щодо повернення незаконно стягнутих грошових коштів пенсії ОСОБА_1 в сумі 17028,12 грн.
Вирішуючи заяву представника позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що у ній наведений вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Судом вирішені усі позовні вимоги, що були викладені у позовній заяві, обставини справи, докази та мотиви і висновки суду наведені у судовому рішенні, тому відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення на підставі пункту 1 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведені у заяві доводи не є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
У разі незгоди із судовим рішенням, у тому числі з мотивів неврахування судом усіх доводів сторони, сторона у справі, у відповідності до положень частини 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, має право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Крім того, суд зазначає, що право на мотивоване (обґрунтоване) рішення служить загальній нормі, закріпленій в Конвенції, яка захищає людину від свавілля, демонструючи сторонам, що вони були заслухані, їх вимоги розглянуті, та зобов'язує суди засновувати своє рішення на об'єктивних чинниках. Отже, однією зі складових права на справедливий судовий розгляд, передбаченого ст.6 Конвенції, є право на отримання такого рішення суду, яке містить чітку мотивацію і належний аналіз обставин справи, мотивоване застосування чи не застосування відповідного національного законодавства.
Разом з тим, визначаючи межі цього права (обов'язку) ЄСПЛ вказує, що при обґрунтуванні свого рішення суди не зобов'язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського Суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Оскільки відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення суд відмовляє у задоволенні заяви представника позивача.
Керуючись статтями 243, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 в ухваленні додаткового судового рішення в адміністративній справі №240/6240/25 за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання відмови та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін